- Не засинай, чуєш?! Не засинай! Не можеш зараз спати! Не піддавайся тій силі, що хоче зломити твою волю! Не спи, чуєш?! - ніби звідкілясь здалека долітали до моєї розрідженої свідомості чиїсь пискляві, перелякані викрики. З-під привідкритих повік, наче крізь густу сіру пелену, я вгледіла обриси якоїсь білої рухливої плями, що швидко наближалася. За мить я вже змогла розрізнити її: зіжмакане, як папір, обличчя з двома скляними кулями очей, що розширилися і ніби горіли зісередини, чорнa порожнинa рота, скривлена в огидливу гримасу і з якої вихлюпувалися стогони паніки. Чи то те страхітливе бліде картонне обличчя кивалося, чи то моя голова скакала на шиї, мов м´яч, з боку в бік, чи то просто стара силоміць трясла мене за плечі, але я завдяки цьому почала поволі "повертатися" в себе.
- Слава Богу! Вже отямлюється! - ще тeрмосила мнoю щосили бабця, боляче впившися в мою шкіру своїми тонкими гачками пальців. - А я вже гадала, що душу випускає.. Свят-свят-свят! - наспіх перехрестилася. - Напийся водиці свяченої і дихай, глибокo дихай! - cкомандувала стара і її жилава рука піднесла до моїх вуст склянку зі студеною водою.
Я через силу трішки відпила - і чи то справжня святість води, чи просто її свіжість і прохолода далися взнаки, але мені миттєвo полегшало. І все довкола проясніло: знову чітко бачу мерехтливу від свіч кімнату, бабцине перелякане обличчя та безліч вогників у дзеркалах та кришталю у креденсі. Тонесенькими змійками клубочився, вимальовуючи в повітрі напівпрозоре мереживо, дим від ладану.
- Тут, як у сні.. - прошепотіла я.
- Погані, дуже погані справи з тобою.. я вже було подумала, що геть душу віддаєш.. - бурмотіла вже дещо заспокоєна стара, підкладаючи під мою спину подушкy. - Трохи відпочинь і продовжимо. А я тим часом нарихтую все належне. - і підійшла до шафи.
Незабаром перед моїм зором на столі опинився срібний великий хрест з розп´яттям, якесь біле пір´я та довгий мисливський ніж.
Стара знову сіла навпроти мене.
- Спочатку ти повинна задуматися над тим, що я тобі скажу. А потім дати свою згоду, бо інакше обряд не матиме охоронної дії. Розумієш мене? - бабця знову стишила свій голос і говорила ласкаво, повільно вводячи мене у стан спокою. Я кивнула.
- От і добре. Отже так. Моя підозра справдилася. Проблема - вся в тобі. Правда, ще не знати, чи настала би вона так швидко і чи проявилася би так явно саме тепер, якби ти не жила у своєму домі, який є "прохідним двором" між світами. Здається, що це місце слугувало лише для пришвидшення того, що і так неодмінно мало статися. Те, що з тобою діється, таке деколи трапляється молодим людям, але у тебе це - тричі сильніше. В народі існує повір´я про Перелесника. Знаєш, що це за явище?
- Знаю. Але ж то лише повір´я, фольклор. - недовірливо закліпала очима я.
- Ta не буває диму без вогню. - продовжувала бабця. - Бо Перелесник - це спокусник, зоряний літаючий злий дух, вогняний змій, який злітає з неба у вигляді упалої зорі і, обернувшися молодиком, зваблює жінок і дівчат, кохається з ними по ночах і краде їхню силу та вроду. А буває, доводить і до смерті. Люди кажуть, що то така сила, вистояти проти котрої молодій і недосвідченій ще дівчині дуже важко. А сила ця - в неземній красі. Найчастіше з´являється в образі вродливого, чорнобривого, з ясними очима юнака, що вдає зі себе палко закоханого. Найбільше він любить спокушати ще цнотливих дівчат. Ось тому я й питала тебе, чи ти ще дівчина. Причина в тім, що найбільше задоволення він має, коли осквернить не лише чисте й безгрішне тіло, але й серце, що ще не пізнало кохання. І заморочити голову своїй жертві він може на все життя. Бо така любов - це напасть, хвороба гірша, ніж прокляття. Коли ж він раптово зникне, взявши від дівчини своє, така дівка потім за ним тужить-горює, сохне прямо на очах. Через те вона може й руки на себе накласти. Таке саме може коїтися і з молодими, ще недосвідченими парубками - бо злий дух може перетворюватися не лише на гарного хлопця, але й на несказанної вроди дівчину.
