Недавно Петрикові подарували акваріум з трьома золотими рибками. І якось хлопцеві спало на думку: «А раптом вони – чарівні і вміють виконувати бажання». Він затарабанив пальцями по випуклому склу і промовив:
-Ровер! Хочу ровер! І щоб такий, як у Мишка – з мигалками!
Та рибки не озивались до нього, а лише плавали туди-сюди, погойдуючи блискучими плавниками.
«Може, я щось не так роблю» - розгубився Петрик. Він пригадав, що в казці: дід перед тим, як прийти до золотої рибки, спершу питав - чого хоче баба. «Треба і мені так спробувати» - подумав хлопець і почимчикував до вітальні.
-Бабусю-бабусю, якби в тебе було одне бажання - то що б ти хотіла саме зараз?
Старенька хитнулась у кріслі, відклала убік газету і посміхнулась:
-Торт! Саме зараз мені б посмакував би шматочок чогось солоденького.
-Перекрасно! – крикнув онук і побіг у свою кімнату.
-Торт! Торт! Торт! - повторював він, вдивляючись у зелену воду.
Але золоті рибки і далі мовчали, кліпаючи своїми великими витрішкуватими очима.
Ех ви! - розчаровано зітхнув Петрик і подався надвір – гуляти.
Ганячи з друзями м’яча, хлопець геть зовсім забув про акваріум та його мешканок. І яким було здивування Петрика, коли повернувшись додому на кухонному столі він побачив коричневий кекс з вишенькою.
-Бабуню, бабусечко! Наші золоті рибки-чарівниці, вони вміють виконувати бажання, - на радощах сплеснув руками Петрусь.
-Справді? – здивувалась старенька і глянула на внука поверх окулярів.
-Егеж, - кивнув кудрявою головою Петрик. - Вранці я попросив у них торт і ось на обід маємо цей чудовий шоколадний пиріг.
Сивовочола жінка розсміялася, а тоді підійшла до онука, обняла його і сказала:
-Ніякі рибки не чарівні. Торт спекла я. Треба самому свої бажання здійснювати, а не на золотих рибок надіятись.
