Наступного ранку, на світанку заревли сирени. Накинувши амуніцію та застібаючи на ходу парашут Олексій заскочив на крило літака. Поряд в кабіну свого Гайдамака вже забирався і Ворожейкін. Над летовищем висіли зелені ракети – сигнал на негайний зліт. Над ними вже проносилися сірі літаки ескадри ППО, які базувалися поряд з ними і тривалий час нудьгували без роботи. Якщо їх задіяли в першу чергу, це означало лише одне – сюди летить багато ворожих літаків. Вируливши на доріжку два літаки розбіглися і злетіли. Вслід за ними розбігалися інші машини їхнього авіакрила. Навколо летовища на своїх позиціях вже метушилися зенітники. Літаки ВПС не мали конкретного завдання по відбиттю авіанальоту – це було функцією ППО і могли діяти вільно на власний розсуд. Тому Олексій повів свою пару на висоту, вирішивши атакувати винищувачі прикриття або мисливців. З північного сходу, з боку вранішнього сонця показалася велика група літаків.
– З північного сходу велика група юнкерсів, понад сотню машин, – передавали наземні радіонавідники.
Олексій примушує себе погасити азарт і почати оглядатися навколо. Тут можуть бути ворожі мисливці. Зараз, коли у повітрі багато літаків радаристи не зможуть про них попередити. Німці полюбляють полювати за літаками пошкодженими в бою, тими що відірвалися від своєї групи, прилаштовуватися у хвіст під час посадки. Саме так вони діяли в Росії. Треба ще раз показати ворожим мисливцям, що тут не Росія і звичні для них прийоми не працюють. Далеко на північному сході вже кипить бій, хтось уже горить. Раптом між хмарами він помітив два літаки. Хто це? Насторожує те, що вони крадуться намагаючись лишитися непоміченими. Пішли з ними на зближення. Олексій заходить з боку сонця. Тепер видно що це два Ме-109. Німці помічають їх та пірнають у хмару. Вони можливо будуть пробивати її і тоді можна чекати їх на виході. Але досвідчені аси можуть зробити у хмарі віраж, вийти там же де зайшли у хмару і зайти їм у хвіст. Олексій вирішив зробити віраж поряд з хмарою, набравши висоту. Його сподівання виправдалися. Мессери розвернулися і вийшли з хмари. Подвійний соколиний удар згори і ворожі літаки загорівшись назавжди припинили полювання. Олексій подумки відмічає – щойно збив сороковий літак. Потім передає на землю, що у повітрі мисливці. Радіонавідники повідомляють всі літаки, що у повітрі виявлено мисливців. Олексій пильно вдивляється в усі підозрілі предмети на фоні землі і його уважність приносить плоди. Над самою землею йдуть ще два мессера. Опустившись нижче оптичного горизонту, щоб зникнути з екранів радіолокаторів, вони підкрадаються до летовища винищувачів ППО.
– Арсен, внизу над самою землею на десятій годині два мессери.
– Данило, атакуй, прикрию.
Ме-109 намагаються прилаштуватися у хвіст Гайдамакам, що йдуть на посадку. Чотири Гайдамаки патрулюють аеродром. Пілоти помічають мисливців і пара Гайдамаків падає на них з висоти. Мессери відразу ж припиняють атаку і різко розвернувшись під прямим кутом летять геть. Гайдамаки припиняють атаку і повертаються на прикриття летовища на висоту. Данилюк уже спрямував ніс літака заходячи в атаку. Можна спробувати збити ворогів на курсах, що сходяться під прямим кутом. Рефлекторний приціл це дозволяє. Він автоматично визначає упередження. Три гармати з точним боєм також. Олексій падаючи згори ретельно ловить першого мессера в приціл і метрів з п’ятисот відкриває вогонь, потім метрів з двохсот переносить вогонь на іншого.
– Є, готові, обидва горять на землі, молодець командир, – передав по радіо Ворожейкін.
Вдома виявилось, що ескадрилья Тимченко знищила ще дві пари мисливців. Свириденко повідомив, що сьогодні вперше в історії при відбитті повітряного нальоту успішно застосовані зенітні ракети. Випущені вісім ракет, які вразили сім юнкерсів. І нарешті важливе повідомлення з Тихоокеанського театру бойових дій – блискуча перемога американського флоту біля острова Мідуей. В безодні моря біля Мідуея поховані не лише японські кораблі та літаки, поховані самі сподівання на японський бліцкриг. Ініціатива на Тихому океані остаточно перейшла до флоту США.
