Пропозиції, що їх привіз Янукович після зустрічі з російським президентом нібито вагомі. Поступки виглядають значними. Лише поки що не знаємо плати за ці поступки. Яка ціна питання? Нам показали лише сир. Натомість не маємо навіть приблизної уяви, як виглядає мишоловка. Безумовно, на нинішню годину, це посилило позицію влади. Ясно одне – це рух у протилежний від Європи бік.
Подумаємо про інше – чи такий вже великий льодяник ми отримали від Росії? Ці гроші лише закриють дефолт. Тобто дадуть владі можливість протриматись іще якийсь час.
Нині уже всім зрозуміло, що владу маємо дуже специфічну. Це не Кучма, який побачивши реакцію народу тихо склав повноваження. Ця не впаде від одного удару, як слушно наголосила Богословська. Як вона буде діяти? Теж не відомо. Це те саме, що гадати, як би діяв Аль-Капоне, якби посів президентське крісло. Уже всім ясно, що влада не в стані адекватно оцінити ситуацію в країні. Так завжди буває, коли керманич надзвичайно боїться не лише свого народу, а й власного оточення і обмежує своє спілкування дуже вузьким колом «притакуючи». Кожне слово, яке бодай звучить не так, як би це хотілось чути Президенту піддається анафемі.
Тішуся, що Європа і США нас гаряче підтримують, та примусити й тим більше змінити існуючу ситуацію можемо лише МИ. Знаючи, що цю злочинну владу не повалити одним ударом, треба бути готовим нанести сотню, тисячу ударів. Так, це гра нервів, як в дитинстві – хто перший кліпне.
Влада виграє лише у випадку силового сценарію, або ж коли Майдану не вистачить більше сили встояти. Тому наше завдання – не вступитися з Майдану. Час грає не проти Майдану, а проти влади.
Круглий стіл? Переговори? Звісно, річ добра. Тільки те, що ми бачили до дня сьогоднішнього лише симуляція круглого столу. Влада веде його на своєму полі й за своїми правилами. Круглий стіл можливий лише он-лайн! Мусимо усвідомити той факт, що вперше в своїй історії український народ став суб'єктним. Буде великою образою для нього, якщо цього не відбудеться! Нині на Майдані ми спостерігаємо процес творення української нації. Майдан це - нова Україна, якої ми до того ніколи не бачили. Це - нова реальність, і це лише коріння. Але деревце, що з’явилось на світ Божий має тенденцію до стрімкого росту. Не даймо йому занидіти!
Мусимо дивитись вперед. Думаю, треба все зробити для того, аби кращі представники Майдану мали шанс на виборах уже у 2015 році, а іще більше в 2020! То ж нині можемо говорити про три групи: влада, народ і опозиція. Мені здається, що не лише президент, не дуже розуміє, хто перед ним стоїть на Майдані. Це не дуже розуміє й опозиція, інакше б не «кормила» народ порожніми гаслами, окриками й підскакуванням. Молоді люди, студенти, науковці, публіка дуже амбітна, це помітили й наші іноземні гості, майже уся молодь не тільки розуміє, а й володіє не лише англійською, а й іншими європейськими мовами. Її не потрібно «заводити», як сонних молодиків на дискотеці.
Завдання Майдану набагато ширше, аніж змінити наш політикум. Нам потрібна зміна усіх середовищ! Суспільство має консолідуватись.
Добре, що маємо тисячоголосий Майдан. Та на нині, аби виграти битву маємо мати тисячі Майданів. Аби були вони не лише на площах, а й у аудиторіях наших університетів, в кав'ярнях, де відпочиваємо, у церкві, навіть на нашій кухні. Наші ідеї мусять резонувати.
Сподобались мені слова ректора Українського Католицького університету єпископа Гудзяка: «Не думайте в системі NETKAFE буде добра кава. Добра каву готують тільки з добре просмажених і змелених, а іще фахово запарених зерен».
Це не ми йдемо в Європу, це Європа йде до нас! Бо справжньою Європою на нині є Майдан. Явище не мислиме в Європі. Бо Майдан це - нова Україна.
За що стоїть наш Майдан? За Євроінтеграцію? За зміну влади? Але якої? Хіба не бачимо, що нинішня опозиція віддзеркалює владу з якою бореться? Нам би домогтись в першу чергу незалежності судової влади, незалежності університетів, це те, що на нині може вдатися зробити реально.
