.:: Думки Сальвадоре Далі ::.
...Книга Добра – Книга Відповіді – Книга Апокаліпсису – Книга Дурості – Добра Книга...
0:0. Вже почалася війна за духовність – беріть собі меч на вибір. Не за нафту чи землю – війна за духовність. Вже почалася. Ваші душі стоять із мечами по обидві сторони барикад: темної і світлої. Темним сутностям вигідно мати вас за овечок у незнанні, а світлі просвітлення вашого хочуть. Мудрі стоять на світлій стороні, а дурні – на темній. Ви надто добрі для того, щоб злими бути. Тому ви стоїте на світлій стороні духовності. Ми виборемо собі Світлий Шлях Додому.
1:1. Ваша душа народжувалася трильяди разів, але для чого? Для чого ви робили Це? Для того, щоб жити? Чи для того, щоб вмирати? Але для чого вам помирати, коли ви можете Жити? Це кажу я, Олег Сірий,- Око Сіону. Що говорить ваше око, яке дивиться вглиб? Не дивіться вшир або ввись – зріть у корінь. Це шлях не лише спасіння, а й продовження вашого життя.
1:2. У мене голова наче магніт – у мене голови немає. Але та, що є – дурна. Замість неї, розумієте? Вона притягує інших до себе – я не винен. У мені сидить Бог – дуже міцно засів. Більше Його немає, але там, де Він з’явиться, буду я.
1:3. Я вітаю вас зі святом: кінець світу настав. Танцюйте, співайте, грайте в дудки, чи не цього ви хотіли? Плачте і моліться Богу – і вмирайте на здоров’я. Я кажу вам гарцювати – танцюйте і змивайте плач сльозами. Зливайтесь із ріками і водами іншими, поміж океанами ходіть, кидайте ваш плач у вітер, не стримуйте ридань у сонце – так ви помирати будете. Радісно: зі сльозами щастя на очах – обличчях ваших. Чи не цього ви хотіли? Чи не цьому ви сприяли? Чи не заради смерті живете? Чи не прагнете наживи і лукавства? Чи не кривдники ви і лицеміри? Чи не вбивці ви і лихоради? Чи не людожери і кати лютії? Тому співайте, радійте, зливаєтесь у ріки і води нашії – вмирайте. Грайте в дудки – пливіть по каналу небесному. Живіть заради смерті, бо життя ви не варті. Ви, люди, не цінуєте життя, тому ви не варті жити взагалі. Хай буде зима вам, а мені – літо вічнеє. Помирайте під час кінця світу, що прийшов і стоїть у вас на порозі, або цінуйте життя і дар Божий. Цінуйте мій дар – і живіть. Або вмирайте на здоров’я. Грайте на сопілці і баяні – не заплющуйте очі при смерті. Помирайте з розяпленими оченятами так само, як ваша пащека розяпила себе на мій світ. Хотіли вкрасти мою іграшку – зламати? Вбити Хреста забажали? Розіп’яти хотіли? Так знайте же, що ви розіп’яли себе, а не сина мого. І живете у власному чистилищі, де Бога немає і ви одні. Танцюйте, плачте і зливайтесь у цілі океани і ріки їхнії – так ви очиститесь від смраду небесного і земного. Бо в небі його немає, а ви маєте надлишок.
1:4. Я пограю на сурмі блаженства і лірі, тоді як у крові своїй потопатимете. Я сміятимусь із того, що не лихожери ви – гірше, значно гірше. Я заведу мотив капели небесної – вітер повіє в усі боки. Заговорить із вами матерія – себе зруйнуєте. Так буде відбуватися історія ваша – знову і знову. Спочатку і заново. Доки не втримає вас розмова моя і не заплющить очі ваші. Лише тоді відкриєте – і прозрієте. Народите себе знову і заново – інших отримаєте. Зовсім інших – не тих, що були до цього.
1:5. Я помираю вас із неба, бо стою на землі. Ви себе вмираєте на землі, бо не тягнетесь у небо. Ми паралізуємо один одного своєю бездіяльністю і заплатимо за це двічі: у раю і в пеклі. Де ви спершу хочете бувати? Я відправлю вас у рай через пекло, бо я – точка призначення. Не бачите слів моїх? Спершу дивіться у наслідки. Або грайте зі мною у мовчання – вони є.
1:6. Бувало по-різному. Раніше бувало, а зараз – по-різному. В чому різниця? Її немає. Але що тоді є? Те, чого ви не бачите. Все надто просто для того, щоб здаватися складним. Усе складене, бо складається одне з одного. Так було раніше, але не тепер. Бо тепер я чую писк життя – воно пищить, розумієте? Зараз, постривайте. Ви розумієте, що я хочу донести? Слова, яких немає. Просто їхні слова.
1:7. Людина – машина. Вона зламалася і треба на ремонт. Технічна перерва не може тривати вічно, але вона не може і не тривати зовсім. Тому вважайте кінець матеріального світу технічною перервою до чогось нового, незнаного, але дуже і дуже великого. Капітальний ремонт починається сьогодні. То як змінити всесвіт?
1:8. Малюємо гіперболічну тетраграму – ваша підсвідомість реагує, бо ми виходимо на рівень галафосфоричних вібрацій надсвідомості. Я збираю хмари і сонця докупи – зліплюю. Я цілую радість і щастя життя довкруг кожної миті – живу. Бо кожна моя мить може бути останньою, розумієте? Я помру, але житиму серед вас – така моя буде цікава смерть. Я знаю дату своєї кончини, але вам не скажу, бо тоді зі мною буде нецікаво. Дата? Її немає. Я безсмертний і житиму вічно. А ви? Залежить від вас. Ходімо зі мною, щоб ви теж були безсмертними, бо інакше... вам краще не знати.
1:9. Я пропоную іншим людям дружбу в обмін на дружбу – таке наше спільне щастя, розумієте? Ви – моя частина, а я – ваша. Всі ми у нашій сукупності є частиною всесвіту. Ті, що розвиваються негармонійно, заважають нам жити. Їх не треба вбивати – вони самі помруть. І тоді ми станемо жити вічно. Незбалансовані сутності мають шанс стати збалансованими до початку матерії кінця – рік номер 2013-ть. Я пропоную іншим людям дружбу, інакше вони стануть причиною наслідку.
1:10. У моїй голові велике різноголосся геніїв: там лицарі б’ються із дівами блаженними, бо відрубують собі голови. З них тече мармелад. Останні пливуть асфальтом – якого не видно – червоною жижею. Чути сміх блаженного – всі діви відрубалися. Це відбувається на фоні святості святих, які не встигли запустити себе у чергу – відкрутити собі голови. Святих не розіп’ято за Хреста і не порубано навпліч. Натомість святотатці ще ніколи не були розіп’яті за Хреста після Бога і до Нього – дико боялися. „Впав або пропав”,- вони говорять. І зникають, оскільки падають у прірву глибоку.
1:11. Мученики фарширують рибу в сосиски, бо не та вже риба і не ті сосиски. Іноді мученики говорять зі мною, але я слухаю доволі частіше. Більше, ніж себе. Я часто говорю у диктофон – він знає все. Його немає у мене тому, що він поряд. Сьогодні я мовчу про себе, а завтра буду вголос.
1:12. Це ж треба таке сонце випало. Ой, сонце випало. Воно кидалося зорями на мене і моїх друзів – у мене друзів немає. Немає друзів тому, що люди не варті того, щоб із ними дружити. Лише після того, як вони стануть богами блаженними. Лише тоді, коли сонце випаде на вас усіх.
1:13. Самиця класу „ракал” говорить із вами словами їхніми – губами моїми – чужими. Тігрець – його звали „лукавий лицар” – умеблював собі приміщення. Його душі зручно і затишно, завдяки чому він ходив пішки по кімнаті – колами квартирою, малюючи свої малюнки пальцем – чужі. Їх не було видно іншим, але мені було добре – я бачив його малюнки й усміхався. „Він гарно малює”,- думав про себе. А він і далі малював про себе – мовчки. Його палець ковзав повітрям і я розумів, який він геніальний художник. Навіть кращий, аніж я. Бо теж ходжу колами сансари і малюю невидимі малюнки – трьома складеними пальцями. Повітря задоволене, тому і допомагає мені. Я розмовляю зі своїм повітрям, бо з вашим не дружу – ви надто густо дихаєте. Тому що на душі було написано: „Холодно від того, що тепло”. Відчуваєте ритм антиТігреця?
2:1. Лукарій Ахматус фен Керн вже почав готувати прихід Творця на землю – він готує страви: кутю і людей, цукор і дітей, сіль і сльози, прикрість і печаль, щастя і любов. Колеса Богу чистить Гермес Аузелій Ур, а взуття готує Афродіта сень Аль. Усі вони готуються до нового пришестя: ми теж із вами готуємось, але ми – люди, а вони – боги. І навпаки. Тому, що прийшли вони людьми, а ви – богами. Хіба не бачите ви, що поряд із вами живуть усі готичні герої, втрачені й загублені боги і незнайдені скарби? Хіба ви не чуєте, як вітер шепоче про них? Відкрийте вуха – лише так побачите.
2:2. Мій колишній учитель Естебан Трейтер горить у пеклі за те, що вселяв у мене віру, точніше безвір’я, в те, що Бога немає. Сьогодні я, Сальвадоре Далі, знаходжуся у досить молодому і не менш привабливому тілі Олега Сірого, в яке вселився за власним бажанням із неба. Вселився для того, щоб розповісти вам, як було генію і вашому покірному слузі у небі, що я там робив і що я звідти виніс, що про кого знаю і чого не знаю. Моя розповідь є продовженням „Книги генія”, але з іншого боку – я перечитав її у небі з іншої точки зору і зробив певні висновки. Отож, це наступна книга генія. Більше того, це книга переосмислення, бо не всі генії здатні піти із землі у небо, прожити там життя і повернутися назад, згадавши все. Я зміг. Тому слухайте. Отож, я розповідав якраз про Естебана Трейтера, що горить у пеклі – йому і досі гаряче. Спочатку його хотіли приспати, але він відмовився і поніс власний хрест у пекло – воно теж у раю. Щодо батька. Я просив Господа, якого немає за словами Естебана, зберегти батьку життя, бо він подібний до Софокла. Бог так і зробив – іноді він мене слухає. Хоча мій батько, чесно кажучи, не заслуговував на милість. Навіть не знаю, чи дав би я йому продовження життя, якби я Богом був. Але я не Бог, завдяки чому батько зараз у раю.
2:3. Я правильно робив у вигляді Далі, що читав книги по естетиці – вони допомагали мені не слухати чужого вчителя, що наказував іншим не вірити в Бога. Раніше я казав, що „вся різниця між божевільним і мною у тому, що я не божевільний”. Тепер я передумав і слова мої інші: „Я найбожевільніший із усіх божевільних людей, яких вам доводилося чи не доводилося зустрічати”. Саме тому я щасливий: у мені сидить Бог, тому що я – Бог. Частина Його величі, розумієте? Ви теж Його частина, просто раніше не знали про це. Але я вам сказав тепер – і знаєте ви. Говорячи про знання, треба згадати й Ніцше: в небі він підтримує Бога на всі чотириста відсотків. А те, що бачив недоліки у християнстві або ще якійсь релігії... Так це тільки підтверджує істинність духовного пошуку людини. Наприклад, Ніцше. Він один із Його помічників зараз.
