

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	754
Творів:	11456
Рецензій:	17376

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза есе

ЖІНКА: «СОБАЧИЙ НЕДОГРИЗОК» чи МАТИ-БЕРЕГИНЯ?

© Оля BarabOl'ka:) Купріян, 24-04-2007
Окраєць гендерного дискурсу. Боюся, тема, зачеплена мною (чи то пак, нами, себто мною та деякими серйозними авторами:) в цьому псевдоесе, вкотре викличе хвилю обурення й суперечок. Але воно того варте, пані та панове, повірте на слові. Щоденні спостереження за буденщиною небайдужих мені людей, друзів, сусідів, і просто знайомих наштовхують на деякі рефлексії. Чи можуть бути нормальні стосунки між особами протилежних статей уже після ритуалів залицяння-сватання-одруження-медомісяця? Чи молоде подружжя просто-таки приречене на нерозуміння, постійні дрібні сварки й вирішальні баталії… Чим спричинені всі ті огидні, але багато в чому правдиві анекдоти про сварливих жінок і тупих блондинок? Можливо, корені антижіночого сміху слід шукати десь у глибинах української, ба навіть – слов’янської – ментальности? Міністерство здоров’я України попереджує: затятим феміністкам і просто жіночкам, що слабують нервами, ні в якому разі не можна брати в руки середньовічні тексти – ні перекладні, ні чесно компільовані давніми українцями. Річ у тім, що в архаїчному мисленні тодішнього письменника вкарбувалося отой біблійний концепт «Жінка-Єва-Спокусниця-Грішниця-і т.д.», що не могло не вплинути на подальше сприйняття прекрасної статі великою і волохатою. Як виявилося вже у ХVІІІ ст., наша праматка-Єва, вона ж «глупа жона» (тобто дурна) сама «яблуко трощила, за той же плод увесь народ в пекло затащила» (!!!). Звісно! Адам тут ні до чого, «не винуватий я, вона сама запропонувала!» (і не подумайте нічого поганого, авторка статті далека від фемінізму!). Так от і вийшло, що в чесного філологіста вуха в’януть від усяких там «Молінь» Заточників, Климентіїв Зиновіїв, а найгірше – усіма знаної «народної мудрості»! Першим таким ножем у спину є збірник (чи то Х, чи то ХІ ст.) середньовічної «мудрості», глаголємий «Пчела». Там є просто-таки провокаційний розділ «Про жінок». Так от, у цьому розділі, пані та панове, ось які жахи пишуться. Шановний грек (очевидно) Сирах рече: «…Ліпше жити у пустелі з левом і гадюкою, аніж жити з жоною лукавою і язикатою». А Діоген – той іще філософ – що пише: «Той побачив жінок, що лаялись, й промовив: «Зріть: змія у гадюки отруту просить». Подобається? Як не змія, то, вибачте, гадюка! Але найцікавіше бовкнув Кліт: «У нього дружина лежала в жару, а сам він у печалі спитав у лікаря, як вона себе почуває, і той відповів: «ліпше їй нині». Він запитав: «Звідки ти знаєш?» – і той відповів: «Пустив їй кров із вени». Спитав він: «Котрою рукою?» – той відповів: «Десницею». Він же взяв меча і відтяв десницю його». Бачите, шановні добродії, як кохав пан Кліт свою дружиноньку, свою «ліпшу половину»! Даруйте авторці деяку документальність розвідки, але її ці «анекдоти» настільки вразили, що не встояла проти спокуси навести їх повністю. Не кращими є і власне українські (відносно) апокрифи. Знаєте, що наші з вами предки думали й говорили? Так от. Виявляється, Бог сотворив Адама (чоловіка першого, як знаєте) із глини й поклав його, бездушного, на сонечку сушитися. Далі було цікавіше. Хитрющий чортик-Сатана наробив Богові шкоди: взяв та й обплював першочоловіка! Бог із тих нечистот зліпив собаку й поставив її охороняти все ще бездушного Адама. А перед тим вийняв із дядечка ребро й поклав поряд із ним сушитися. Отож, сушиться-сушиться, та, як у народі мовиться, що погано лежить… Значить, собака прибіг і вкрав реберце. Та не вдалося Бровкові