Із сексом сьогодні не склалося. Коли я вийшла з ванної, його вже не було. Знову залишилася одна. Прикро чомусь так: він образився.
А мені все ще хочеться ніжності і пестощів.. Я могла б зраз літати від насолоди у небі. Але він пішов, тому приходиться топтатися по землі.
Смородиновий чай в чашці вже майже схолов. Я сповзла з ліжка, дістала з пачки останню цгарку, ту, що «на чорний день». Надворі швидко потемніло і полив дощ. Я відчинила вікно, і вітер увірвався у кімнату. Стояла і курила. Чомусь цього разу цигарка вже не видавалась мені заміцною. Трохи попустило. Я сіла за комп’ютер. Перевірила пошту. Написала в асю незнайомій дівчинці з безглуздим ніком. Включила P. J. Harvey. Зараз я ладую собі велетенський бутерброд з товстим, як ніколи, шаром масла і шинкою, яку він так ненавидить. Я викладу ноги на стіл, проковтну цей шедевр кулінарного мистецтва за лічені секунди. А потім підіпру голову руками і подумаю: «Яке ж я, все-таки, стерво..»
