Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2653
Творів: 49358
Рецензій: 94002

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

І. Алушта

© Валерія, 11-01-2022
Якось я почула про одне дослідження. У ньому було встановлено, що кава здебільшого подобається нам не через аромат чи бадьорий ефект, а через те, що каву пили наші батьки. І світ тоді був «в порядку».
Уяви, тобі вісім. Ранок вихідного дня. Тато читає газету. Мама дивиться у вікно після сніданку, така скуйовджена і тепла. То він, то вона відсьорбують каву. Її запах, образ батьків, таких молодих, твоїх однолітків… Так, світ був тоді «в порядку»…
Так от, мій світ був у «порядку» в Алушті. Два тижні моря, мами, сонної години (можна і не спати, але обов’язково лежати тихенько чи креслити в блокнотику зірочки; коли мама прокинеться, то обов’язково обере найкращу зірочку в кожному рядочку) і кисневого коктейлю.
На останні кілька днів приїжджав тато. Але спочатку його не було. Пам’ятаю, як в перший приїзд мама волокла величезну чорну сумку. Волокла і плакала. (Валіз на колесах тоді ще не придумали. Якось людство із цим забарилося, слід визнати.) У тій сумці була навіть праска. Як інакше – славний радянський санаторій «Сєвєрная двіна» з блакитними балконами не можна зневажити своїм непрасованим виглядом.
Двіна мені подобалася. Там був літній кінотеатр і всюди росли кипариси. Кипариси і маки – це перші рослинні асоціації з Кримом. Мама знала небагато дерев і рослин, але ті, що знала, ті росли в місті її дитинства – Душанбе. Найчастіше вона показувала магнолії і інжир… Інжир! Як вона раділи тому п’ятипалому листю, яке не побачиш в Києві, та «черв’ячкам» плодів. В цілому, хто не переповнювався радістю, надкушуючи інжир, і завзято не розглядав «черв’ячків», той не був – не міг бути! – інсайдером нашої з мамою дружби.
Тато не був інсайдером нашої дружби. Але в його приїзді були значні плюси. Мене переставали турбувати високі прасувальні стандарти радянських курортів. Мама ставала розпруженіша. В останній день вона навіть погоджувалася на палароїдне фото з мавпою. Та хитра мавпа була привчена обійматися, і, притримуюсь плану, просунула лапу між маминою шиєю та волоссям. Тому на тій фотографії сяємо ми з татом – все ж таки і у нас є своя, особлива дружба. А мама виглядає так, начебто збирається наступного року знову покласти в сумку праску.
І поїхати в Алушту.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Данило Чик, 14-01-2022

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Сергій Вікторович, 12-01-2022

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Максим Т, 12-01-2022
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.3437399864197 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …