Звук, з яким вони падають.
Сьогодні, проходячи вулицею повз приватні будинки, раптово почула дуже знайомий і рідний звук - за парканчиком літній чоловік доводив до ладу свію невелику ділянку. І начебто нічого незвичайного, але за дві тисячі кілометрів від дому - цей звук повернув миттєво у дитинство. Наче окутав тим станом безпечності та спопокою. Наче на хвилинку відчула як добре пахне шматочок сірого хліба з домашньою олійкою. Бувають такі ситуації коли ти відчуваєш рівно те, що відчував у дитинстві - запахи, смаки, звуки. І ось у цей момент тебе ніби пронизує струмом - заряджені частинки проникають у всі органи сприйняття і ти просто підвисаєш на місці, ніби час зупиняється і свідомість тебе занурює у глибоке дитинство. Туди, де ти зовсім ще мала допомагаєш бабусі на городі, і цей звук падаючих граблів у дитинстві нічого не означав, це був такий самий звук як і відро повне води б'ється об колодязь, коли ти дістаєш воду. І ось ці «тоді» звичайні речі - «зараз» раптово набувають зовсім іншого змісту і інакше сприймаються.