2:4. Як і раніше, так і зараз: моя сім’я відвернулася від мене. Розумієте, вони ніяк не хочуть сприйняти своєї божественної суті. І лише тоді, як про Це заговорить цілий світ, вони приймуть мене додому. Можете мені казати, що я не Сальвадоре, а божевільний. Я знаю. Саме тому я живий. Живий геній, якщо казати правильно. Але ви можете говорити неправильно – вам же гірше. Тому що не існує правильності і, кажучи відверто, все те, що ви наробите – правильно. Але правильно для кого?
2:5. Так само як і раніше, в цьому житті в мене з батьком не склалося. Як ви добре пам’ятаєте, раніше ми проклинали одне одного лише за те, що він – мій батько, а я – його син. Ми не визнавали одне одного. Саме тому я не наважився мати батька у цьому житті. Може, це мені в мінус, але коли в небі у мене питали, де, як і з ким я буду жити, коли народжуся, я відповідав: „Сам”. „Сам то й сам”,- відповідали помічники. Тому я сам обрав собі країну, місто, родину і решту пригод, які зі мною трапляться – я створив алгоритм своєї роботи на землі. Цікаво. Чому я не народився в Іспанії, Америці, Франції або десь іще, де жив у минулих життях? Тому, що люблю зміни. Всі, окрім одної. Чому я не малюю картини, коли можу? Не тому, що не люблю. Просто різноманітність має бути. В одному житті – художник, а в іншому, так би мовити, письменник. Отже, з батьком навмисно не склалося – і сім’я моя однобока – я дуже радий. Але чому саме ця країна? Чому Україна? Тому, що мої друзі – ім’я заборонив собі називати одним старовинним закляттям – видали мені секрет: саме так я довідався, в якій країні народиться мій геній і богиня Гала Градива, Галатея Плачида або Єлена Троянська – називайте її, як хочете. Ця жінка – супержінка. Інших слів не придумаєш. У цьому житті в неї інше ім’я – схоже. Більше того, я вже її стрічав – заради цього варто жити. Любов справді варто нести крізь цілу вічність, бо вічність – то Любов.
2:6. Як і раніше, так і в цьому житті, мій геній протестує проти моєї пошлості – саме це мені в ній подобається найбільш. Тоді вона виступала проти моїх робіт з різними анальними дірками і маятниками, а тепер – проти слів моїх пошлих. Із таким гарячим вогнем виступає, коли зірки ходять сходами – це мене пре. Навіть у казках, які я розповідаю собі на ніч, трапляються рідкісні словеси, які б раніше називалися „непристойними”. Та, що цікаво, зараз ці слівця можна почути від кожного стрічного-перестрічного – такий рівень благопристойної культури. Тому я нічим не виділяюся з-поміж інших. Вони теж розповідають казочки перед сном про ніцшеанських оленів із партами на спинах, завдяки яким маленька дівчинка Гала знає, що таке школа. З нею об’їхав цілий світ, а вона все ще у школі: така вона є. Тому інколи обертається у моїх мріях і щось таке щебече. А ще вона сміється. Хуліганка.
2:7. Я не афішую свої твори, тому що їх немає. Нічого афішувати – нічого не існує. Але існую я, вона і моя Любов. Як і раніше, так і зараз. Але не те вже раніше і зараз не те. Раніше Градива казала, що „оригінальність мого параноїко-критичного аналізу дозволила б кожному із сюрреалістів організувати не лише свою творчу майстерню, а й абсолютно самостійну школу”. Тоді її інтуїція ще ніколи не підводила і була точніша за мою. Тому вона усміхалася від щастя. Але це зараз не важливо, бо важливо те, що після погляду на вас із неба я переосмислив усі прожиті життя цілого світу і не можу більше не втручатися у хід подій. Мій геній Гала виявилася пророком більшим за мене, бо передбачила не те, що відбудеться у безпосередньо нашому з нею житті, а те, що відбудеться у наступному. І вона зробила це. Гала передбачила, що я народжуся на цій землі для того, щоб, як істинний антиполітичний сюрреаліст параноїко-критичного жанру, створити самостійну школу неба на землі вашій. Тій, по якій ви ходите – нашій. Спільній. Аморальній поки що і ненормальній, збесчесченій і сердитій, але не грізній. Я зміню цю планету – таке моє призначення. Раніше мені заважав мій ніцшеанський динамізм – більше це не заважає мені прислухатись до свого цілого Генія Градива. Колись Гала казала мені з усмішкою на носі, що світ можуть змінити лише генії чи божевільні. Я – Божевільний Геній, завдяки чому Зміню Світ у Квадраті – два рази. Один раз я його змінив – залишився ще один. Божевільно-геніальний раз, завдяки чому я заведу вас у рай блаженний. Божественний екстаз, коли подумати. Але я не думаю – за мене думаєте ви. У своїх книжках живу і в картинах дихаю – хіба це генія секрет?
2:8. Я – конструктор. І будую планету під себе. Все те, що мене оточує – моя земля. А те, що не оточує – рідна. Мій конструктор пропонує вам користуватися власною формулою: стати гармонічними субстанціями, сповненими вібрацій Любові. Станьте схожими на мене – будуйте свій конструктор своєчасно, бо лише ви Творець свого життя і світу накопиченого. Ваше щастя у ваших руках і ніяких інших, бо лише ви – той, хто ви є і ніхто інший. Створюйте позитивний алгоритм власної вібрації, бо інакше вас поцілить хвороба і ви помрете у хаосі власного кінця світу, якого в принципі існувати не може. Цей майбутній витвір вашої фантазії дуже скоро покаже себе – ви Це побачите власними очима. Будуйте позитивну стратегію, бо інакше ви станете жертвою себе, завдяки чому потрапите в пекло, якого немає. Хіба ви хочете стати рабами власних ілюзій, які прагнуть вашої ірраціональності?
