Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51566
Рецензій:	96014

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Ніколи м не чув, як падають граблі

(Рецензія на твір: Граблі, автор: Dana)

Давайте поміркуємо.
Які бувають граблі?
Бувають дерев"яні і бувають металеві.
Як дерев"яні граблі падають у траву - майже не чути, як вони падають на купу зібраного зіпрілого листя - теж. Хіба що як гепнуться об бетонну доріжку чи відмостку.

Металеві граблі- падають у траву чи на купу листя практично так само. От коли падають на бетон - то там звуків буде набагато більше. Ще й матюки можуть долучитися.

А може то зовсім інше явище?
... Дідо дивиться вгору, на небо, приклавши долоню "дашком" до чола, щоб більше побачити.
- Еге, онуко, треба збиратися додому. Бач, яка страшна чорна хмара суне!? Певно, гроза буде, а може, й град піде! І то добре, коли лише град. А раптом граблі?

Мала не слухає, не чує дідових слів, чи просто не надає їм значення, продовжує гратися своїми ляльками, сидячи між кількома кучугурами бур"янів, з-поза яких її майже не видно.

- Ге, онуко, чи чуєш, що кажу? Вставай, та ходімо додому, бо гроза ось-ось почнеться! Будуть нам з тобою непереливки!

Перші, поодинокі великі жирні краплі дощу починають падати сям-там. У такі миті ще є надія, що може, Бог дасть, - перейде гроза, обійде тебе стороною, зачепить лише хвостиком.

Краплі частішають.

- Гей, онучко, нам уже не йти - бігти слід! Вимокнемо, як ті хлющі! Твоя мати мене живцем із'їсть!

Онука вистрибує зі своєї схованки, у випростаній назустріч дідові руці у неї міцно затиснена маленька фігурка якоїсь звірини.

- Дідусю, не турбуйся і не бійся! Я попрохала Чорненького Мішку нас врятувати від грози, - і він нас порятує!

- Що таке? - зривається дідусь на крик.- Який ще чорненький мішка?

Та наче хтось окреслив коло навколо дідуся з онукою, всередину якого більше не потрапляє жодна крапля дощу.
А дощ уже не крапає, дощ перетворився на суцільну зливу, але всередині кола сухо, і якщо прискіпливо та уважно поглянути вертикально вгору, то там, крізь вузеньку щілину можна побачити клапоть синього неба, позолоченого тонким промінчиком Сонця.

Нарешті з неба почали падати вже і граблі. Проте жодні з них так само не потрапляли всередину кола, створеного Чорненьким Мішкою. Дідусь лише зачудовано стояв, заціпенівши, мов той стовб, а онучка тихо-мирно продовжувала гратися своїми ляльками.

Десь за двадцять хвилин чорна хмара посунулась далі на Захід, дощ мало-помалу ущух, останні граблі дзенькнули об купу таких самих грабель, що нападали раніше до того.

Дід зачудовано озирався навколо себе. Він ще ніколи не бачив стільки грабель.
- Ну що, нучко, треба якось ті граблі позбирати та скласти на підводу. Завтра повезу на Бердичівський ринок, та продам, та куплю тобі оті червоні чобітки, як ти хотіла торік.

- Ні, дідусю, - лагідно мовила онучка, - не потрібні мені вже оті червоні чобітки! А купи ти мені останню модель яблофона!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044857025146484 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати