Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2479
Творів: 44635
Рецензій: 87351

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Нотатки дилетанта

ГАк через шпаринку

© Олександр, 07-08-2017
Давно це було. Ще в минулому столітті, чи тисячолітті - точно не пам'ятаю.
Був у нас вчитель фізики - непоганий дядько, між іншим, - так ось, одного разу, не знаю чому, став він нам розповідати про Японію. Мовляв, там, на деяких виробництвах до штату співробітників входить такий собі - назвемо його "спостерігач". На цю посаду дирекція зазвичай наймає сторонню - що не має нікого відношення до виробництва, - людину. До її обов'язків входить не заважати основним робітникам, просто спостерігати і в кінці дня свої зауваження стосовно організації виробничого процесу, розміщення того, чи іншого обладнання, тощо, викласти на папері.
Наприклад: їй здається, що ця цеглина заважає скорішому пересуванню електрокари під час перевезення продукції між цехами; а ось тут бажано було б розмістити вертикальну трубу, на кшталт тієї, що використовують стриптизерки - для того, щоб робітники в перервах могли розім'яти м'язи, чи просто повеселити один одного; а ось цей ліхтар тут зовсім ні до чого, лише очі сліпить, коли цілиш до пісуара...
Дирекція потім розглядає всі зауваження, якими б абсурдними вони не здавалися, і якщо вони дійсно сприятимуть покращенню виробничого процесу, збільшенню прибутку, чи ще там чомусь важливому, то їм дають зелене світло, тобто, приймають до роботи.
От так людина ходить, пише, що, на її погляд, тут не так і ще й отримує за це гроші. Звісно, що з часом око замилюється, зауважень все менше і коли вони зовсім перестають виникати, то через деякий час цю людину звільняють, а на її місце беруть нового дилетанта.
***
Гоголівська Академія засновувалась, мабуть, як майданчик для літераторів, та оскільки у мене з ними спільного скоріш всього є лишень вміння читати, то можна сказати, що я дилетант, сторонній на цьому виробництві. І хоча грошей, чи слави мені не обіцяно, все ж таки спробую вставити свої п'ять копійок.
На істину не претендую, бо кажуть істини - в чистому вигляді,- не існує.
Отже, після майже місяця мого тут перебування, я не скажу, що витоптав всі закапелки цього "болота" (порівняння, навіяне звертанням ©Avtora до шановної ГАківської громади). Тому й пишу, що лише заглянув крізь шпаринку у паркані. І що я побачив?
Технічна сторона: не знаю, як насправді спілкуються поміж собою письменнники-поети на сайті, але щоб прочитати рецензію, чи відгук на неї, треба весь час слідкувати за оновленнями. З рецензіями ще так-сяк - нові висвічуються на початку розділу рецензій, навіть якщо вона написана на давно забутий твір. А от з відгуками набагато гірше - якщо у мене є бажання залишити його на древню рецензію, то шанс, що її прочитає автор дуже мізерний (хіба що він щодня передивляється їх усі).
Втім, якщо подивитися з іншого боку, то, можливо, це спеціальна задумка керівництва Академії, щоб не забували старе, інколи переглядаючи його.
До ГАку я майже рік просидів на одному російськомовному сайті, так там кожен новий коментар, нова оцінка висвічується в особистому кабінеті, навіть якщо твір, який коментують, написаний рік, чи два тому. Не знаю, як це реалізується практично, але було б непогано дізнаватися про всі відгуки-рецензії, бо кожен прагне уваги, щоб не говорили.
Щодо оцінювання творів, то підтримую ©Sholara - нинішня система надто спрощена, скоріш всього потребує перегляду. Знов таки, вирішувати мають фахівці.
Критерії оцінювання у дилетантів та фахівців (чи тих, що такими себе вважають) теж різняться - останні дивляться ЯК побудовано твір, на відміну від новачків (це я про себе), яким більше до вподоби, про ЩО він. Втім, це моє враження - у кожного свій смак, свої таргани в голові. А про те, що у них на думці, мабуть, і сам господар не скаже.
Про жителів: кажуть, колись у ГАкові водилися кити, та потім їм забракло повітря й вони рушили до океану. Ті, хто з ними піти побоявся, чи просто не зміг, обросли мохом, чи ряскою.
Крізь щілину багато не побачиш, але аналогії на деяких авторів у мене все-таки з'явились.
Попереджаю: це моє бачення, мої фантазії і нікого цілеспрямовано образити я не збираюся. То ж вибачайте, в разі чого.
... Мочарами, вишукуючи щось художньо-цінне, крокує Лелека-©ВЛАДИСЛАВА. Вона реагує практично на все: на борсання пуголовків серед ряски, на зигзаги метеликів між лататтям, чи на відлуння крику невідомої пташини серед темної ночі. Лелека дійсно хоче, щоб болото перетворилося хоча б на озеро, з широкими плесами і глибокою водою. Можливо тоді вона більше часу приділятиме своєму гніздові на високій тополі, з якого все буде видно, як на долоні.
Кулик-©Яна Устимко теж намагається не відставати від Лелеки, але неспішні рухи не для неї - тільки-но вона була тут, а вже виглядає з іншого боку очерету. Вона не проти озера, але так, щоб і плавні теж збереглися - там теж є багато цікавого і смачного.
Наприклад, інтелігентний Короп-©Юрій Кирик, чи добрий Сом-©Михайло Нечитайло. Взагалі, невідомо, як вони виживають в такій воді? Напевне, знають де б'ють джерела і тому не поспішають кидати болото, в надії на його очищення.
Між лататтям і рогозою мерехтять Метелики-©Ocaida та ©Амалія. Взагалі, метелики-поети, це окрема каста "не від світу цього" і мені зрозуміти їх дії важко. Тим більше присутність в їх компанії Бабки(не знаю, як вона буде чоловічого роду)-©Валерія Хмельницького. Вона (він)встигає не тільки повторювати за метеликами всі їх рухи, а й лякати пуголовків, що набралися сміливості визирнути із ряски, чи поспілкуватися з іншими мешканцями, вартими його уваги. Якщо почуєте звідкілясь характерне "Гг", то знайте, що Бабка або там, або тільки-но була там.
На сухій осиці край болота сидить Крук-©Avtor. Йому теж не все подобається з того, що діється внизу, тому інколи він невідомо звідки дістає камінець і жбурляє в самісінький центр болота, а потім, зручно вмостившись, спостерігає, до чого призвели його дії. Ніхто не знає, скільки йому років, звідкіля він взявся, та теза, що зверху видніше, додає Круку авторитету(а можливо і навпаки).
В самісінькому центрі, в темних глибинах буро-зеленої жижі ховається предок динозаврів, місцевий аналог чудовиська з Лох-Несу-©Sholar. Можливо аборигени знають, що він із себе представляє, та, однак, не подають виду, коли він намагається полякати мальків, чи кого розмірами побільше. Саме Чудовисько нікому не показується, лише на поверхні, де ймовірно він знаходиться, інколи з'являється здоровезна булька, що гучно лопається, інколи забризкуючи всіх, хто мав необережність бути поряд. Кажуть, бризки ті мають лікувальні властивості, проте не кожен сам готовий підставитися під них.
Ще живе тут елегантна Сова-©Елен Тен, яка, кажуть, все контролює і майже все про всіх знає. Саме завдяки їй (ходять такі чутки) болото не зовсім висохло і не стало смітником, як цього хотіли б Чайки-©Спамботи. Ніхто не бачить, куди вона викидає сміття, яке Чайки розкидають під покровом ночі, але те, що без нього набагато краще, ні в кого не викликає сумнівів.
Окремою групою, хоч і не організованою, можна виділити Голубів-©Анонімів. Іноді їх вуркотіння приносить користь, але бува й так, що від них можна чекати плям на одязі, якщо не чогось гіршого. Тому прислухатися до них ліпше під парасолькою, бо Голуби - жартівники ще ті.
Щодо конкурсів: на мій погляд їх безумовним плюсом є те, що майже неможливо здогадатися, хто випускає бульку: жовторотий пуголовок, чи реліктове Чудовисько. То ж і рецензії не заангажовані, більш об'єктивні. Шкода, що аборигени майже не звертають на ті бульки уваги - ні як автори, ні як рецензенти. Але ж, чим більше бульок, тим менше ряски навкруг. Нехай здається, що болото кипить, та може колись, за допомогою цього булькання (і не тільки) через мочарі проляже нове річище.