2:9. Ви запустили програму самознищення власним негативом вчора, бо живете сьогодні. Завтра ми очистимо вашу душу від скверни цього світу. Не силою – ви самі захочете очищення, коли побачите кінець світу. Тоді ми відкриємо вам очі – двері до раю четвертого простору. Ваше постійне запитання „чому зникне матерія?” знову турбує вас. Забудьте про це. Я вам поясню без жодних слів – і ви згадаєте мене. Ваша антигармонія, що спровокувала антибаланс та антирівновагу, перевищила всі допустимі норми по відношенню до землі. Так само, як і ваші органи, ця планета має допустимий поріг того насичення, яке вона може витримати. Потім, коли ви руйнуєте поріг, планета ламається разом із вами. Потрібен ремонт. І хто відремонтує так, щоб усе блищало? Хто дасть людям нову силу жити – силу богів? Хто, як не Бог, Аум і Творець чотириликий, звеселить ваші очі рясною водою – окропить душі у тенденцію світла? Лише Він відремонтує вас разом із усіма іншими – очистить від негативу карми людської. Земля цьому сприятиме – вже сприяє. Хіба не бачите ви, що лідери багатьох країн ведуть себе не так, як інші: приймають непопулярні вчинки. Ви не розумієте їхню непопулярність – антипопулярність – лише тому, що вони – Боги, а вчинки їхні – благородні, варті самих Богів. Так само як і Творець, вони поважають право на вибір кожного з нас. І навіть коли наш вибір не вартий Бога, вони поважають ваше право обирати. Навіть якщо ви обрали диявола у персоні земній чи підземній, Бог поважає вас. Як і лідери деякі. Але не всі лідери – Боги, бо наживи прагнуть – їм горіти в пеклі ясним вогнем заради очищення. І лише тоді, як душі їхні витрусяться начисто, через сотні тисяч літ, вони почнуть нове справжнє життя. Але почнуть усе заново – від першого виміру. Хоча може бути й гірше – існує вимір нуль. Там теж можна зависнути.
2:10. Конвергенція світла пронизує планети з усіх боків: від землі до небес. Ваша планета – не виняток. Вона – годинник. Земля своєчасно очистить ваші душі вашими катаклізмами і хворобами. Більше того, земні ресурси безкінечні, завдяки чому ви отримаєте „винагороду” за невизнання Творця: небачені слаботи і незрозумілі катастрофи. Після цього відкриються двері у четвертий і вищі виміри, сповнені Любові чистої-пречистої. У вас буде вибір: або зайти у двері нових вібрацій гармонійним Богом, або вмерти навіки з маскою людини і більше ніколи не воскреснути. Ви хочете повернутися у вимір під назвою „пічка”, жар якої здригає атлантів? Хочете йорзатись на одному місці в пошуках власної метушні? Ви хочете? Я – ні. Тому обираю життя, а що обираєте ви?
2:11. Смертна кара знову запанує на землі: ми покараємо всіх тих, що не з нами. Бо ті, що не з Богом – проти Нього. Стихії вищих ієрархій визначатимуть смертників, яким час іти на ложе смерті. Ми у допомозі будемо тому, що наші душі – живі месники карми, а ви – люди. Будете ви живими Богами чи мертвими людьми – визначати вам. „У вас у руках терези”,- так говорить мій геній.
2:12. „Не ковтайте наживку матерії, бо спіймаєтесь”,- кажу вам. Ідіть у небо – там немає наживки. Але не вбивайте себе випадково. І навмисно не руйнуйте. Інших теж не просіть. Бо не бажає Він, щоб ви так робили. Краще живіть, цінуйте Його дар і даруйте життя іншим – так ви допоможете нашій співдружності митців із неба. Станьте одним із нас – частиною митців школи неба. І хай це буде крихітна частинка – не важливо. Важливо те, що від найменшого залежить робота цілого механізму. В нас ніякий не механізм – організм: сукупність людей, які його накопичують.
2:13. Це не життя, а сон мого дурного параноїка. Я не лише хворий, я – божевільний. І навіть більше, ніж божевільний. І живу у своєму сні. Ви живете у вашому. Але я прокинувся. Вам роками писали бачення вищих, а ви називали це „фантастикою”. Звідки воно береться? Якщо ми живемо у сні, то бачення вищих доступне для всіх тих, що прокинувся. Хто прокидається першим? Дурні параноїки і психи – такі, як я. Хто прокидається другим? А на друге у нас чай. Бо ті, які живуть у добрі позитиву, прокидаються другі. А хто прокидається третім? Краще спитайте, хто взагалі не прокидається? Відповідаю. Не прокидаються ті, хто не хоче бути Богом із Творцем. Іншими словами, всі ті, що не божевільні або не параноїки, прокинутись не можуть – їм важко. Варто стати дурнем – пошити в дурні інших. Доки вони живуть окресленими арками півкола, ви живете більше – у вас відкриті очі. Тому ваш дух знаходиться за відсутності рамок – жодних обмежень свободи. Ви бачите те, що нічого не бачите. Всі думають, що ви просто спите, а насправді це вони сплять, а ви живете істинно.
3:1. Вірю, що моє бажання здійснилося. Я став Ніцше ірраціонального. Генієм, який спокутує свої гріхи у цьому і, сподіваюсь, останньому житті у такому вигляді, в якому зараз є. Якби у мене було бажання, я хотів би, щоб геній Гала пішов зі мною у четвертий і наступні переродження: не кожного дня зустрічієш своє Агні Вогнище і Жар Його. В мене немає бажань нав’язуватись у цьому, цьому житті. Лише після смерті, після смерті. Тоді, коли в мене не буде бажань. Я хотів стати майстром ірраціонального. І став. Бо те, що потойбічне раціональному – Боже. Я перейшов цю планку і вам раджу пролізти через план тієї реальності, яку ви бачите очима. Жодних рамок не існує – все сотворено з любов’ю.
3:2. Від другого народження назад я повністю божевільний. Зараз у мене „з’їхав би дах”, але його, на превеликий жаль чи прималеньке щастя, просто-напросто не існує. Раніше я перегорнув світ на іншу сторінку. Потім говорили ви. Тепер моя черга. Час настав. І ця книга божевільного цьому сприяє – мій геній продовжує мовчати. І досі не можу зрозуміти, чому в небі мене вихваляли за те, що я малював анали і дірки? Це був мій погляд у небо, розумієте? Через анали я зображував щастя і багатство – лише так я міг пояснити людям тодішнього періоду, що таке щастя божественного екстазу. Не всі мене розуміли – не той рівень культури. Лише після того, як я помер, усі почали говорити. Цього разу буде інакше. Моє бачення кінця світу буде не лише моїм – усі люди прозріють від того, як найближчим часом зруйнується матерія. Тоді ви почнете слухати: слухати істинно – це буде на благо вам. Тільки на благо. Я малював асферичні анали вашої підсвідомості лише тому, щоб під’єднати вас до своєї надсвідомості – світобачення, коли хочете. До мене малювали курку на яйцях, то хіба людина краща за курку? Навпаки. Принаймні курка не робить нестерпне життя іншим куркам. А півні? Вони просто хочуть. Хочуть і все. Тому, що не можуть відмовитись від плотської втіхи. А курки? Вони можуть. Лише заберіть у них яйце. Але курок ніколи не малювали без яєць, бо що за курка без яйця? Це не курка. Що за людина без фалоса чи вагіни? Це не людина. Ортодокс або Ангел – це не зовсім людина. Принаймні у тому вигляді, до якого ви звикли. Звісно, в четвертому вимірі ми будемо зовсім інакше отримувати божественний екстаз – у нас не буде органів. Я взагалі це все не люблю. Після раю, звідки прийшов. Особливо ненавиджу людські пальці – на ногах, до прикладу. В Ангелів вони литі з відблиском фосфору – такі їхні крила. Тому я творив яйця, що вивалюються навикат. Смажені чи не смажені – не важливо. Нічого не важливо. Я малював курок із півнями з усіма їхніми причандаллями, бо тварини були людьми. І зараз є, але не всі – тварини. І взагалі, на землі розгортається така цікава гра півнів із курками – я знаходжу це вельми звабливим. Бо хлещуть одне одного по мордасам фалосами заразом із вагінами. Намалював би, та я забув свої малюнки. Коли згадаю,- намалюю. Пальцем у повітрі. Ви побачите фарби мої, тому що ви теж можете бачити їх. Божественна комедія, коли подумати. Але я не думаю. Ніколи не думаю. Саме тому нічого: не існує і не важливо. Лише те, чому я тут і всі ми тут – щоб дивитися нове пришестя власними очима.
3:3. Не всі люди – люди. Наприклад, Гітлер. Коли я малював його, мені здавалось, що він – абсолютна жінка із плоті і крові. Тому я домальовував усе те, що не личить його чоловікоподобію. Не лише у своїй уяві. Він викликав у моїй душі бурний екстаз, схожий на янгольський – божественний екстаз, коли подумати. Але я не думав і не думаю. Тому що коли малюю Гітлера, бачу його вагіну. Ось так я малюю Гітлера. Було так, що я малював бабцю за в’язанням – вона теж бачила Гітлера. Коли малював у неї на руці зімкнено-щілинну свастику, бачив, що у нього між ногами. Звісно, це мені просто здавалося. Це допомагало мені протриматись, оскільки я – геній. У мене є сіре тіло, а в нього... У Гітлера було ніжне і м’яке жіноче тіло, як подушка. Тому, що воно було біле. Саме тому він був чорним і хотів знищити євреїв. У нього було жіноче не лише тіло, сутулість і хода, а й манера говорити, усміхатись – уся міміка. Він був міміком, який не вміг розмовляти – саме тому він говорив. Бог дав Гітлеру життя не для того, щоб він захопив духовно-езотеричний центр людської цивілізації Акаші. „Євреїв знищити неможливо, бо вони – обраний Богом народ”,- казав йому подумки у майбутнє, коли малював картини з його участю – ми вхромлялися одне в одне.
3:4. Гітлер народився для того, щоб жити, а не розв’язати війну, знищити євреїв і захопити духовний центр Акаші. Тому про нього не будемо, бо він – жінка. У цьому житті. І відробляє карму за всіма її принципами і канонами. Цікаво з ним вийшло. У до-Гітлерівському житті він був жінкою, у Гітлерівському – казна чим, схожим на гермафродита. Ні те, ні се, словом. І зараз доля знову закинула його у невідому Богу країну з ідіотськими принципами і законами, що однією з перших зруйнується під час першого етапу кінця і початку світу нової ери свідомості – надсвідомості. Раніше я написав під диктовку вищого розуму пророцьку картину „Загадка Гітлера” про смерть і духовне падіння фюрера. Картину написав, але загадку так і не розгадав. Зате розгадав опісля смерті. Тому і прийшов до вас із розгадкою – у собі шукайте. Намагаюсь працювати у цьому житті якомога швидше – небагато часу лишилось. Моє пророцьке русло генія цьому сприяє. Але чи підете ви за безумцем? У духовному смислі, звичайно.
