- Необхідно повністю виключити людський фактор! - Гість гримнув рукою по столі. Роман зробив вигляд, що не помітив, і продовжив слухати: - Людський фактор - це те, що стримує наше суспільство від подальшого розвитку, від прогресу! Подивіться на статистику: програмне забезпечення написане за участі людей - має логічні і синтаксичні помилки. Його надійність в середньому - дев'яносто дев'ять і дев'ятсот дев'яносто сім тисячних відсотка. Ви чуєте цю цифру!? Цілих три тисячних відсотка! З такими показниками нашому суспільству ніколи не досягти ідеального темпу розвитку, а програма написана людиною, може підвести у найвизначніший момент... - Грегоре, ви самі розумієте, що це мізерні цифри, ненадійність механічних частин у будь якій надскладній системі - значно вища за долю, що припадає на людський фактор, і без того вже мінімізований до неможливості. - Надійність механіки - не моя справа, - доповідач продовжував гнути свою лінію, - моя справа - добитися максимальної безпеки, за рахунок виключення людського фактору з системи. Кажете, ці цифри занадто мізерні, гаразд. Пам'ятаєте, як півроку тому - рухнув хмарочос у Літферні? Роман поволі узяв зі столу філіжанку кави, підніс її до рота, декілька секунд вдихав терпкий аромат, витримуючи паузу, потім відпив невеличку дозу чорного напою, і ствердно кивнув. - Так от, вгадайте хто його спроектував? - Грегор, не чекаючи відповіді продовжив, - Лоренс Іпслі - архітектор. Людина! Будівля рухнула, не простоявши і п'яти років, загинули сотні безневинних громадян, а його навіть не судили!. Тепер подивіться на хмарочоси, повністю спроектовані машинами. Стоять вже більше тридцяти років, і жоден, повторюю жоден, не те що не впав, а навіть не колихнувся. Роман не хотів ні сперечатися з гостем, ні псувати йому настрій тим, що будівля, в якій вони знаходяться, збудована людьми, ще у двадцятому столітті, і стоїть вже більше двох сотень років. Натомість він ввічливо промовив: - І що ви пропонуєте? - Повністю замінити людський персонал у вашій компанії, на Ш.І.-обчислювальний центр. Одним махом ви позбуваєтеся цілої купи проблем: харчування, утримування і оплата персоналу. Також ми гарантуємо відсутність похибок у будь яких операціях і розрахунках, які б ви йому не задали. Третя перевага - ви можете доручити йому будь-яку роботу. Центр повністю адаптивний, і не потребує внесення жодних коректив, якщо ви, наприклад, замість розробки програмного забезпечення, побажаєте зайнятися проектуванням і виготовленням автомобілів. Не треба ні наймати нових спеціалістів, ні перевчати старих. Машина робить усе сама. Фактично вона уміє все... - Вона уміє любити? - Роман раптом перервав завчену рекламну промову. Співбесідник затнувся на півслові, він був готовий відповісти на будь-яке питання по принципу роботи штучно-інтелектуального кластера, але не на таке, тому лише здивовано перепитав: - Перепрошую, що ви маєте на увазі? - Ви прекрасно знаєте, що я маю на увазі, - Роман перейшов у наступ, - чи здатна машина любити? Не обов'язково собі подібних, а чи здатна вона любити свою роботу, свої творіння, плоди своєї праці? Чи здатна вона творчо мислити? - Він знову притулив горнятко до губ, даючи партнерові оговтатися. - Ну, ми з вами знаємо: штучний інтелект, наділений абстрактним мисленням, має систему естетичних цінностей, побудовану на історії мистецтва... Роман, будучи господарем офісу, і фірми, у яку Грегор завітав зі своєю пропозицією, не відчув жодного сорому, знову перебивши його: - Я прекрасно знаю, про принцип дії абстрактного мислення машин, не гірше за вас. - Можна внести елемент хаотичності, властивий людям. - Це все дурниці, - відмахнувся Роман, зробив іще один ковток кави, і запитав: - Ви любите каву? - Ні, нажаль не вживаю цього напою. - Акуратно відповів гість. - На жаль... Кава, що в цьому горнятку, - поглядом вказав Роман, - повністю, від початку до кінця, виготовлена людиною. Починаючи від посіву зерен, вирощення кущів, збору, прожарювання, і закінчуючи упаковуванням. Вона дуже дорога, в десятки разів дорожча того конвеєрного мотлоху, який зараз продають у всіх магазинах. Скажіть, машина може зробити таку каву? - Наш комплекс, і відповідний технологічний процес, можуть приготувати ідентичну каву, яка точно відповідатиме вашим смакам і побажанням... - В тому то і справа, що вона може приготувати ідентичну каву, виготовити її по канонам і правилам, навіть зробити ідеальною. Але вона ніяк не може вкласти у неї душу, полюбити її в процесі виготовлення, наділити каву неповторною особистістю. - Роман, помітив, що співбесідник дивиться на нього, як на ненормального, але не звернув на це жодної уваги. - За це я і ціную людську працю. Навіть якщо вона монотонна, але робиться з любов'ю, то кожен її продукт виходить унікальний, наділений своїми, ледь помітними, але дуже важливими властивостями. Через це я і тримаю величезний штат програмістів, дизайнерів, тестувальників, а машинам довіряю лише технічну перевірку, та інші дрібниці, які тільки коректують творчий процес, а не прямо впливають на нього . І саме через це, продукція моєї фірми вирізняється серед десятків конкурентів, і має своїх клієнтів, для яких головне - душа, а не надійність. - Але ж, підвищивши надійність, ви збільшите свою долю на ринку... - Схоже Грегор, вже і сам зрозумів, що нічого тут не доб'ється, слова звучали невпевнено і мляво. - Давайте свою візитку Грегоре. Я обов'язково зателефоную вам, якщо зацікавлюся цією пропозицією.
