Приходиш до ідеї Бога, вірніше, до потреби в ньому. І випливає вона з потреби у захисті й підтримці. Бог як Абсолют, Бог як опора, Бог як заступник і покровитель. Для малої дитини таким є батько. Коли батька вже немає, його може замінити Бог. Бог-Отець не в сенсі Святої Трійці. Бог як отець не для Бога-Сина, а для тебе.
Одна з базових потреб людини - потреба у безпеці. У славнозвісній піраміді Маслоу це другий знизу щабель - відразу над потребою у повітрі, воді, їжі, сні. Віра в Бога дає відчуття захищеності.
Ідея Бога також пояснює світ, дає його цілісну картину. Але знову ж, потреба у розумінні випливає із потреби у безпеці. Те, чого не розумієш, викликає тривогу: воно може таїти загрозу. Нерозуміння виключає можливість адекватно діяти. Нерозуміння створює відчуття незахищеності. Зрозуміла небезпека краща, ніж невідомість.
Один філософ навіть вигадав такий термін - концептуальний захист, тобто захист через пояснення навколишнього світу, створення і впорядкування його картини.
Дослідження показують, що кількість вірян зменшується в періоди миру й благополуччя. А з іншого боку, кажуть, в окопах атеїстів не буває.
По-доброму заздриш Григорію Сковороді. Його світогляд базувався на аксіомі: Бог сотворив світ за досконалим і мудрим планом. Тобто, світ у основі своїй правильний. Це важлива думка. Вона дає глибинний спокій і впевненість. Всі біди від умисного, а частіше неумисного порушення Божого плану. Тобто, біди здебільшого від нерозуміння і непорозуміння. Збагни Божий задум, живи згідно з ним, і твоє життя буде щасливим. Якщо до цього долучається віра у загробне, читай вічне життя, спокою і впевненості стає ще більше. Турбуйся лише про те, як заслужити вічне життя в раю і поводься належно.
Віра в Бога дає надію. Але чи підкріплюється ця надія практикою? Чи не веде до розчарування у довгостроковій перспективі? Мабуть, буває по-різному. Хтось отримує негативний досвід і розчаровується, хтось отримує досвід позитивний і укріплюється у вірі.
Роби, небоже, то й Бог поможе - каже приказка. Або ж інша: Бог помагає тому, хто сам собі помагає. У якійсь церкві за кордоном бачив таку скульптуру: дерев’яні обвуглені фігури виходять зі стіни. І пояснення: коли ти зробив усе, що міг, і навіть більше, коли ти весь вигорів, і в тебе, здавалося б, уже не лишилося сил, тоді Бог приходить тобі на допомогу. Себто він не квапиться втручатися за першим покликом. Він чекає, він спостерігає і допомагає лише тоді, коли ти сам зробив усе, що було в твоїх силах. Ось тоді Бог приходить на поміч.
Віра в Бога допомагає подолати страх. Коли дитина вчиться плавати, на неї надівають рятувальний пояс, зроблений із пластин пінопласту. Якщо дитина вже плавати навчилася, але все ще боїться це робити, до її пояса прив’язують одну таку пластину на довгому шнурку й кажуть: пливи, вона тебе триматиме на воді. І дитина пливе, а пластина за нею. Віра в те, що рятівна пластина тримає на воді, допомагає дитині пливти.
Ми живемо у час війни, час випробувань, час невизначеності, час ймовірностей і випадковостей. Відчуваєш тривогу і незахищеність, а відтак і потребу в Богові
Чи вірю я в Бога? Не знаю, не впевнений. Але відчуваю в цьому гостру потребу.
