Девушка в мятом бюстгальтере рисует на стенах крестики. Эстетика портвейна и грязных стаканов. Ночи следует проводить дома. Огонь угасает от страха. Девушка в мятом бюстгальтере не умеет печь хлеб. Под её кроватью мальчик с букетом. Он в форме железнодорожника. Его лицо разбито. Девушке в мятом бюстгальтере нет до него дела.
*****
Я вийшов на балкон і не побачив там тебе. Я вийшов на балкон і не зрозумів куди ти поділась. Сьогодні середа. Сьогодні знову середа. Я ненавиджу цей день. Я ненавиджу твій м’ятий бюстгальтер. Облиш свої спогади і повертайся. Хоча, ведмеді й тритони на стелі – це єдине, що ти ніколи не зможеш мені пробачити.
*****
Солнце – это лишь выброс ультрафиолета в атмосферу. Нож и два апельсина: чем не отличная диета? Девушка в мятом бюстгальтере читает книги, не боясь крыш и летучих мышей. В её тумбочке стоит икона. Верить в Бога трудно, когда простынь пахнет двенадцатью мужчинами. Художники и баскетболисты – лучше поэтов и аквалангистов, хотя последние знают интересные истории.
*****
Я дуже боюся втратити тебе. Я дуже боюся вечорів. Я ненавиджу вимовляти: “до побачення”. Коли хоч день не маю від тебе звістки, ладен збожеволіти. Я казав про це Орестові, але він лише насміхається. Я все йому розповідаю. Він розуміється на винах і впевнений, що ти хвойда. Пам’ятаєш, ти просила мене поголити голову? Вчора я так і зробив. Тобі сподобається. Орест думає, що в тебе якнайменше трипер. Він дописує книгу. Це буде щось геніальне! Невже ми сьогодні не побачимось?
*****
Девушка в мятом бюстгальтере обожает свою гитару. Каждый мужчина спускает в её дышло сперму. После этого гитара день сохнет на балконе. Девушка в мятом бюстгальтере считает, что такая процедура способствует чистоте звука и, вообще, кто хочет любить её, обязан любить её гитару. Плюшевые мишки и куклы созданы для того, чтобы их рвали на части. Истерики следует лечить водкой, а паранойю – суицидом. Больше всего девушка в мятом бюстгальтере не любит заниматься сексом с водителями грузовиков – у них ужасно воняют ноги.
*****
Чоловікам для натхнення необхідно: роздягтись, підійти до дзеркала, помилуватись тілом, намацати правицею члена, а потім посцяти прямісінько на своє відображення. Коли побачив тебе біля театру з новим коханцем мені, стало гидко. Орест говорить, що таких як ти треба душити. Можливо, він має рацію. Я розповів йому про твій завжди м’ятий бюстгальтер, а він почав реготати, волаючи на всю кімнату, що надсилу уявляє як таке може бути. Знаєш, він дуже негарний з лиця, але жінки від нього шаліють. Я трохи заздрю. В своїй книзі Орест пообіцяв відвести нашому з тобою коханню цілу главу. Він усміхається і каже, що така патологія заслуговує на трактат, але в нього немає бажання братися до цієї роботи.
*****
Если выбить проститутке все зубы она всё равно не покинет своего ремесла. Молодая трава – это отличное любовное ложе: стебельки так возбуждающе щекочут попу и спинку. Девушка в мятом бюстгальтере была творческой личностью. Она знала цену одиночеству и умела ценить жизнь. Ей было около четырнадцати, когда вполне психически здоровая мать решила выдать свою дочку замуж за двоюродного брата шестнадцати годов отроду. От молодого мужа у девушки в мятом бюстгальтере родился мёртвый ребенок. Его назвали Саша в честь Македонского. На похороны пришло мало людей. Но их количества хватило для того, чтобы девушка в мятом бюстгальтере познакомилась со своим новым избранником. Им стал толстый Георгий Георгиевич – потомственный физик и страстный любитель палехской росписи. В день их знакомства он пришел поправедать могилку усопшей прошлым летом бабушки. Увидав убогую процессию, шагающую за маленьким гробом, он, как человек высоких моральных устоев, решил оказать посильную помощь семье, утратившей малое чадо. Девушка в мятом бюстгальтере приняла его за дальнего родственника и поспешила открыть незнакомцу всю душу. Отдавшись ему в тот же вечер при свете керосиновой лампы, она вдруг почувствовала себя очень умиротворенной и способной жить во имя любви. Да, это было первое чувство, но счастье наступило не скоро. Узнав об измене, молодой муж девушки в мятом бюстгальтере поспешил свести счёты с жизнью. Выпрыгнув из окна своей квартиры на пятом этаже, он, сильно исцарапавшись, попал в больницу скорой помощи. Престарелая санитарка Нона, склонила юношу к сожительству и выведала у него причины, по которым он решил умереть. Услышанной информации ей хватило для того, чтобы начать шантажировать девушку в мятом бюстгальтере и Георгия Георгиевича. Георгий Георгиевич в то время занимал неплохое положение в обществе и слухи, о «интимных отношениях с припадочной», могли стоить ему дальнейшей карьеры. Но история обрела новый поворот. Выдав себя за вдову крупного промышленника из Буэнос-Айреса, Нона очаровывает Георгия Георгиевича. Шантаж больше не интересует её, она вожделеет тела импозантного физика. После двух дней общения, новые знакомые уезжают предаваться любви на Рижском взморье. Перед отъездом, Георгий Георгиевич выставляет за дверь своей пяти-комнатной квартиры девушку в мятом бюстгальтере. Она остается одна, без средств существования, идти ей некуда. Гуляя в абсолютном отчаянии по улицам большого города, девушка в мятом бюстгальтере вспоминает о своем старом и больном двоюродном дедушке. Не медля ни секунды, она отправляется к нему. Разбитый параличом старик радостно принимает внучку. Его убогая комнатушка в элитном районе старого города обретает с приходом девушки в мятом бюстгальтере поистине очаровательные формы. Одинокий двоюродный дедушка, наконец, ощутив себя счастливым, пишет завещание, исходя из которого всё движимое и недвижимое имущество после его смерти должно отойти внучке. Узнав о завещании, девушка в мятом бюстгальтере подсыпает стрихнин в какао деда. Через два дня старик в муках умирает. Став хозяйкой завещанного жилища, девушка в мятом бюстгальтере три недели тщетно пытается найти себе работу. Но подходящей должности для неё не нашлось. Безденежье заставляет её продавать старинные вещи, принадлежавшие покойному деду. Чтобы не продешевить, она обращается за консультацией к молодому антиквару Леопольду Кацу. После семи часов изнурительных занятий сексом, Кац признаётся девушке в мятом бюстгальтере, что она является обладательницей уникального китайского сервиза, цена которого около 100 тысяч $ (долларов). Что такое счастье, девушка в мятом бюстгальтере узнала, после того как сервиз был успешно продан. Но в это время из больницы выписывается её муж. Новость о внезапном богатстве супруги ошеломила его. По совету учительницы изящной словесности и тайной возлюбленной своего отца муж девушки в мятом бюстгальтере обращается за помощью в суд. Третейский судья Модест Яров-Внебрачный лишает девушку в мятом бюстгальтере половины наследства в пользу остальных 13 внуков двоюродного дедушки. Со второй же половины её обязывают платить процент на содержание своей престарелой матери. Вскоре после процесса девушка в мятом бюстгальтере заводит роман с писателем-фантастом Фалалеевым. Отныне ничего, кроме любви её не интересует. Плюс ко всему, она открыла в себе величайший талант к сочинительству музыки. Пение под гитару в поземном переходе становится для неё любимым ремеслом. Круг мужчин готовых содержать её значительно расширился, а выражение лица девушки в мятом бюстгальтере приобрело черты грустной сытости.