Коли гість зник за дверима, Роман поглянув на білий клаптик паперу, покрутив його в пальцях, і з посмішкою викинув до смітника. Він поглянув за вікно, де сонце прощально золотило мегаполіс, допив похололу каву, і вирішив : на сьогодні, робочий день можна вважати закінченим.
Попри те, що Роман був власником серйозної компанії, і загалом, досить успішним громадянином, у нього не було персонального водія, а машину він завжди водив сам. Чорний седан припаркувався біля невеличкого будинку, побудованого у стилі 20-го століття. Роман, не поспішаючи увійшов у будинок, інтер'єр якого, відповідав зовнішньому вигляду. Переодягнувся, зайнявся приготуванням вечері. Через хвилину він з прикрістю усвідомив, що кава закінчилася. Звісно, сучасні технології дозволяли напряму вийти у мережу, і замовити будь який товар, але він якраз недавно позбувся чіпа, що давав таку можливість. Не хотілося бути настільки "комп'ютеризованим". Тому, він підійшов до холодильника, і виконав замовлення, з допомогою великого екрана, розміщеного на його дверях. Поки возився з приготуванням їжі, у двері подзвонили, Роман відкрив, забрав у хлопчини пакунок, це була та сама, його улюблена бразильська кава. Він повернувся на кухню, і нашвидкоруч закінчивши приготування вечері, зайнявся улюбленим процесом: заварюванням кави. Розкривши упаковку, він почув знайомий приємний запах, дуже знайомий...Наче він уже готував цю каву сьогодні. Та не звернув уваги, і продовжив: засипав зерна у кавомолку, вибрав режим найкрупнішого помолу, хотілося приготувати улюблений "Френч-прессе"... Коли кава нарешті була готова, Роман ще раз вдихнув гіркуватий аромат, ніжно торкнувся губами краю горнятка, відпив малесенький ковточок... І скривився в гримасі, що від образи плавно перейшла до обурення та люті. Маленьке горня полетіло у раковину, налякано зойкнуло, і бризнувши чорною кров'ю, розлетілося на білі друзки. Роман знервовано схопив упаковку з зернами, розвернув і почав швидко бігати очима по написах, і логотипах. Раптом погляд зупинився на невеличкому значку, який він сьогодні уже бачив... Цей логотип був на візитці Грегора. Упаковка полетіла в раковину, де склала компанію розбитій філіжанці. Настрій був остаточно зіпсований. Роман втомлено звалився на широкий диван, увімкнув величезну телевізійну панель, і почав перемикати канали, поволі пережовуючи свою вечерю. По телебаченню як завжди не було нічого вартого уваги, тому він зупинився на науково-популярному каналі, де транслювали історичний фільм, про розвиток техніки. Спочатку мова йшла про комп'ютери, на базі напівпровідників, потім - про перші спроби створити штучний розум: "Компанія "BMI" , на межі двадцять другого століття нарешті змогла відтворити розум, на базі квантово-перепадної технології. "Індепент", саме так називався перший Ш.І., міг самостійно аналізувати, сприймати, і обробляти інформацію. Легко засвоював нові зання, і навчався. Та у нього, по відношенню до людського розуму, було повністю відсутнє творче мислення, можливість створити щось абсолютно нове, не відштовхуючись від уже існуючих об'єктів. Гуманітарії назвали це відсутністю душі. Наступні декілька десятків років, пішли на спроби наділити машину цією самою, містичною душею. Як відомо це завдання не вирішено і дотепер, натомість, вчені знайшли елегантний вихід: вони зашили у глибини штучного інтелекту любов'ю до усього людського, особливо до реалій двадцятого століття, і наділили його внутрішнім бажанням : стати людьми. Такий вихід з ситуації довзволив перекласти гуманізацію, на плечі самих машин. Подальша історія нам відома. З розвитком робототехніки, штучно-інтелектуальні гуманоіди заполонили людське суспільство, а з часом узагалі витіснили людей, у всіх сферах їхньої діяльності. Це можна вважати природною еволюцією. Проте люди, як вимираючий вид, не зникли повністю. Зараз людська праця використовується на деяких виробництвах елітної продукції, а також у сферах творчості та мистецтва...." Роман втомлено вимкнув телевізор, і залишивши недоїдки, пішов у спальню. "На відміну від людей, тобі треба заряджатися" - з іронічною посмішкою, промовив він сам до себе, відчуваючи низький заряд батареї.