- Але бабцю.. - намагалася заперечити їй я. - До мене ж ніхто не являвся. Та й хлопця я вже маю, справдешнього. А те, що мені лише сниться, з цими народними байками не має нічого спільного.
- Але ж не кохаєш свого хлопця! В тім yся й різниця! По-справжньому його не кохаєш! Бо він для тебе надто звичайний, простий "земний" хлопець. Ні-ні, тут не йдеться про те, чи Перелесник з´явився тобі в образі живої людини во плоті чи ні. Головне і набагато гірше є те, що він приходить до тебе у снах! Точніше він вповзає у твої сни, як справжній Змій! - прикувала мене своїм виряченим поглядом стара. - Бо тут не йдеться лише про тілесну спокусу чи обман серця. Тут уже йдеться про твою душу! - і знову затихла, стежачи за мною.
А я лише заперечливо хитала головою, бо нараз чомусь забракло слів та й не знала, як і чим перечити старій. А, може, вона має рацію? Сумніви знову почали розбирати мене. Та й моя цікавість, помережана острахом, почала швидко зростати.
- Дивися, дитино, всі прикмети сходяться. Всі ті хлопці, які тобі снилися, пропонували якісь подарунки, коштовності, так? Манили, кликали дівчат за собою? Обіцяли їм щасливе "неземне" майбутнє? Мали на собі одежу, яку можна назвати уніформою чи строєм, який визначає приналежність до якогось осібного стану? Були чужинцями? Були дуже вродливими і спокусливими? На всі ці запитання ти дала схвальну відповідь. Бо як не міркую, як не кручу думками, але мені виходить, що всі ті хлопці-чужинці, які тобі снилися - це все ВІН - Він один у різних іпостасях! І це не простий, звичайний Перелесник, якому лише тіло та серце для забави подавай. Це - сам злий янгол, Демон, саме Зло до тебе підступається.. Тепер будь уважною - дивися зa кого Він видається у твоїх снах. Слідкуй за мною. Вояк - одна із найвідоміших іпостасей Нечистого, бо він завойовує, він - посол війни. Мисливець - теж саме, бо це - дикий дух Лісу - місця з давніх-давен нечистивого, страшного, ворожого до християнського світу. Маг, Чарівник - це само собою ясно, адже чаклування заборонене християнством. Монах - ще одна лжепророча властивість Злого, котра зводить на манівці віруючі душі. Мореплавець - нескорений дух, як вода і вітер, котрий приходить зі самих глибин Темряви, як той древній морський Змій, що виринає з хвиль, аби забрати тебе у свою чорну, бездонну пучину, з якої немає вороття! - обличчя бабці побіліло, мов сніг, і тепер нагадувало мертвяка..
І мене огорнув крижаний страх, невідомо, чи від самих її слів чи від того, що мені привиділося в її обличчі - ніби на мене дихнула сама Смерть..
- Твою душу він хоче! Тільки душу i нічого менше! - скреготіла стара. - І ми повинні врятувати її!
- Невже мою душу? Чому? - тільки й спромоглася я на втомлений видих.
- Тому що ти - дводушниця! Чи, принаймні, скоро нею станеш! - вигукнула, підскочивши, стара і почала хреститися.
- Що це таке? Поясніть мені, бабцю! А то мені страшно від ваших слів.. - я відчула, що на очі деруться сльози - стара це слово вимовила з такою огидою, ніби відсахнулася від прокази.