P.S.  Мабуть, у декого виникне запитання, а ким себе вважаю я? На основі того, що мені про себе відомо більше, ніж всім іншим, візьму сміливість віднести себе до групи Піскарів-Не-Мудрих. Тому що боюся Щук (не зустрічав поки), Чудовиськ (чи їхні бульки) і інколи Бабку (надто непрогнозована траєкторія руху у неї... чи нього). Втім, відповідь суб'єктивна, тому інші варіанти приймаються.
Ще маю таке припущення, що тут є поціновувачі творчості Віктора Цоя, які захочуть проспівати мені його "Перехожого". Тому вирушаю під душ, щоб в разі чого від моїх кісточок не тхнуло потом - спека ж бо неможлива.
Ще раз нагадаю, що нікого не намагався образити, побачив лиш те, що змалювала моя уява.
З повагою.



















Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 8

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Яна Устимко, 11-08-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 09-08-2017

За браком часу

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олександр Ман, 09-08-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 07-08-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Елен Тен , 07-08-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Амалія, 07-08-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Анатолій Азін, 07-08-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 7 відгуків
© Avtor, 07-08-2017

Розсмішили, Олександре :)

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Валерій Хмельницький, 07-08-2017

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 7 відгуків
© Катерина Омельченко, 07-08-2017
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.83227109909058 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Петро Яценко «Нечуй. Немов. Небач». Український паровий панк
Кінороман «Нечуй. Немов. Небач» заснований на реальних подіях і біографії українського письменника Івана …
«Північний вітер». Роман в електронних листах
Чи може бути цікавою книга, що складається із самих діалогів? Так. І ще й якою! Роман «Північний вітер» …
Фішинг. Хто і як маніпулює вашим вибором
Книга «Фішинг. Хто і як маніпулює вашим вибором», перш за все, розкриває цікаві сторони зовнішнього …
Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …