Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2463
Творів: 44149
Рецензій: 86116

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Кмин

© Максим Т, 04-11-2016
...Колись дуже давно край самого Чорного моря стояло місто Керч. Може, й нині стоїть, але я пам’ятаю лише ту Керч, що стояла там колись дуже давно.

А майже над самісінькою водою, на якій погойдувалися величезні кораблі, поруч з якою спочивали гори поіржавілої солі, стояв готель, що відчиняв свої двері не для всіх. Звався від МДМ – міжрейсовий дім відпочинку моряків; мабуть, вважалося, що між рейсами тривалістю 4 місяці морякам достатньо перепочити пару ночей в МДМ – і знову можна рушати «в дальній путь на долгіє года».

В дитинстві я часто бував в тій дуже-давно Керчі та був допущеним до проживання в МДМ як член родини моряка. МДМ, що стояв на твердому кам’янистому ґрунті, негайно відсилав мешканців подалі від землі. Як у будь-якому подібному закладі, в готелі працювала їдальня; однак у ній, разом із традиційними судинами, наповненими по вінця вареними яйцями, що нагадували кладку ікри невідомих тварин, пропонували салатики, яких в інших їдальнях не траплялося, - щупальця восьминога під сметаною.

Одразу після заселення в номер я починав жадібно нишпорити по висувних ящиках столів і тумбочок – тому що там іноді можна було знайти іноземну монету, пачку жуйки або щось інше, для того часу й місця екзотичне.

А ще ті ящики мали особливий запах, з морем ніяк не пов’язаний, але теж надзвичайно екзотичний. Вони просякли кмином – у Керчі випікали чорний хліб, скоринка якого рясно посипалася кмином; в моєму рідному місті хліба такого не пекли, та й загалом – не пам’ятаю я нічого з кмином в інших дуже-давно містах. Моряки чомусь зберігали той хліб в ящиках столів; смикнеш на себе ящик – а звідти вивалює пряний, апетитний аромат, а коричневим денцем ящика перекочуються чорнуваті зернятка… А може, то покоївки підкладали ті зерна, аби вижити якихось шкідливих істот? Не знаю.

Дуже давно це було, дуже давно. Ніщо не збереглося з того, що я видобув з тих ящиків, ані жуйок, ані монеток, а от запах кмину досі пам’ятаю так, ніби щойно роздавив зубами рухливе зернятко кмину. І пригадується він несподівано, без будь-яких натяків, просто так, нізвідки: БАЦ! - і полонив. І я вже там, в моєму дуже-давно, і мені знову 5 чи 6, і хочеться скоріше приховати обличчя за книгою або відвернути до стіни, заклеєної рекламою. Тому що стою я, доросла людина з нудним обличчям і сивими скронями, в ущерть заповненому вагоні метро, і ніхто не розуміє, що мені зараз 5 чи 6, і що беззахисний я тепер, вразливий, як будь-яка дитина такого віку. Діти – вони ж не добрі й не злі, вони просто по-справжньому беззахисні, і тому гостріше за всіх інших відчувають добро й зло, ласку й жорстокість, турботу й байдужість. І реагують – відповідно, за обставинами.

Ось вона, небезпека дитячих спогадів. Накотив нізвідки запах кмину – і ти провалився в часи своєї беззахисності. І стоїш ти, доросла людина в оточені дорослих людей, і зробити з тобою що завгодно може будь-хто,  і рятує тебе тільки те, що ніхто не здогадується, що з тобою відбувається, адже тільки ти зараз відчуваєш той запах з твого дуже-давно, тільки на твоїх зубах щойно коротко хрупнуло рухливе зерня.

А дорослий у тобі, що на мить відсахнувся, наляканий запахом кмину, раптом збагнув, що тоді він не був ані кращим, ані гіршим, ніж є тепер, а був усього лише – вразливим, беззахисним і піддатливим, наче грудка глини в руках гончаря. Й з’явилося в ньому відтоді щось добре чи зле лише завдяки тому, що поруч опинявся той, хто вже зрозумів щось або взагалі нічого не второпав про беззахисність і вразливість...

А потім запах кмину зникає так несподівано, як і з’явився, і незатишно йому тепер, і хочеться сховати обличчя за книгою або відвернути до стіни, заклеєної рекламою, та зовсім не від щойно пережитої слабкості. А тому, що поруч, не в дуже-давно, є м’які, піддатливі грудки глини, на яких він вже лишив відбитки своїх пальців – от тільки які, коли, навіщо?

Ось вона, небезпека дорослих думок. Місце вразливості й беззахисності посідає відповідальність. Неприємна річ, якою можна скільки завгодно нехтувати, але уникнути якої - ніяк. І…

Вагон метро колихнувся, дорослі думки кинулися врозтіч, як зернятка кмину денцем ящика, висмикнутого нетерплячою дитячою рукою з кутастого столу. А, так, колись дуже давно стояло край самого Чорного моря місто Керч...

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 4

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Артур Сіренко, 17-11-2016

Не міг оминути

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Юрій Кирик, 10-11-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Михайло Нечитайло, 09-11-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Мавка, 08-11-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ВЛАДИСЛАВА, 06-11-2016

Євшан зілля

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Сергій Вікторович, 06-11-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Семен Санніков, 05-11-2016

ностальжі

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Олександр Ман, 04-11-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.44764590263367 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Поштовх»: Тим, кому не так потрібні інструменти, як стимули
От і настав той час, коли кожна вільна у своїх думках людина може щось вимудрувати, потім зануритися …
Поезія спротиву: Вірші та автобіографія зв’язкової УПА
У «Смолоскипі» вийшли друком вірші та автобіографія зв’язкової УПА — Катерини Мандрик-Куйбіди. Книжка …
Ув’язнені у розстріляну вічність: «Бабин Яр. Голосами» Кіяновської
На горизонті спалахнули димки. Важезна, мов кит, курява нависла над розпеченим степом. Тиша зачаїлася …
Огляд роману Ліян Моріарті «Велика маленька брехня»
«З біса добра книжка. Смішна і страшна» Стівен Кінг Бестселер за версією The New York Times «Велика …