- Ти - себто твоя душа.. Вона ще поки-що чиста, але незабаром це може змінитися. Я вже казала, що ти - на життєвому перехресті. В даний час ти знаходишся між дитинством та дорослістю і твоя душа ще лише формується. І що надзвичайно важливо - вона ще не знає гріха. І тому ти зараз - на роздоріжжі долі, біля каменя-дороговказа. Твій вибір дороги - власної долі - залежатиме від вибору однієї з можливих доріг: лівої чи правої. Ці дві твої життєві дороги - це твоя найбільша проблема, що загрожує тобі душевним роздвоєнням та духовним розколом. А це все тому, що причина ховається в крові твого роду, у схрещенні двох дуже сильних родових ліній в тобі. Одна лінія - материна. Xоч і є там багато чого пов´язаного з якимось прадавнім прокляттям, та все ж, завдяки спасенним душам невинно убієнної твоєї бабці і її дитинки, котру вона на той час носила під серцем, у цій лінії є багато світла, бо вона лежить на світлому боці, на боці Бога. А друга лінія - лінія батькова. Там теж не все однозначно, бо твій дідусь - щира, добра і віруюча людина. Але от бабцин рід.. Як би це тобі краще пояснити.. Розумієш, там, у тих родах, де водяться відьми, там обов´язково з´являється дводушність, де одна частина душі людська, а друга - запродана нечистій силі. А ти - ти це в собі маєш, оту відьмівську кров. Правда, це ще не означає, що ти станеш відьмою, але велика загроза тут існує. Отже, це двічі підкріплена можливість, що і ти можеш служити Злу. У твоїй душі, бачу, схиляється до великої битви - за твою ж душу. З одного боку - добрі сили, що намагаються тебе охороняти і привернути до Світла, до Бога, проте вони зараз дуже послаблені. А з другого боку - як і вроджена можливість бути дводушницею, так і сили, які намагаються тебе заполонити цілком, вселитися в тебе і заволодіти всією твоєю душею. Диявол тебе спокушає, він хоче закохати тебе у себе, та так сильно, щоби ти повністю підкорилася і служила Злу. Він хоче тебе цьому навчити, і, як видно з твоєї розповіді, за цю справу взявся особисто. Цей надзвичайно красивий Демон дуже добре знає твої потаємні бажання. Бо Він знає твоє серце.. A кохання - дуже страшна сила. То така міць, що якщо схопить у свій полон душу, то людина сама без допомоги з тією непереборною силою не впорається.. Повір мені, старій, дитино! Я ж бо вже в тім житті такого надивилася, таких злих чарів відвернула від добрих, невинних людей! Тож мушу допомогти і тобі..
Я схопилася обома руками за голову - у скронях пульсувало так, ніби зараз в мізках от-от прорветься тонка цівочка і мене всю заллє нагла кров..
- Бабцю, скажіть, що це неправда! Неправда! - заблагала я. - Я не хочу в це вірити! Не можу!
- Але мусиш, бо так воно є, відколи світ стоїть! - відрізала строго стара. - Інакше тебе чекає або смерть, якщо ти не вступишся Його лихій волі по-доброму, або служіння Злу, довічне прокляття та забуття! І - вічне пекло! Дівчино, схаменися! Ні, ти не знаєш, який Він хитрий і розумний, як Він уміє читати всі твої думки, як підійти до тебе так, аби ти сповна втратила розум.. Це ж бо Лихий, Підступник! Запам´ятай собі на все життя, що кохання й пристрасть - це Його зброя, одна із найсильніших! Тільки так він підкоряє собі юних людей! Бо заради такого палкого кохання людина здатна на все. Але.. - і вона знову перейшла на шепіт, ніби прислухаючися до чогось. - Я знаю, твоє серденько зараз на межі розриву.. Aле іншого виходу в тебе немає, дитино. Ти мусиш зробити вибір! Або вборонитися і зостати на стороні Світла, або піддатися спокусі та назавше перейти на бік Темряви. Зараз ти опинилася на тонкій грані цих двох світів і бракує дуже мало, щоби ти переступила невидиму межу, з-поза якої вже немає вороття.. Твої сни мене налякали - оті всі дівчата, що тобі снилися - це все ти, твоя душа! А останній сон - цей мене налякав найдужче. Бо здалося, що твоя душа вже надломлена, вже от-от і піддасться звабі. А що може настати потім, то не бажай навіть знати!
- То що ж мені робити? - схлипнула я.