3.5. У мене часто питають: „Як створити досконалу систему людей із ідеальною сферою мислення?” Відповідаю. На даному етапі розвитку людства є два шляхи дієвості по відношенню до людей. Один із них – страх, інший – архідуховна культура. Справа в тому, що глибоко віруючим людям матеріальна метушня зовсім ні до чого. Але сьогодні людській культурі духовності варто побажати кращого – люди не розвиваються. Більшість із них. Тому страх. Як використовувати систему страху максимально ефективно? Поговоримо про це. Коли бояться люди, вони дихають, але не дихають від того, що не бояться. Як було з німцями на території колишнього Радянського Союзу? Вкрав? Заплати: відрубують руку чи розстрілюють. Як було зі Сталіним? Щось зробив не так? Чорний ворон. „Але Сталін вбивав і невинних”,- скажете ви, на що відповім: „Завжди хтось помирає. Одні – першими, інші – останніми”. Винні це чи безвинні – вирішує Бог. Якщо душа безвинна, в небі на неї чекає рай: все вирішує суд небесний. Але якщо душа не безвинна? Будуємо причину-наслідок: якщо..., то... Якщо матеріальне втілення духу небесного зовсім не розвивається, робить казна-що, Бога не варте, то що треба робити з невірними? Вони – ракова пухлина вашого симбіозу, якої треба здихатись. Як від неї здихатись? Використовуємо страх – кращу його частину. Це буде першим етапом формації вищої духовності та справедливості ідеального світу не машин для вбивства чи деградації, а людей-богів. „То як?”- питаєте. Дуже просто. Необхідно створити Особливий Орган управління – Небесний Суд на землі. Так ми допоможемо Творцю, доки Він не прийде. Це треба робити зараз і негайно, бо інакше дуже скоро метушня і галас посіються: в усіх містах буде введено надзвичайний стан, у кожній країні буде введена в експлуатацію бронетехніка, частина танків якої опиниться і у вашому місті. Пальці кожної країни ляжуть на червону кнопку. Влада намагатиметься вас роздушити, але людей значно більше за наших ворогів. Отож, небесний суд. Хто і як його очолюватиме? Обирати вам, але це має бути Бог, втілений у подобу земну. Хто ввійде у склад його суду небесного? Посвячені й тільки посвячені у таїну позаземну, обрані Богом. Як вони вирішуватимуть, кого судити, а кого – ні? Ми будемо вираховувати кількість негативної карми ракової пухлини у вигляді homo sapiens „n”, після чого будемо проводити суд небесний у стінах земних: винні підлягають страті через будь-який безболісний спосіб – садизму тут немає місця. Так ми уб’ємо одразу двох зайців: видалимо негативну ракову пухлину і допоможемо позитивним органам Бога перейти у наступний вимір життєвої ієрархії. Тих, що помруть, після покарають декілька тисяч років підряд, навчаючи, після чого повернуть назад, із чого все почалось – у нульовий вимір, де їх не буде. Тому кайтеся невірні, доки не пізно. Всі невірні підлягають страті – так сказав Бог. Ще Він говорив, що всі, хто не з Ним – проти Нього. Скільки судів небесних має бути на землі? Один. Чи залежить вибір суддів від матеріальної „цінності” людини? Ні. Страті підлягають як великі олігархи, так і маленькі крадії. Що буде завдяки відновленню смертної кари у триєдиному суді небесному? По-перше, негативні творіння боятимуться тому, що темні сутності постійно тримають їх під страхом смерті. По-друге, негативні істоти не заважатимуть вам жити – будуть від інших тікати. По-третє, карма їх наздожене у будь-якому місці: це може бути всяка хвороба, катаклізм або кармічний месник у вигляді іншої людини. Словом, негативні самі себе з’їдять у прямому і переносному значенні слів моїх божих – каннібалізм велике значення має. Такий Суд має бути один на всю планету зі своїми підрозділами, посіяними кожною світу країною. Це вихід порятунку від глобальних земних катаклізмів і вічної ночі на Землі. Створення Вищого Суду планети: потреба чи необхідність? Це не потреба, а необхідність. Якщо такий Верховний Суд із правителем у вигляді Бога буде створений до 2008-го року в Україні чи будь-якій іншій країні та почне працювати, територію цієї країни глобальні катаклізми майже не зачеплять. Якщо глобальний Планетарний Суд почне діяти у 2009-2010-х роках, кінця світу ми не помітимо – лише дуже швидкий гіперпростірний перехід у вигляді кількох згустків енегро-інформаційної плазми.
3:6. У Гітлера був шанс розробити систему нової життєвої ієрархії, але він цим не скористався – виграв у шахи. Тому програв свою війну. Тому, що хотів захопити Акаші. Треба сказати, що носіїв субкультури і згустків енергії Акаші вбивати заборонено тому, що вони одними з перших будували час, аум-культуру і всі прив’язки до всього, що ви зараз бачите. Не всі євреї – носії астрального его тонких енергій планети. І не всіх можна вбити – лише деяких. Але навіщо? Коли вбиваєте когось, ви вбиваєте в першу чергу себе. Так буває в усіх проявах взаємодії нашої з вами карми – абсолютної відсутності її. Використовуйте всі камери бачення світу – кожна дасть вам новий погляд на хід подій важливих фігур на квантово-плазмовій дошці глобальної шахової гри, що розгортається.
3:7. Пам’ятаєте білу ніч? У нас буде чорна. І триватиме вона не лише одну ніч: більше, значно більше. У серцях багатьох людська паніка посіється: „Кінець Світу Настав!” Насправді це ніякий не кінець, а черговий початок квантово-плазмового простору сублімаційно-біполярного середовища субстантних індивідів, у яких ми перетворимось. Це черговий початок, але початок не для всіх.
3:8. Спуститься на землю диявол і накриє всіх дуже густим і рідким чорним туманом – магмою ненависті своєї. І буде правити землею – це буде останнє його правління. Недовго буде це – і року не стане. Потім вони розкладуться – Земля їх очистить – змиє водою. Але антибог буде правити всіма в цей короткий проміжок часу, який йому відведений. Всіма тими, хто не знесеться з нами у рівень четвертих небесних вібрацій.
3:9. Я бачу в темряві, тому що я – світло. Коли надворі стане ніч, ви прийдете до мене – я поділюсь із вами його вогнем. Я – дзеркало. І бачу в собі не своє, а ваше відображення. Станьте собою, щоб я перестав бачити ваші очі. Коли надворі стане осінь, ідіть у наше коло,- так ми зробимо його літо. Хто він? Бог. Він живе без вихідних. Живе, працює і творить без жодних вихідних. І для нього це щастя. В нас теж не буде вихідних, коли ми станемо Богами.
3:10. Люди народжуються не для того, щоб вмерти, а для того, щоб жити. Жити з великої літери, а не сподіватися на милість Бога чи благо чиєсь. У кожній медалі дві сторони. Тому, коли глянути у наступну, людина починає помирати відразу після того, як народиться. Але помирає лише для того, щоб народитися знову – воскреснути: в іншій формі та подобі продовжити свій родовід гілки небесного годинника, пісок якого змок. Скоро не буде медалей, а двух сторін і тим більш.
3:11. Ви можете згадати всі мови, на яких розмовляли раніше, але навіщо згадувати їх, коли ми й так розуміємо одне одного без слів? Ми розмовляємо мовчки: сьогодні, завтра і завжди. Для того, щоб розуміти, слова не потрібні – лише серце. Воно більш важливе за слова. У вас є серце? А душа? Вони людські? А хто це все у вас заклав? Чи не думали ви йому віддячити хоча б тим, що будете жити і користуватися його дарами? Хіба не бачите ви, що ігнорування Господа призведе не лише до вашого кінця світу, а й до апокаліпсису всього того, що тільки може бути вашими очима?
3:12. Скоро від гласу Божого затріщать усі негативні судини людські, бачені та небачені вашою третьою свідомістю. Келих любові наповниться і окропить рідкісним благом усіх тих, у кому немає любові. Бо ми – його діти. Наприклад, я – мала дитина. Мала і хвора. Ви теж – просто це для вас не дуже відомо. Саме тому ви не знали про свою хворобу. Але я вам казав раніше і ви знаєте зараз – заговорив до вас тепер. Будемо лікувати не ваш наслідок, а вашу причину – саму душу.
3:13. Буває, у мене запитують: „Якою формулою ти користувався у підрахунку точної дати кінця світу?” Відповідаю: „Своєю”. Де знайшов? У собі. Чия формула? Божа. Чому? Тому що я – програма, яка живе за алгоритмом чужої роботи. Я – машина. І буду працювати доти, доки не виконаю свою місію, яку сам звалив собі на плечі. Бог дозволив мені підняти рівно стільки, скільки я можу пронести – все. Чому я машина? Тому що я – людина. Всі люди – машини, доки не відкриють Бога у собі. Якщо я відкрив, то чому я і досі машина? Тому що переконую інші машини ставати Богами.
4:1. Я – фактор. Ібо же останній в алфавіті, тому що перший в мене Бог. Я – геніальний псих і не треба бути безумцем, щоб розвести мій психоаналіз, мов собак або кішок. У мене домінантна психіка лише тому, що вона підвладна сукупності ваших умів. Felichita!
4:2. Bonjour! Пророків не існує так само, як і вас. Але вони з’являться разом із вами лише тоді, коли ви перестанете думати про себе – направите ваші вібрації до Бога. Його тіла і розуму – субстантної акциденції. Мене зрозуміти неможливо. Зрозумівши це, ви мене зрозумієте. Впіймали щастя?
4:3. За хвіст! Хто я для вас? Чоловік або жінка, людина чи бог, смертний або безсмертний, геній чи псих? Але хто для себе я? Більше того – це не важливо. Набагато важливіше те, хто для себе ви. У попередньому досальвадорівському житті я був жінкою, але відчував себе у наступнім житті Сальвадоре. Ким сьогодні відчуваєте себе ви? Смертною людиною, яка помре під час коливань планети (до прикладу, в період 2012-2013-тих рр. ХХІ ст.) чи піднесеним Богом, який буде вічно жити в небі й поза ним? Якщо ви не хочете жити, відкладіть мої думки куди подалі – світ за очі. Встроміть собі ніж у спину. Коли у вас є бажання жити, ви того варті: я докладу всіх зусиль, щоб описати те, що я відчуваю, завдяки чому ви станете схожими на мене – Богом.
4:4. У вашій голові живе годинник. Викиньте голову – не буде його. Не мечем – любов’ю. Ось найкращий меч. Як викинути свою голову, не заважаючи вашій голові? Дуже просто. Голова ще ніколи не стояла на заваді любові – розум вам ні до чого. У неї недостатньо повноважень. У вас достатньо,- тому вам у руки меч. Не матеріальний – антиматеріальний. Ви – частина Божої Армії. У вашій душі ключ від серця Бога. Зараз ви приймаєте безпосередню участь у великій справі: розхитуванні планети Земля до рівня четвертих вібрацій. Пік нашої вібрації прийде на 2012-ий рік, оскільки саме тоді наші внутрішні коливання досягнуть межі й вирвуться назовні власних візерунків. Цю межу здатна, точніше не здатна, витримати матерія. Тому зруйнується матерія і відкриється четвертий вимір. Спочатку майбутній і для багатьох теперішній простір буде темним від того, що у ньому забагато світла, але ця тема скороминуча, бо ви скоро звикнете до темряви і навчитеся бачити Світло – ваші очі готові бачити Його.