*****
Клітчастий шалик улітку – це ознака хворобливої натури. Щоправда, я ніколи над цим не міркував. Так сталось, що виростати мені довелось у звичайній “фабричній” родині. Можливо, саме тому моє дитяче захоплення Карлосом Гарделем ніхто не сприймав серйозно. Так, я любив танго, крисаті капелюхи, легкі плащі й розкішних жінок. В дитинстві мене вабила естетика кінця 20-х. Платівку Гарделя я знайшов на смітнику: стара єврейська родина викинула її вкупі з іншими, емігруючи до Ізраїлю. Орест – єдиний, хто ставиться з повагою до цієї історії. Він навіть подарував мені кишеньковий годинник і зламане пенсне. Коли мені було 12 років, я ледь не вмер від черевного тифу. Пам’ятаю як марив тоді. Аби не ці марення, мене б не було. Тобто не було б такого, яким я є. Орест, каже, що не вмер я лише через уперте бажання отримувати кайф від своїх несвідомих мандрівок. Власне, а чому я маю не погоджуватись із ним? Хто-хто, а Орест розуміється на таких тонких речах. Він мистецтвознавець. За свої двадцять років я не зустрічав схожої на нього людини. Орест про це знає і дуже пишається. Коли ми познайомились мені було років чотирнадцять. Фатальний вік, панове. Перше кохання у чотирнадцять років – це, як мінімум, скалічена психіка. Та менше з тим. Коли ми запізнались, Орест ледь не втрапив до буцегарні. Його звинувачували у зґвалтуванні. Проте в останню мить “жертва” отямилась забрала свою заяву і зізналась, що кохає Ореста до нестями. Він послав її під три чорти. Як ми тоді сміялись... Ми, взагалі, дуже часто сміємось. Але найбільше – любимо сидіти на балконі й палити козацькі люльки. Орест привіз їх з етнографічної експедиції на Хортицю. З тими люльками пов’язано багато. Взяти хоча б моє кохання до дівчини в м’ятому бюстгальтері. Крокуючи старою парковою алеєю, що неподалік Данської амбасади, я не встиг затягнутись, як почув: “Молодий чоловіче, а ви гурман!”. Спочатку я не зрозумів, хто це говорить, але побачивши молоду панянку, крізь вузеньку кофтину якої вип’ячували великі перса брутально здавлені бугристою білизною, я зрозумів, що до мене звернулась дівчина в м’ятому бюстгальтері. Цей образ буквально прорізав мою свідомість: які бридкі м’яті груди, який бридкий і м’ятий у неї бюстгальтер... Певно ви лікар? – промовила вона, наблизившись до мене. Чому ви так вважаєте? – запитав, не дивлячись їй в обличчя. Бо у ваших очах вже написано мій діагноз, подивіться лишень! Вона дала мені люстерко. Звичайне кругле люстерко у жовтій пластмасовій оправі. Від нього віяло чимось солодкуватим. Карамель? Шоколад? Мед? Ніколи не думав, що дзеркала мають запах. Ніколи не думав, що дзеркала настільки приємні на дотик. Я хотів дивитись на люстерко, а не на себе... Зніяковівши, я хотів запитати у дівчини, де вона його взяла, але підвівши очі, побачив, що дивної незнайомки вже нема поряд зі мною. В повітрі лишився тільки солодкуватий запах. В повітрі лишився тільки її голос: Ви лікар? Ви гурман? Лікар? Гурман? Гурман? Лікар?... Я студент мовознавства! – вигукнув голосно. Студент! Чуєте? Просто студент-мовознавець...
Я розповів про все, що сталось Орестові. Він слухав мене довго. Він завжди мене слухає. А потім засміявся і сказав, що я певно дуже колоритно виглядав, коли стояв посеред алеї з козацькою люлькою і люстерком, волаючи на всі-усюди: “Студент мовознавства!”. Я також засміявся, але сьогодні середа. Сьогодні знову середа, а тебе нема. Куди ти поділась? Хіба я не казав тобі, що ненавиджу середу і твій м’ятий бюстгальтер? Хіба?
*****
Огонь, слёзы и чёрный перец, небрежно рассыпанный по зеленоватой скатерти на старом столе. Огонь, слезы и чёрный перец будут жить вечно. Они напоминали девушке в мятом бюстгальтере о детстве. Они не были похожи на все остальные воспоминания. Они умели печь. Они умели печь сильнее наивной печали и глупых разочарований. Они никогда не предавали. На полу в прихожей лежит пальто. Если хочешь, возьми его себе. В нём тепло и уютно. Каждому из нас очень надо иметь такое пальто. Уйти от неуклюжего любовника, забыв о чистоте – вот, что дается тяжелее всего. Когда-то кто-то спасал девушку в мятом бюстгальтере от смертной скуки. Когда-то кто-то научил её ходить босяком по снегу и радоваться дождю в феврале. Когда-то кто-то был. Он закончился. Он больше никогда не будет молиться о ней. Иногда он будет просто вспоминать о ней. Любовь на память – это очень хорошая перспектива. Особенно она хороша для милых извращенок и молодящихся балерин. Девушка в мятом бюстгальтере знала об этом, и поэтому никогда не жгла своих дневников. Однажды её любил четырнадцатилетний мальчик. Как-то раз она устала от его любви, и ей пришлось умереть. Ей всегда приходилось умирать, когда она уставала. Таковы законы жанра. Сегодня среда, а любить по средам – плохой тон. Поэты и аквалангисты – всегда хуже художников и баскетболистов, хотя знают больше интересных историй. Над своей кроватью девушка в мятом бюстгальтере рисовала крестики. Когда ей это надоедало, она уходила в запой. Неужели в этом мире нет ничего настоящего? Неужели в этом мире нет ничего кроме кроватей и воспоминаний?…
*****
У залізничників дуже красива форма. Оресту вона також дуже подобається. Він купив її собі ще рік тому, коли ми вирішили удвох винаймати квартиру. Спальня, кухня, вітальня... Що ще треба двом студентам-мрійникам? Коли батьки в’їлися у печінки, зйомна квартира – це панацея буквально від усього. Туди можна водити жінок, там можна пиячити, не прибирати ліжка й голосно слухати музику. А ти чомусь не хотіла приходити до мене вгости. А ти чомусь не хотіла знайомитись з Орестом. До речі, він і сам не дуже хотів тебе бачити. Він завжди натякав мені на твою нещирість. Я, звичайно, прислуховувався, але висновків не робив. Орест ображався й дружньо лязгав мене по лобі, мовляв: отямся, дурню. Для нього наші стосунки були лише шаленим сексом, а думки про чисте почуття він і припустити не міг. Коли я сказав, що ніколи не спав із тобою, Орест подивився на мене і попросив, дивлячись мені прямо у вічі, аби я як найшвидше покинув тебе. Він і не міг собі уявити, наскільки ми з тобою стали близькими одне одному. Розпусниця й літератор, знаєш, а в цьому таки щось є!
Вбивати Ореста було дуже легко. Він навіть посміхнувся, побачивши як кров стікає по його животу. Я також посміхався. Мені було приємно, що я вбиваю його без зайвої тяганини і навіть без скандалу. Орест упав, заливши підлогу в кухні густою кров’ю. В нього була гарна кров! Костюм залізничника прийшовся мені як раз. Убравшись в цю уніформу, я підійшов до тіла Ореста. Бити ногами мерця дуже цікаво. Ти зовсім не відчуваєш, що б’єш людину. Мішок, просто мішок. Знай, падло, як насміхатись наді мною! Ти завжди мені заздрив! Невдаха! Щосили лупцюючи Орестове тіло, я підслизнувся й гепнувся на підлогу. Це все через мою незграбність. Я розсік собі лоба. Цівка крові залила моє обличчя. Не буду змивати, подивишся, який я в тебе герой! Сьогодні четвер і ти вдома. За кілька хвилин я дістанусь твого помешкання й тоді нам буде добре. Я куплю портвейн й георгіни. Ти так любиш георгіни!..
*****
Нового возлюбленного девушки в мятом бюстгальтере звали Степаном. Он очень любил уху и похабные анекдоты. Кроме того, Степан был ужасно ревнив. Поэтому, девушке в мятом бюстгальтере приходилось прятать от него своих старых любовников под кровать. Для них там был постелен плед. Под кроватью было уютно и очень интересно. Под кроватью жизнь делается прекрасной, главное, чтобы оттуда не забывали достать…
