Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Кмин, автор: Максим Т)

Запах дитинства - він гарно у Вас виринає, Максиме. Десь отак іржава Керч і запах - і все те в памятку, і ми там, де були колись, залишаємося назавше. Щоби завтра майже так само згадувати свій вагон метро, де прийшла згадка про Керч і кмин. І так до нескінченності, доки й нас. Бо чомусь так усталено, що людина повсякчас живе згадками. Ні, звісно, вона живе й у сьогоденні, але однак згадками. Певно, солодкий дух минулого (бо гірке рідко згадується з ностальгією) живе поруч нас, як запах першої небаченої цукерки з дитинства. Та це я так, у розвиток теми. Бо й сам часто живу спогадами про гору за батьківською хатою. Бачу її проїздом чи й не щомісяця, але ж то вже не та гора, бо тоді була моя, а нині вже ні. Як Ваша Керч.
Що дещо заважало читати, так це певні повтори одного й того ж. Ви ніби й фокусували думку, а вона хиталася, кидалася в різні тональності. Не скажу, що виникла какофонія, до цього далеко, але певне розбалансування я відчув. Ніби в оркестр уплівся інструмент, без якого музика звучала б не гірше.
З поагою М.Н.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.027238845825195 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати