Останнім часом багато представників засобів масової інформації та відомі люди просто з глузду з’їхали: їх борщем з салом та варениками з сиром не корми — дай посмакувати словом «фейк». Таке ж воно їм здається неймовірним смаколиком, галактично утаємниченим, немов прекрасна Аеліта (для кожного — по-своєму) чи Мавка, та не з сусіднього ставка, а з віддаленої азіатської або африканської країни.
Між тим в українській мові є питомі українські або давно запозичені з інших мов відповідники слову «фейк», що, до того ж, залежно від ситуації, теми чи підтексту, значно краще розкривають невмотивований англіцизм «фейк»: підробка, брехня, обман, обдурювання, маніпулювання, неправдивість, фальсифікація, фіктивний.
Якщо ми йтимемо до Європи не зі своїм словниковим багажем, мовним запасом, то гріш нам ціна як культурній нації. Наш геній Тарас Григорович – нам би цього не пробачив! Як, втім, не тільки він. Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Олесь Гончар та багато інших велетнів нашої літератури, мови, культури. Їм би й на думку не спало підхоплювати та уживати недолуге слово «фейк». Наші ж сучасники, які за родом своєї діяльності активно послуговуються словом (журналісти, політики, деякі чиновники, аналітики, оглядачі тощо), пхають до нашої мови іноземні слова й терміни, тому що їм… платять. Так-так, платять! Тільки вони про це вам не зізнаються. Ну це ж можна прирівняти до зради. Це – по-перше. По-друге, часто платять так, що спробуй довести, що якраз за часте уживання слова «фейк» їм доплатили. До них долучаються безпринципні аматори від слова. Ну, от на них повіяло таємничість від слова «фейк». І, щоб показати, що і вони не ликом шиті, підхоплюють ідею про доцільність уживання цього та інших подібних слів. Їм здається, що вони таким чином хоч на сантиметр ближче до знання іноземної мови. А те, що, таким чином вони віддаляються від своєї, якось їм не спадає на думку.
Між іншим, до теми буде сказано, що засмічують українську мову, літературу, загалом культуру, ще такі англіцизми як: «тінейджер» — підліток, «мейн стрим» — головний напрямок, «креативний» — творчий, зображувальний, «голкіпер» — воротар, «мілленіум» — тисячоріччя, «уїк’енд» — вихідні, відпочинок, «лузер» — невдаха, нещасливець, невмілий, незграбний, недоладний.
Звісно, що трапляються випадки, коли іншоземне слово органічно входить до мови певного народу, якщо в ній немає хоча б якогось відповідника. Так, англійці запозичили слово (часів М. Горбачова) «перебудова» з рос. «перестройка». Жив їхній народ віками і втямити не міг, як це так будувати, щоб потім перебудовувати. Тому й не було у них такого слова, бо й поняття не мали.
А ми ще раніше запозичили з англійського лексикону такі слова як телефон, шоколад, сканер, плоттер. Вони не викликають обурення по тій простій причині, що до цього не було їх у нашій мові.
(Хоча... Хоча стосовно цього можна посперечатися у тому сенсі, що наші героїчні мовники мають діяти на випередження і шукати або створювати українські відповідники словам на зразок згаданих сканер, плоттер тощо).
