Написати цю маленьку замітку мене спонукали деякі висловлювання таких авторів, як Наталя Дев’ятко та Пилип та Горпина. Висловлювання ці мають характер конструктивної критики ГАКівської системи рецензування та рекомендування творів. Погоджуючись в деяких пунктах з цими авторами, я не буду повторювати їх критику (кому це цікаво, можуть ознайомитися самі). Натомість, я хотів би поділитися своїми думками щодо оптимальної організації літературного ресурсу. Я не хочу, щоб ГАКівське начальство сприйняло це як камінь в їхній город чи як моє бажання щось тут реформувати, лізучи зі своїм уставом в їхній монастир. Але кожна людина має право на мрії і на те, щоб цими мріями ділитися з іншими. Ось я і вирішив цим правом скористуватися.
Отже, основні принципи оптимальної організації літературного ресурсу НМСД такі.
Кожен автор має персональну сторінку з власними творами. Перед тим, як твір автора попадає на його сторінку, він повинен пройти через стадію попереднього відбору, яка виглядає ось як.
Окрім персональних авторських сторінок, на ресурсі має бути іще депозитарій, куди автори анонімно відправляють свої твори. Після того, як чийсь твір потрапляє до депозитарію, він (твір) може бути оцінений іншими. Негативні оцінки обов’язково треба супровождувати коментарями, а позитивні – не обов’язково, але бажано. Якщо після певної кількості оцінювань сумарна оцінка перевищує якесь порогове значіння, то твір потрапляє на персональну авторську сторінку. Якщо ж твір до цього порогового значіння не дотягує, то він видаляється з депозитарію, після чого автор може твір відредагувати відповідно до коментарів і заслати до депозитарію повторно. Ось і весь попередній відбір.
Тепер я хотів би наголосити на анонімності твору під час попереднього відбору. Це необхідно, по-перше, для того, щоб мінімізувати спокусу оцінювати не твір, а автора, до якого оцінювач може мати особисті симпатії чи антипатії. А по-друге, це важливо для початківців, що пишуть в основному речі слабенькі, але мають бажання удосконалювати свою техніку. Гадаю, їм психологічно комфортніше вислуховувати критику тих чи інших своїх творів, знаючи, що сторонні люди, включаючи критика, не мають уявлення, хто ці слабенькі твори написав.
Тепер цікаве питання: де гарантія, що даний твір буде оцінений на протязі якогось розумного проміжку часу?
Я пропоную наступний підхід: для того, щоб помістити свій твір до депозитарію, автор повинен оцінити і прокоментувати один випадково взятий із того ж депозитарію твір якогось іншого автора. Отже, буквальна реалізація принципу: хочеш оцінку і рецензію собі – оціни і прорецензуй іншого.
Іще раз наголошую на важливому моменті: твір, який автор має оцінити, аби заслати до депозитарію свій власний, повинен бути взятим випадково. Це потрібно для того, щоб оцінювач не халтурив, вишукуючи найкоротші твори, і не махлював, вишукуючи твори своїх друзів або, що гірше, твори своїх власних клонів – тобто, свої власні твори.
Справедливість вимагає, щоб, наприклад, якщо автор А оцінив/прорецензував п’ять творів, а автор Б тільки один, то ймовірність отримати оцінку/рецензію у автора А повинна бути в п’ять разів вищою. Тому кожен автор повинен мати можливість писати додаткові рецензії і ставити додаткові оцінки, і тим підвищувати власні шанси бути прорецензованим і оціненим наступним депозитором (тобто автором, що засилає свій твір до депозитарію).
Технічно це можна реалізувати дуже просто. Всі рецензії/оцінки, зроблені депозиторами, нумеруються, а потім система „витягає” один із цих номерів випадковим чином, так що наступну оцінку/рецензію отримує той депозитор, кому цей номер належить. Чим більше автор написав рецензій, тим більше він має номерів, і тим більше ймовірність, що наступний витягнутий номер буде його.
Отже, це основні принципи. Мабуть, тут є якісь моменти, які я не врахував, і, напевно, тут є багато можливостей для подальшого вдосконалення деталей. Я не став вдаватися в подробиці, аби не втомлювати читача великою кількістю букафф. Буду радий вислухати та обговорити ваші ідеї, критику та пропозиції. Дякую, що дочитали до кінця.