- Тільки дати мені згоду. І ми проведемо охоронний обряд, аби Нечистий не вселився у тебе разом зі всією його армією, аби ти не стала одержимою. Бо, як видно, твоя душа ще борониться, але сил її з кожним таким сном дедалі меншає і Зло починає перемагати. Сам обряд нестрашний, але будуть після нього наслідки. Скажу відверто - неприємні для тебе. Але ти повинна заради спасіння своєї душі їх витримати, чого б це тобі не коштувало. Бо Він не захоче здатися без бою, без твоєї душі. Він ще прийде. Може, і не раз. І буде тебе знову вмовляти. Ось це і є Його слабкість - Він не може привласнити твою душу без твоєї згоди, без твого добровільного рішення. Розумієш? Свідомо ти на цей процес не вплинеш, бо все діється на позасвідомому рівні - тоді, коли твоя душа під час сну виходить у вищу, позатілесну сферу. А там вона - безборонна. І те, що вона досі вборонилася від умовлянь, це означає, що вона тягнеться до Світла. Але Демон може жорстоко мститися. Ти мусиш бути готова до цього і тому мусиш про це знати і діяти так, як я тебе пізніше навчу. Та я тебе, аби вже не залякати насмерть, заспокою. Я впевнена, що мій ритуал віджене Злого так далеко, що, найімовірніше, Він нескоро до тебе повернеться. Але ти мусиш сама відігнати Його. А я зроблю все, що зможу, аби підкріпити твої душевні й духовні сили для тієї боротьби. Багатьом молодим людям цей обряд допоміг, давши їм на все життя від нечисті спокій. І ти зможеш це зробити і потому жити нормальним і спокійним життям, як усі нормальні люди. Головне для тебе - кожного вечора перед сном молитися. З допомогою молитви ти матимеш більше сили. Тож я тебе запитаю: ти згодна позбавитися Його? Ти хочеш жити в мирі з Господом?
- Це означає, що я вже ніколи не матиму цих чарівних снів? І вже ніколи не отримуватиму з них таких барвистих ідей для мого писання? - мої губи тремтіли, а шепіт зривався і переходив у скавчання.
- Ніколи! - впала гільйотина на мої ще приховані і ледь-ледь жевріючі сподівання. - Для чого тобі оця писанина, ця швидкоминуча популярність між однокласницями, коли ти за неї платиш своєю душею? Пам´ятай, що ти в цьому випадку відповідаєш не лише за себе, але й за них - адже своїми оповідями ти зваблюєш і зводиш на манівці дівчат так само, як той Демон. І не дай Боже, аби вони ще цим солодким побрехенькам повірили! А якщо вони ще й вимагатимуть від життя, задурманені тими заразними ідеями, такого ж красивого, неземного "кохання з принцом"? А якщо розчаруються? Бо таки розчаруються, це ясно, як білий день - як потім житимуть? І знову шукатимуть свою нездійсненну вигадану любов, і знову й знову будуть розчаровуватися - і що тоді? Проклинатимуть тебе за те, що показала їм несправжній світ, що допомогла загнати їх у сіті мрійливої омани? Лише розпусницями через те стануть, або надмуться гріховною гординею. Опам´ятайся, дівчино, поки ще не пізно! Бо підштовхування до неправедного життя - це більший гріх, ніж занапастити власну душу! Тому ти мусиш вибрати: або спасіння твоєї душі, а разом з тим і доль та душ твоїх юних подруг, або - її довічна смерть! Без шансу на воскресіння!
Хвилина на роздуми - надто мало і дуже багато водночас. Не знаю, не пригадую вже, що творилося в цю мить у мені: і страх, і відчай, і жаль, і..
Хаос думок затьмарив мені мозок. Але рішення зробити треба було: перспектива вічного смаження моєї душі в пеклі і остаточного її знищення аж ніяк не вписувалася у плани на її вічне життя у Раю.. Життя, яке ще треба заслужити..
I страх мене переміг..
І ніби загрузнувши в якомусь павутинні, сиділа я, нерухома, як личинка у коконі, на стільці посеред кімнати, а над моєю головою та довкола мене, змахуючи крилами пухової хустини, обвивалися бабцині руки зі срібним хрестом та зміїні кільця диму ладану.. Здавалося, що повсюду миготить феєрверк її вогненних очей, запалених гусячих пер.. та шаленого ножа, що зі зловтішним сталевим блиском скакав довкіл і торкався мого тіла шпичаком.. В голові шуміло від невгамовного шепоту її молитов і замовлянь, що присипляли мій страх і невимовний жаль за втраченою частиною душі..