Знову політ до Сталінграда. Після нищівної поразки під час спроби атакувати українські аеродроми, Люфтваффе знову сконцентрували увагу на Сталінградському напрямі. Відчувалося що ВПС Третього Рейху вже видихаються. Сили їх супротивників постійно зростали. Росіяни, крім літаків власного виробництва – винищувачів яків, лаггів, штурмовиків Іл-2, бомбардувальників Пе-2 отримували все більше іноземних – винищувачів Спітфайр, Аерокобра, Гайдамак-3. Бомбовозів Б-25, А-20. З’явився ще один свій власний винищувач Ла-5. Українські ВПС отримували все більше нових гайдамаків, гайдуків, пластунів, характерників. На українські летовища перелітали все більше і більше американських бомбардувальників Б-17, Б-24, Б-25, винищувачів Мустанг та Р-38-Лайтінг. Сталінград все-ще продовжує палати. Невже тут ще залишилось чому горіти? Іли та Бостони працюють над ціллю. Їх прикривають Яки, які ведуть запеклий бій з мессерами. Вісім Фокке-Вульфів летять до лінії фронту. Гонта набирає висоту і заходить на сонце. Через суцільну імлу від задимлення важко тримати ворожу вісімку в полі зору.
– Данило, атакуй першу четвірку, я другу, – передав Гонта по радіо.
Стрімко спікірувавши Данилюк з Ворожейкіним заходять фоккерам у хвіст. Невелике зниження. Вороги їх не помічають. Але вони помітили пару Гонти, яка заходить у хвіст іншій четвірці фоккерів. Німці різко повертають намагаючись зайти у хвіст парі Гонти і очевидно попередили своїх по радіо – фоккери почали маневрувати намагаючись скинути Гонту і Вороніна з хвоста. Але німці не помітили пару Данилюка. Черга і фоккер спалахнув. Інший намагається вийти з-під удару пішовши на вертикаль, але підставляє під удар всю площину літака. І отримує зливу 20 і 30-міліметрових снарядів, перекидається на спину і розкручує масну димну спіраль до землі. Ворожейкін одночасно розправляється з двома іншими. Гонта також встигає завалити фоккера. Три вцілілі відчайдушно маневрують, намагаючись втекти. Той що втратив напарника відколюється від пари і пірнає вниз. Данилюк легко його наздоганяє і незважаючи на відчайдушні маневри ловить у приціл. Різнокольорові вогники наздоганяють фоккера прошиваючи фюзеляж, мотор і кабіну. Гонта і Воронін нарешті розправляються зі своїми противниками. Два мессери намагаються прошмигнути мимо них. Ворожейкін блискавично зрізає одного з них чергою. Данилюк так само миттєво заходить іншому у хвіст і короткою чергою відправляє його вниз. Внизу Ліберейтори прикриті Мустангами і Гайдамаками обрушують зливу бомб на зайняту німцями частину Сталінграла. Трохи далі продовжують працювати Іли завдаючи ударів по німецьких позиціях. На аеродромі, начальник штабу Іванюта повідомляє про присвоєння йому четвертої нагороди Срібний Сокіл і одночасно про нагородження Арсенія Ворожейкіна першою медаллю Срібний Сокіл.
Виліт надвечір до Сталінграда. Пара Данилюка і Ворожейкіна тримається на 6000 метрів. Від запеклих боїв та пожеж над землею висить суцільне марево. В тому мареві намагаються ховатися літаки супротивників. Група ілів ставши в коло працює над ціллю без прикриття винищувачів. Такі групи завжди привертають увагу Олексія – чудова приманка для ворожих винищувачів. Можна когось вполювати. По ілах знизу б’є зенітна артилерія німців. Раптом зенітний вогонь вщухає. Отже неподалік німці. Ось трохи вище ілів з боку сонця плавають чотири Ме-109. Олексій вирішує використати димне марево і блакитний матовий камуфляж своїх Гайдамаків. Сонце та димна імла приховають їх. Набравши швидкість Олексій пірнає вниз. Потім захід убік сонця. Німецькі пілоти втративши їх з поля зору нервують, постійно нахиляють машини то на одне то на інше крило. Данилюк і Ворожейкін пірнають під ворожі літаки і йдуть вертикально вгору. Черево мессера у прицілі. Черга! Снаряди з трьох гармат шматують тіло мессера. Він загорівшись перевертається і похило падає ледь не зіткнувшись з Олексієм. Поряд спалахує і розмотує димну спіраль до землі ще один. Два вцілілі Ме-109 пікіруючи вниз намагаються втекти. Олексій із веденим кидаються навздогін. Гайдамак-7 легко наздоганяє Ме-109. Як не маневрував ворог, але траса авіаційних снарядів перетворює його на палаючий смолоскип. Через пару хвилин Ворожейкін збиває іншого. Олексій хотів бува набрати висоту, але збоку помітив дев’ятку Ю-87, які штурмували скупчення російських кавалеристів. Німці вже скинули бомби і пікірували стріляючи вниз з кулеметів. Олексій вибрав як мішень пікіруючий літак. Траса прошила Штуку і ворожий літак не виходячи з піке вибухнув на землі. Юнкерси від несподіванки розлетілися в різні боки. Олексій заходить у хвіст і збиває ще одного, потім третього. Ворожейкін розправляється з двома Штуками. Можна йти додому. На всяк випадок вони набирають висоту сім тисяч метрів і беруть курс на схід. Вдома його вітає ледве не весь особовий склад третього авіакрила. Коли проявили апаратуру фото контролю, Іванюта оголосив, що Олексій став четвертим пілотом 11 ескадри, який перейшов межу у півсотні збитих ворогів, зрівнявшись за цим показником з Максимом Свириденком, Войцехом Пісоцьким та Вальтером Майером.
Незважаючи на липневу спеку напруга боїв під Сталінградом та в самому місті не спадає. Спекотно і в повітрі. Щоразу коли Олексій прямує до Сталінграда в око впадають каруселі повітряних боїв. Але німецькі експерти все частіше воліють уникати відкритих боїв, користуючись засідками, діючи з великої висоти, прикриваючись сонцем, хмарами, фоном землі та димною імлою біля поверхні землі. 11 ескадра та ВПС в цілому намагаються передбачити всі ці хитрощі. Їм рекомендовано діяти на великих швидкостях і висотах, не ходити під нижніми кромками хмар, щоб зменшити ймовірність несподіваних ворожих атак. Від росіян Олексій чув що німецькі мисливці воліють ходити на лівий берег Волги в російський тил, куди українські ВПС та армійці як правило не залітають. Там вони атакують із засідки поодинокі літаки, атакують прилаштовуючись у хвіст під час посадки. Над українською територією численні радари та пости спостереження унеможливлюють такі дії. Саме тому Олексій веде свою пару на лівий берег Волги. Щоб збільшити дальність і тривалість польоту вони несуть додаткові одноразові бачки зі спеціально обробленої фанери. Після використання в них палива баки скидають. Їх можна також скинути в будь-який момент при зустрічі з ворогом. Над лівим берегом Волги задимленість повітря значно менша. Вони йдуть на висоті 6000 метрів. Внизу вони побачили кілька російських аеродромів з яких злітають та сідають літаки. Оператори мережі радарної системи Дельфін повідомили, що кілька груп німецьких мисливців пішли на інший берег Волги. Німці десь тут, чекають зручної нагоди для атаки. Олексій увімкнув усі частоти на радіостанції прослуховуючи ефір росіян, сподіваючись виловити щось корисне. Раптом його увагу привернула підвищена активність на одній із радіочастот.
– Аеродром Заплавне атакували два худих. Збили Пєшку та Як. Пішли на північ, над самою землею, – передав чийсь голос.
Ось якесь велике озеро на північ від Заплавного. На воді іскряться відблиски сонця. І два літаки над акваторією поспішають на північ. Треба зайти з боку сонця. Німці покидають озеро і набираючи висоту беруть курс на північний захід. Олексій хитнув крилами, радіо вони не користувалися через режим радіомовчання, скинув вже непотрібний фанерний бак. Це ж саме зробив і ведений. Стрімке падіння з висоти, і вони наздоганяють мессерів опинившись позаду і трохи нижче. Попереду заблищало широке дзеркало Волги. Мессер вписався у кільце. Світна крапка точно на його череві. Один натиск гашеток і три струмені різнобарвних вогників прошивають фюзеляж. Мессер спалахує, але за інерцією продовжує набирати висоту. Інший мессер спалахнув і штопором пішов униз. Мессер збитий Олексієм завалюється на крило і теж падає. Хвилина і на землі палають два вогнища. Два парашути висять у повітрі. Неподалік ще один російський аеродром. На ньому стоять Іли. До місця куди сідають парашутисти біжать люди і мчить вантажівка. Росіяни бачили весь короткий бій. Олексій та Ворожейкін на невеликій висоті промайнули над летовищем похитавши крилами. Знизу їм махають руками. Гайдамаки стрімко пішли на висоту, час іти додому.
Увечері їх викликали до штабу. Майор Іванюта повідомив, росіяни передали, що один із збитих ними німецьких пілотів виявився відомим експертом із чотирма залізними хрестами.
Наступного дня, увечері на аеродромі раптом приземлився російський транспортний літак Лі-2. З нього солдати вивели двох німецьких пілотів. Офіцер який супроводжував їх представив одного з них – Курт Уббен, командир третьої групи 77 винищувальної ескадри. Схоже в цій лінії часу йому судилося померти набагато пізніше.
