ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 753
Творів: 11428
Рецензій: 17338

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Історична проза

Перша Книга Мойсеєва. Шестоднев без матюків

© Оля BarabOl'ka:) Купріян, 01-05-2007
«Весна іде, красу несе… Я жити хочу, я люблю…» – пісня.

Весна – це все Він. Він, той, хто розмалював небесними акварелями все навколо. Дивлюся у вікно – благодійна галерея! Господи, який несмак! «То не я, - каже Він, - то ти сама намалювала. І такі, як ти». Справді. Я ж не Бог. Той – найбільш талановитий, і – погодьтеся – найвідоміший маляр у світі і поза світом.

Хоч, розкажу тобі, як Той Маляр розфарбовував світ за шість днів? Слухай мій тобі «шестоднев». Напочатку Він узяв грубезне-грубезне полотно – землю, з горами, рівнинами… Те полотно Бозя добряче поґрунтував: так утворилися пляжі на березі Тихого океану… Було забагато голубої фарби. Нерівними ванґоґівськими мазками сотворили Небо. І знаєте, варто запам’ятати це Небо. Особливо ген-ту хмару. Бачиш, як майстерно її вимальовано? Кучерява, із бородою, як і сам добрий Бозя. А там ще дірочка, крізь яку Творець споглядає наш грішний світ – творіння шостого дня. А може, то зовсім не Він? Мо’, то малий Купідонко пуска свої сріли? Хтозна…
І повернув Він до полотна свою величезну лампу. І сталося світло. І побачив Маляр, що добре воно. І з одного боку падало світло від лампи, а на іншому було темно… І там, де було світло, був день.
І був вечір, і був ранок – день перший.

І вирішив Маляр, що замало тверді. І наквецяв туди трохи глини. І випадково розлив Бозя на картину склянку води… І відділив глину від води. І відділив воду, що на глині була, і ту, що під глину потрапила. І сталося так.
І був вечір, і був ранок – день другий.

І в третій день Бозя поліпив острови й материки, позаливав моря й лагуни… І побачив Маляр, що добре воно. І насіяв Він жита-пшениці, всякої пашниці, і народ український (із дня шостого) був не проти.

І причепив Бозя сонце на Небі. Просто так. І повісив на гвіздочку місяць, щоби чорти вночі пшеницю не крали. І поприбивав зорі, щоби було що лічити закоханим… І побачив Тесля, що добре воно. І був вечір, і був ранок – день четвертий.

І побачив Бозя, що ніхто не співає. І згадав Він, що нікому буде принести Ноєві гілочку… І намалював пташок. І побачив Бозя, що пусті моря-океани. І намалював маленьких рибок. А може, цей день творився зовсім інакше – кому як до вподоби. Я думаю, що Бозя не хотів довго морочитися з фауною. Либонь, Він вкинув у тепле тропічне море мікроскопічну спору. Далі ж у хід пішла еволюція. І побачив Бог, що добре воно, і що одноденка виконується за планом. І поблагословив Він спори, кажучи: «Плодіться й розмножуйтеся».
І був вечір, і був ранок – день п’ятий.

І в шостий день Гончарі зліпили людину. І поклали її сушитися на сонці. А прийшов чортик, і поплював на глиняне тіло… А Бозя почистив… І вдихнув Бозя душу у свого галатея, і назвав того галатея Адамом. І намалював Він Адамові гормони… І сумно стало Адаму. І зробив Бозя жінку з ребра чоловікового, що під серцем – щоби любила його і була завжди під серцем. І поки що було добре воно…

І в сьомий день Бозя втомився. І відклав Він пензлика й небесні акварелі, а глину акуратно зібрав усю в майонезну баночку – бо ж небагато її лишилося від богатиря Адама. І сів бородатий Бозя споглядати свою картину. І побачив Бозя, що це шедевр. І був вечір, і буде ранок…

І я з Тобою погоджуся. Це шедевр. І його варто запам’ятати. Варто запам’ятати наповнені зеленими кольорами поля, чорну фарбу на свіжозораній ріллі, білизну вишневого й грушевого цвіту… Палітри світанків і заходів…  Штрихи сміху, особливо – штрихи сміху!

Хтось сказав: «Нащо вкладати стільки праці в те, що все одно помре?». Ми з Бозею знаємо відповідь: смерть – це початок життя.

Чи не так, Господи?

травень 2007 року

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Бог -це весна!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© БілОчка, 08-05-2007

Прикро було б

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Володимир Чернишенко, 07-05-2007

Смерть - це початок життя

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Золота Жінка, 03-05-2007

Чим відрізняється творець від Творця?

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Люся Українка, 03-05-2007

Бозя!

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олег Сірий, 02-05-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0218529701233 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif