Завершився конкурс на кращу рецензію, і от яким він мені видався. Наша проза, наші кохані твори, такі різні і за формою і за змістом, і, де гріха таїти, трішечки кострубаті, а інколи навіть потворні. Ми так намагалися зробити їх гарними, змістовними, або ж хоча б провокативними – аби помітили. І в результаті – що ми маємо? Я бачу перед своїм внутрішнім поглядом велетенську отару наших ГАКівських шедеврів - різноманітних фантастичних істот, від райдужних метеликів до химерних створінь, на кшталт суміші бегемота з носорогом, або крокодила з цапом.
Є серед них дуже гарненькі та ошатні – тільки крихітні! Вони написані в відповідності жорстким канонам письменницького жанру, рівно, гладенько, грамотно – але ж вони зовсім беззмістовні, хоча часто і дуже довгі. Ні, такі створіння мені не подобаються, читати пусту балаканину ні про що – кому воно потрібно?
Є великі створіння, з крилами, пазурами і плюмажами, відчувається, що автор має дуже цікаві ідеї, але майстерністю викладати свої думки і образи за допомогою слова він володіє погано. Тому його створіння часто кривобокі, безформні та кульгаві.
А є просто огидні створіннячка. Вони змайстровані з людських продуктів життєдіяльності, з відповідними запахами. Але чомусь саме вони довго висять в «Радимо почитати». Це мені не зрозуміло.
Ну, а загалом, наш середньостатистичний ГАКівський твір видається мені такою собі жабкою, не великою, не малою, трішки кособокою, криворотою, косоокою, але все ж таки милою!
І от ця жабка чепуриться, перевіряється сто разів – виходить у світ, як та Наташа на перший бал! (Де ще можна вивісити своє творіння, щоб його побачили люди? Не знаю! Дякуємо, ГАКу, за місце під сонцем!!!)
Ну, тут налітають легіони нас же, таких самих геніальних письменників, і починаємо ту жабку рецензувати. Бідна жабка! Вона ж підбирала черевички в тон тіням під очима, а її!!! А її – на стіл у прозекторську, для хірургічного розтину. Спочатку випалили розпеченим залізом головну єресь - русизми, потім повідривали ручки та ніжки, щоб виміряти їх і віднайти похибку в розмірах. Ну а потім сам розтин – в довжину та впоперек. В нутрощах відловили всі помилки та описки та й виклали їх на столі купочкою окремо. Все. Рецензія готова!
І про що та жабка думала, і що її автор хотів сказати , ніхто так і не дізнався. Таке відчуття, що це не рецензії на літературні твори, а перевірка вчителем шкільних диктантів. Ні, «алгебра» потрібна, звичайно, в розумних дозах, але ж не тільки вона!
Але, як сказав Антон Санченко, якщо ми вже прийшли на цей сайт і товчемося тут, то ми всі – геніальні писменники, і це не потребує доведення! Тому які висновки можна зробити, щоб вберегти свою дорогоцінну літературну жабку від безжальної вівісекціі колег. Мій погляд.
1. Щоб уникнути помилок та описок потрібно мати Word з українським словником.
2. Так як багато хто з нас бувші російськомовні, то, щоб уникнути русизмів хоч частково, потрібно мати перекладач.
3. Потрібно намагатися бути лаконічними, і використовувати слів не більше, ніж потрібно.
4. Намагатися не турбувати простір банальностями – тільки щось нове, цікаве, оригінальне, писати “СЛОВОПОМОЛ” не потрібно.
От і все, колеги по нещастю! Чому по нещастю? Бо схильність до письменництва , я вважаю, це заразна та рицидивуюча хвороба, шкідлива для оточуючих!
Натхнення та удачі всім ГАКівцям!