Начальник штабу 3 авіакрила повідомив, що відправив представлення на нагородження Олексія п’ятою медаллю Срібний Сокіл.
Черговий, вже який за ліком політ до Сталінграда. Вже стандартна висота 7000 метрів. Майже годину вони вже патрулюють над містом оповитим димом. Нижче, приблизно на 3-х тисячах метрів четвірка мессерів атакує четвірку лаггів. Мессери зайняли висоту і по черзі парами пікірують на лагги. Одна пара атакує, інша не дає можливості росіянам зайняти висоту. Лагги захищаючись стали в захисне коло.
– Арсен, прикрий, атакую, – передав Олексій і кинувся в атаку з боку сонця.
Пара Ме-109 якраз набирає висоту для чергової атаки, інша пірнає вниз атакуючи супротивника. Пілоти Мессершміттів побачили їх зненацька, з досить короткої відстані і обидва мессери різко перехилившись на крило падають у піке намагаючись втекти. Але було вже пізно. Світна крапка вже стала точно на кабіну Ме-109. Коротка черга і ворожий винищувач штопором пішов до землі. Олексій вже йшов на зближення з іншим Ме-109, він заходив у хвіст підбитому лаггу щоб завдати остаточного удару. Зближуватись немає часу і Олексій навівши світну крапку на фюзеляж мессера метрів із семисот відкрив вогонь. Довга траса різонула по мотору, крилах та кабіні сто дев’ятого. Спалахнувши він пішов униз.
– Данило, мессери позаду, – почув він голос Ворожейкіна.
Олексій кинув літак у різкий розворот зі зниженням. Два мессери пронеслися над ним. Ворожейкін тут же чергою збиває одного. Але у хвіст Ворожейкіну вже заходять ще два худих. Очевидно до ворога надійшло підкріплення – вісімка Ме-109. Чотири кинулися на них, а чотири на трійку лагів. Олексій миттєво впіймав одного у приціл і черга кресонула по мотору. Ме-109 загорівся. З хмар вивалились ще дві четвірки мессерів. Потім ще пара. У ворога чисельна перевага і перевага у висоті. Одна четвірка падає з висоти на трійку лаггів, інша четвірка на них з Ворожейкіним, пара погналася за підбитим Лагг-3, який тягнувся на схід. Ситуація ставала небезпечною.
– Арсен, роби як я.
Давши повний газ гайдамаки спікірували вниз і на схід. Швидкість Гайдамака-7 дозволила відірватись від четвірки Ме-109. Пара мессерів, які погнались за підбитим лаггом все ближче. Зрозуміло що вони і вороги досягнуть цілі одночасно. Траси мессерів та гайдамаків блиснули одночасно. Мессершмітти спалахнувши пішли вниз. Лагг-3 задимівши ще сильніше зі зниженням йшов у бік Волги. Але тут поряд ще одна четвірка Мессершміттів. Різкий ривок угору з розворотом і чотири Ме-109 прямо перед ними. Мессери розділилися. Два пішли в лобову атаку на них, а два зі зниженням за багатостраждальним лаггом. Олексій ловить кок одного з мессерів в приціл. Рефлекторний приціл дає шанс збити ворога на лобовій атаці так як це зробив Войцех Пісоцький в перший день війни. Ворожейкін зрозумівши його намір робить те ж саме. Черги ворогів і їхні блиснули одночасно. Мессери промахнулися і різко відвернули вбік відразу ж прошиті чергами 20 і 30-міліметрових снарядів загорілися.
– Арсен, правий розворот.
Саме такий розворот дозволяє швидше наздогнати мессерів. Їхні гайдамаки несуться на граничній швидкості. Пілот Лагга побачивши переслідувачів витискає зі своєї покаліченої машини максимальну швидкість, даючи їм шанс наздогнати мессерів раніше. Каламутні хвилі Волги вже практично під ними. Мессери не можуть пірнути вниз. Нерви німців не витримують і вони різко свічкою йдуть угору, підставляючи площини своїх літаків під вогонь. Олексій випускає в ціль всі снаряди що залишилися. Арсеній Ворожейкін також стріляє. Два мессери перевернувшись шубовснули у воду. Боєприпасів немає, палива в баках їх літаків теж, от-от мотори зупиняться. Лагг перелетівши Волгу тягне через прибережні луки до площадки на якій стоять Трійки. Група Гайдамаків-3 промчала над ними на захід на виручку трійці лагів. Лагг плюхається на посадкову смугу. Слідом за ним сідають Данилюк з Ворожейкіним. Мотор Гайдамака зупиняється вже в кінці пробігу. До них біжать люди.
