Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44503
Рецензій: 87035

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Пригодницька проза

Моряк із Марселя

© Валерій Хмельницький, 21-06-2016
Після феєричного виступу танцівниць канкану у знаменитому паризькому кабаре "Crazy Horse" Франсуа вийшов на вулицю, витяг пачку цигарок «Gauloises» і смачно затягся. Нічне повітря було свіже і прохолодне, вулиці порожні і тихі, а вдалині виднівся освітлений силует la Tour Eiffel.
Зненацька з-за рогу будинку з’явилась компанія захмелілих чоловіків, які щось голосно обговорювали і час від часу гомерично реготали. Франсуа відступив у затінок біля входу в "Crazy Horse". Коли чоловіки проходили повз нього, в одному із них Франсуа зауважив схожість зі своїм давнім – скажімо так, не те щоб і знайомим, але й не те щоб і незнайомим – коротше, кимсь зі свого, так би мовити, минулого життя.
«Звідкіля він тут, у Парижі, за тридев’ять земель від місця, де приніс стільки зла Франсуа?" - гадав Франсуа, поки недобрі згадки і невгамовна лють поволі затуманювали йому мозок. "Хоча, кажуть, ледь не в кожної людини на Землі є щонайменше один двійник...» - прокинулись у Франсуа залишки homo sapiens і, аби відкинути чи підтвердити свої здогади, він вирушив назирці за компанією, тоді в якийсь момент прискорив кроки і, обігнавши молодиків, зупинився, чиркаючи запальничкою біля затиснутої у губах цигарки. Коли компанія порівнялась із ним, він неголосно звернувся до них, показуючи несправну запальничку:
- Огоньку не найдется?..
Ті здивовано зупинилися:
- Земляк, что ли?..
- Да нет! – протягло, з навмисним акцентом відповів Франсуа, - моряк. Из Марселя. Русский знаю - как это? - немножко...
- Ясно... – кивнув головою один із них ("Саме той, що мені й потрібен" - відзначив подумки Франсуа), витяг запальничку і, клацнувши нею, підніс вогонь до цигарки Франсуа.
Припалюючи, Франсуа пильно глянув в обличчя власника запальнички і, упізнавши бородавку під оком і шрам на підборідді, впевнився у своїх підозрах – так, це був саме той, кого він ніколи і нізащо не хотів би більше зустріти на своєму життєвому шляху.
- Не узнал меня? – глибоко затягуючись і випускаючи дим цівкою уверх, запитав Франсуа. Той здивовано глипнув на Франсуа, уважно вдивляючись в риси обличчя, і тінь здогаду майнула в його примружених очах. Наступної миті він сягнув рукою у кишеню. Блискавично перехопивши лівою руку супротивника, Франсуа правою зацідив йому з усієї сили в щелепу. Потужний удар збив того з ніг, і він упав на бруківку, широко розкинувши руки.
- Ах ты ж су..! – замахнувся кулаком на Франсуа товариш полеглого, але Франсуа ухилився від удару і натомість втопив свого кулака йому у сонячне сплетіння, а, коли той зігнувся, хапаючи повітря відкритим ротом, наче велетенська акула, щойно витягнута на палубу риболовецького траулера, щосили вдарив у ніс. Він несподіваного удару знизу голова того відкинулася назад, і він зі схлипом упав навзнак на бруківку, а кров із розбитого, чи, можливо, і зламаного носа вдарила фонтаном, заливаючи футболку із написом "Россия".
Третій, зрозумівши, що несподіваний забіяка йому теж не по зубах, чимдуж кинувся тікати через дорогу. Франсуа побіг за ним широкими кроками, потужно відштовхуючись ногами від землі і наче злітаючи над нею. Відчуваючи подих переслідувача за спиною, той озирнувся - і зовсім даремно, бо, вжахнувшись спотвореного люттю обличчя Франсуа, спіткнувся і упав на одне коліно. Франсуа, скориставшись цим, на льоту щосили ударив його у потилицю - і третя жертва Франсуа розпластався долілиць, обіймаючи теплу паризьку бруківку, наче випадкову коханку.
Зупинившись, задиханий Франсуа просканував поглядом навколишній пейзаж. Жодного запізнілого перехожого чи якоїсь підозрілої тіні у затінку дерев, жодного автомобіля, що проїжджав би повз, жодне вікно не засвітилося у прилеглих будинках... «Супер!» - відзначив подумки Франсуа і, не обертаючись, перейшов на протилежну сторону вулиці і швидким кроком повернувся у кабаре.
Його супутниця у захваті спостерігала за новим виступом танцівниць.
- Où avez-vous été si longtemps?.. – запитала вона розсіяно.
- Brûlée un couple de cigarettes, de respirer l'air de la nuit…- почав пояснювати Франсуа, але, зауваживши, що вона його майже не слухає, притулився губами до вуха Катрін, в якому блиснула сережка з діамантом, та інтимно прошепотів:
- Je t'aime, mon amour...
Катрін обернулась і, звабливо усміхнувшись, відповіла:
- Je t'aime trop, cher ami...
- Catherine, est-il pas temps nous rentrons chez nous?.. – запитав трохи згодом, коли закінчився черговий виступ, Франсуа, промовисто дивлячись в очі Катрін.
Та, зрозумівши натяк, грайливо позирнула на нього, і її обличчя набуло порочного виразу, де, окрім хіті, були присутні ще якісь досі не розшифровані Франсуа емоції.
Катрін любила і вміла кохатися, а Франсуа подобалося дивитися, як її струнке юне тіло вигинається під ним, час від часу здригаючись у хвилях оргазму. Вона була саме такою, яку він шукав усе своє життя: ефектною красивою дівчиною модельної зовнішності, розумною і веселою, запальною і пристрасною - коротше, ідеальною коханкою і в перспективі не менш ідеальною дружиною.
- Eh bien, si vous le voulez vraiment... - закопилила нижню губу Катрін, з готовністю піднімаючись і знімаючи з бильця крісла клатч.
- Oui, vraiment... - в тон підіграв їй Франсуа, витяг з кишені гаманця і підставив під денце склянки з недопитим ромом крупну купюру.
- Garçon! - покликав офіціанта Франсуа і показав поглядом на купюру.
Катрін взяла Франсуа під руку і, оскільки на сцені знову запалали прожектори, ніхто з нічних відвідувачів навіть не помітив, коли саме вони разом покинули яскраве кабаре.
Надворі вже почало світати. Увагу Катрін привернув невеличкий натовп перехожих, котрі збиралися біля поліцейської машини і карети швидкої допомоги на розі вулиці.
- Je me demande ce qui est arrivé?.. - запитала вона Франсуа.
- Je ne sais pas... Probablement prochain combat fans britanniques et russes?.. - пожартував Франсуа, відчиняючи їй дверцята білого "Peugeot" з відкритим верхом. *
Катрін усміхнулась у відповідь на його жарт і, вдячно кивнувши, примостилася на передньому сидінні, високо піднявши поділ вечірньої сукні, при цьому наче ненавмисно оголивши високі стрункі ніжки. Франсуа залюблено помилувався ними, перш ніж зачинити дверцята, і, швидко обійшовши кабріолет, сів за кермо автомобіля, вставив ключ запалювання і натиснув на газ.
"Peugeot" різко рвонув з місця і помчав вузькими паризькими вуличками. Франсуа крутив ручку налаштування радіоприймача, аж доки в салоні не зазвучав голос Джо Дасена, що співав про своє нерозділене кохання, яке врешті-решт і згубило його:

- Et si tu n'existais pas
Dis-moi pourquoi j'existerais
Pour traîner dans un monde sans toi
Sans espoir et sans regrets. **

В унісон зі словами пісні в голові Франсуа крутилось: "Я тебе знайшов і ніколи, нікому і нізащо не віддам, хоч би хто він був і хоч би що для цього треба було зробити..."
Білий кабріолет вихопився за межі Парижа і помчав у напрямку Марселя, де Франсуа і Катрін чекала каюта першого класу на гігантському круїзному лайнері, що вирушав у навколосвітню подорож.


17.06.2016

* Переклад діалогів з французької мови в порядку їх звучання:

- Де ти був так довго?..
- Випалив пару цигарок, подихав нічним повітрям...

- Я кохаю тебе, моя любове...
- Я тебе теж, милий друже...
- Катрін, чи не пора нам додому?..

- Добре, якщо ти цього дуже хочеш...
- Так, дуже...

- Цікаво, що там сталось?..
- Не знаю... Можливо, чергова бійка британських і російських вболівальників?..

** Цитата: перший куплет пісні Джо Дасена "Якщо би не було тебе" (Joe Dassin "Et Si Tu N'Existais Pas" - https://www.youtube.com/watch?v=y6cwsgakCwY)

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

Марсель, Марсель...

На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© Sholar, 28-06-2016

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 4 відгуків
© Михайло Нечитайло, 21-06-2016
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.82675814628601 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем: «Вирішальна роль усе ще за нами»
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем «Нам усім пощастило» важлива не лише як дозвіл на гостини до письменницької …