Чому в Україні мертвий книжковий ринок? Вкотре за останні пару років задався я цим питанням. А от дійсно чому за двадцять років в країні з населенням під п’ятдесят мільйонів досі немає навіть натяку на власний книжковий ринок. Книга це одна з тих речей які формують та підтримують національну самосвідомість. Створюють героїв та оспівують їх вчинки. А між іншим в нашої країни дивовижна, унікальна історія сповнена яскравими прикладами та видатними особистостями. От тільки книг про них днем з вогнем не знайдеш. І це книги старі. Новотворів взагалі нема. Тільки нещодавно з’явився «Чорний ворон» Шкляра. І хай яка важлива ця книга спроба це не вдала. Чому? Можна змальовувати образи героїв як світлих та нездоланних ельфів, а ворогів миршавими та боягузливими ороками та гоблінами. Але велич вчинку показують перешкоди які було подолано на шляху. Героям потрібен ворог, злий безжальний та могутній. Ельфи можуть програти визвольну війну проти гоблінів тільки якщо за малими потворами стоїть якийсь всесильний Саурон чи безжальний Король-Відьмак. А інакше, що ж то за ельфи?
Та це предмет окремої розмови про окремий твір. Зараз мова про інше. Про сам ринок. Точніше його відсутність. І згадав я про це питання наштовхнувшись одну рекламку. Напрочуд гарну і якісну. Це була відео реклама коміксу «Даогопак». Мені не подобаються східні мотиви. Мені не подобаються східні єдиноборства. Але реклама мені сподобалася причому рішуче від початку до кінця. Кожна деталь кожна риса. Оточення в мене не те щоб великі патріоти України, але побачивши ролик потримати в руках книгу захотіли всі. Вони спалахнули цим бажанням. Бо насправді від Закарпаття по самісінький Донбас в нас люди зголодніли за вітчизняними героями. Я відвідав сайт книги. І загорівся нею ще більше. Сам сайт зроблений професійно та якісно. Наповнення теж ідеальне. Просто і зі смаком. Скетчі та описи героїв зроблені як найкраще. І я вже готовий купити цю книгу. Навіть ошаліло захмарна ціна (про це ми поговоримо трошки нижче) у сто п’ятдесят гривень мене не зупиняла. І ось я прийшов до магазину. І щоб ви собі думали? У книгарні «Є», яка вказана як один з поширювачів книги, про «Даогопак» навіть не чули. Народ ви що знущаєтесь?! Це не промах. Це епічний пройоб.
Рекламу дають для чого? Аби люди прийшли і купили товар. А якщо товару нема з невідомих причин у друге до магазину прийде може чверть. Може і менше. І потім наші друкарні розводять руками, що книжок мало купують. А що купляти коли магазини не знають, що продають, а виробник дає рекламу не існуючого товару?
І це вкотре примусило мене глянути на жалюгідне становище вітчизняного книжкового ринку. Та спробувати розібратися у тому чому так сталося і що з цим можна зробити.
Перше що кидається у вічі це ціна. В Україні ціни на книжки. Ні вони не високі. Вони просто за межами добра, зла і здорового глузду. Судіть самі. Є прекрасна трилогія С. Севіла «Вампірські війни. Сім’я Краштайнів» гарний, якісний твір. Подарункове, обмежене видання усієї трилогій в одній книзі, з аля шкіряною обкладинкою, сторінками під пергамент і гравюрними малюнками коштує десять фунтів. У той самий час. Одна книга з трилогії у середньому перекладі, під банальною обкладинкою і на папері трішки гіршому за нормальний коштує в Україні 180 грн. Сто вісімдесят! Одна, книга з трилогії! Навіть не порівнюючи рівень доходів. Різниця разюча. І це ми порівнюємо з ціною за книгу з в краї крихітного тиражу у десять тисяч примірників. Ціною високою на Заході. На що розраховують нашу друкарні? Видавництвами я їх назвати не можу і трохи згодом поясню чому.
Ціни за твори пост радянських письменників так само вищі за ціну їх західних колег. Повернемось до того ж «Даогопак»: шістдесят сторінок очікувано гарних малюнків за сто п’ятдесят гривень. З іншого боку наприклад я можу замовити собі з Америки шикарний комікс з гарним сюжетом і високоякісними малюнками на гарному папері. І стане це мені, разом з доставкою, у п’ятдесят гривень. Різниця кидається у вічі правда ж? Це стосується і творів у інших жанрах. Таке враження, що в наших магазинах прагнуть відлякати потенційного покупця від полиць, а не продати книжку.
Але можливий і інший варіант. Я звик до думки: раз дорожче значить краще. Та не виходить. Бо наша фантастика та фентезі це, відверто кажучи, шлак. У кращому разі література другого ґатунку. Після того як прочитаєш якогось Лук’яненка чи Нікітіна, думаєш собі: «А що, я теж так можу?». І намагаєшся написати щось на їх рівні. Але після цього раптово наштовхуєшся на твори таких віртуозів слова як: Севіл, Рені, Мітчел, Брукс, Ебнет чи Вебер. І руки опускаються. На щастя не надовго. Коли відчай, від усвідомлення на які недосяжній вишині знаходиться рівень літератури, у так званому, «не читаючому Заході» відносно літературно «розвинутого» пост світського простору, проходить плюєш на руки і берешся до ґарування. Бо наздоганяти нам ще дуже багато.
Так може саме на це і розраховують наші друкарі? Вони роблять книжки дорожче аби мати змогу вкласти більше грошей у розвиток ринку, підтримати письменників високою платнею, проводити більше конкурсів та розкручувати книжки якісною рекламою. Ну тобто робити все те що при завоюванні ринку робило б нормальне видавництво. «А вот хуй!»(с) Нашим друкарням це не треба. Вони хочуть рубанути легкого бабла і не сильно напружуватись. А потім сидять і плачуться, що немає роботи, але відняти дупу від стільця надто складне завдання. В Англії, що року проводяться десятки конкурсів для письменників. Різних рівнів та ґатунків. А що в нас? Два загально національних конкурси? Чи три? Це що, блядь, жарт такий!? Я колись чув в Україні проводяться кілька літературних фестивалів. Але знайти в Інтернеті пристойну інформацію про те «коли?» «як?» і «навіщо?» завдання, м’яко кажучи, не тривіальне. Ось тому я і кажу, що немає в Україні видавництв, тільки друкарні.
Що з цим можна вдіяти? Наші бізнесмени від друкарської справи не помітили, що раптово почалося ХХІ сторіччя. На дворі ера електронних книжок і боротьба з копірастами які хочуть отримувати гроші просто так. Сьогодні можна, і навіть треба, позбуватись зайвих нахлібників та максимально зблизити митця та читача. Наприклад на базі таких сайтів як Hurtom.com чи Gak.com.ua, створити якийсь закритий розділ з якого кожний бажаючий міг би скачати книжку улюбленого автора, скажімо по п’ять гривень за авторський аркуш. Тут тобі і швидкий зворотній зв’язок, і безпосереднє спілкування з читачами і прямі та зрозумілі рейтинги. Звісно ідея ще сира. Є і свої проблеми і підводні камені. Та чого б не спробувати, га?
Я оптиміст і гадаю, що від розвитку ринку та максимально плідної спів праці виграють усі. І письменники і читачі.