до кінця з’їсти, бо прийшов Усевишній і забрав те, що мало в проєкті стати Жінкою. Відтоді в народі й називають жінку-кохану, жінку-матір «собачим недогризком». Тільки особисто мені до вподоби інший варіант апокрифа. Сивий Бог думав-думав, звідки взяти кістку на Єву… з голови – занадто розумна буде! з ноги – від чоловіка бігатиме… О!!! Візьму з ребра, щоб любила його й була завжди під серцем! Який із варіантів оберуть сучасні хлопці й чоловіки, залежить виключно від їхнього виховання (в тому числі й самовиховання!). А ось іще частинка суто чоловічих розумувань. Такий собі Данило Заточник із ХІІ ст. у своєму «Моленії» безцеремонно й не завжди справедливо називає жінку «лиходійним знаряддям диявольським», «стрілою стрімкою з отрутою». Щоправда, мусимо бути об’єктивними: пан Даниїл говорить так про «погану жону», тобто жінку, м’яко кажучи… словом, підлу. Над віршами й приповістями автора середини ХVІІ ст. Климентія Зиновіїва часто можна посміятися, коли б, як то мовиться, не було настільки сумно. Хоча, знаєте, Климентій таки заслуговує на суто жіночу повагу: він віддає належне нашому терпінню й витримці не лише у важкій домашній праці, але й у тому, як ми, на відміну від декотрих, вміємо тримати свої «достоїнства» (йдеться про знаряддя біса Плоті :)) при собі. От! Наостанок скажу тільки, що спонукало авторку до написання такої вельми незвичної статті. Тема жована й пережована, як ви помітили, та однозначної відповіді не було, нема й не буде. Валерій Шевчук називає подібні чоловічі випади проти жінок споконвічною «війною статей» (та й справді, як бачите, навіть авторами славнозвісних анекдотів про блондинку є або чоловіки, або страшна не-блондинка). У своєму «Законі зла (Загублена у часі)» письменник згадує стародавню притчу, згідно з якою один чоловік (очевидно, чаклун) перетворив на дівчат кішку, собаку та свиню, «від чого в світі утворилося чотири типи жінок, з яких справжня лише одна». Страшно навіть припускати, до якого типу відносишся конкретно ти, читачко, твої мама, сестра, подруга… Страшно мати тільки 25% шансу на автентичність. Страшно подумати, що хтось із вас обізве більшу частину світу «собачим недогризком»… Залишаю питання відкритим, бо й сама не знаю відповіді: маю в собі й те «щось» демонічне, чи то диявольське (бо ж недарма кажуть про кокеток: «пускає бісики»), і ту частку прекрасного, те, що для Єви було значно дорожчим від райських благ – дар материнства, дар бути Жінкою, а не бабою. ПС: долучитися до окрайців гендерного дискурсу в давній літературі зможеш на сторінці середньовічної і не тільки літератури http://litopys.org.ua/, за посередництвом праці Георгія Булашева «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях», а також історичних повістей Валерія Шевчука.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Самі на себе.
На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Олександр, 27-04-2007

Цікаво, що авторка навела багато образливих думок про жіночу стать, але жодну не заперечила
На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Лисий Микита, 27-04-2007

Чим відрізняється жінка від чоловіка?
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Валентина Величко, 26-04-2007

Кілька фраз можна викреслити як зайві
На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Олександра Пилипенко, 25-04-2007

Згенеровано за 0.0668020248413 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

ЖІНКА: «СОБАЧИЙ НЕДОГРИЗОК» чи МАТИ-БЕРЕГИНЯ?

Самі на себе.

Цікаво, що авторка навела багато образливих думок про жіночу стать, але жодну не заперечила

Чим відрізняється жінка від чоловіка?

Кілька фраз можна викреслити як зайві