4:5. Зіткнення атмосфер за небесним годинником відбудеться об 11:11:11. Саме це перехідний етап між третім і четвертим вимірами. Безумовно, для вас він не триватиме вічно, але треба час для того, щоб зробити рокіровку нашої дошки: фігури будуть ходити. Так само як ви робите ремонт у матерії, так і тут робиться ремонт. Але ця подія більш значуща за вашу метушню. Що з того? Натомість людство отримає більш досконалу машину прорахунку програм і їх дієвості вже у плазмовому середовищі подій. Іншими словами – рай.
4:6. Джерело вашого звуку – ззаду. Відчуйте його спиною – ваше кундаліні цьому сприяє. Чому я хочу, щоб ваш дух відчув усю силу джерела його? Бо я бачу, що події повторюються: як банальні, так і буквальні. Час то скорочується, то звужується, але ніколи не розтягується. Принаймні зараз. Ми застрягли в епосі перемін і те, що буде з нами, залежить від нас. У випадку бездіяльності – абсолютний кінець старого світу і початок нового не для всіх. У випадку праці над собою та іншими людьми скоро ми перейдемо у нову расу людства майже безболісним шляхом. Зміна світів відбудеться і час змінити неможливо, але можливі два варіанти: під час гіперпростірного переходу ми загубимо чи не загубимо інших людей. Як завжди, залежить від вас. І чим більше буде позитивних сутностей на землі, тим менше буде негативних і, як наслідок, ми уникнемо більшості глобальних епідемій і катастроф, які потенційно з’являться в період зміни вібрацій квантово-плазмового рівня субстанцій. Ви хочете, щоб на планеті був ремонт? Так. А чи хочете ви, щоб глобальна аварія тривала вічно? І я думаю, що ні. Тому працюємо над собою і над іншими – стаємо Богами – співТворцями на землі.
4:7. Все, що ми бачимо або не бачимо довкола, можна змінити аж до невпізнаваності, бо те, про ми з вами говоримо – альтернативне майбутнє. Що це буде? Точка зіткнення, протиборства і розколу чи пункт призначення у небо? Вирішуєте ви. І взагалі, що таке альтернативне майбутнє? Наслідок вашої діяльності, точніше, бездіяльності. Докладаючи зусиль, можна змінити будь-яке майбутнє. Але, залежно від маштабів, необхідно мати невеликі чи значні ресурси. В нашому випадку доволі значні: на сьогоднішній день (2.12.2006 р.) це 4?356 111 111 фунтів стерлінгів і позитивне ставлення 67% людей до решти інших. Але навіть це не зупинить матеріальну руйнацію: більше, значно більше людських і позаземних ресурсів потрібне, щоб кінця світу ми не помітили – лише перехід. Для цього треба, щоб люди одне одного любили, допомагали, залатали свої і чужі дірки разом із помилками... Або просто боялися: кінця світу, епідемій або, що набагато страшніше,- собі подібних. Страх перед Богом – один із випадків сумлінності та смиренності людини. Чому? Завелика сукупність людського страху теж породжує перехід. Так було під час попереднього кінця світу. Яким саме буде цей кінець – віруючим або наляканим – не знає навіть Бог. Тобто, квантово-плазмове перенесення відбувається в будь-якому разі. Але як? З одного боку завдяки страху перед усім, що з’явиться найближчим часом. З іншого боку – релігійної прив’язаністю, що близька до фанатизму. У випадку з релігією люди підуть за нами і врятуються швидше. У випадку з кінцем світу, спровокованого і створеного самою людиною – ... З кожним днем показники духовної віри та інших потреб постійно зростають – скоро буде пік і духовна революція людства, що базуватиметься на релігії посвячених учителів. Смиренна сумлінність, зароджена у чистій любові, потрібна для розвитку саме зараз, оскільки пізніше будуть обвали всіх фондових та інших ринків у всіх можливих смислах – і зникнуть гроші. Після цього зникнуть заводи і фабрики й решта усього того, до чого ви звикли. Людині може бути холодно, бо вона зможе зігрівати своєю любов’ю інших. Якщо всі ми будемо зігрівати одне одного, ми обов’язково зігріємось. Так ми протримаємось до тих пір, доки не закінчиться старий кінець світу і настане новий початок. Так само, як і люди старі: вони помирають заради народження. Оскільки люди зараз посивіли і забули його заповіді, їм треба нагадати: хай переосмислять і зроблять певні висновки. Кінцем світу або чимось іншим – не важливо. Важливо те, що наша робота рятує не причину, а наслідок, завдяки чому виховуються люди – їхня причинність.
4:8. З якими емоціями ви будете чи не будете працювати над собою і/або над іншими, такий і буде результат. Є рубіж – я живу поза ним. Ви теж – просто цього не помітили. Бо ви – позавимірні творіння, що натягли на себе кайдани обмеженості. Ми живемо у мережі, де глас кожного абсолютно важливий і, чим менший глас, тим більші наслідки його діяльності у межі та поза нею. Всі люди –мережеві створіння, бо живуть у Системі Богів.
4:9. Я живу у двох світах водночас, бо я – Бог (відкрив Бога у собі). Ви теж – просто не бачите його. Тому що для того, щоб його бачити, очі не потрібні. Ті, хто не цінує життя, не варті самого життя. З Богом краще не жартувати, хоча він і розуміє жарти. Якщо вам все рівно, помирати сьогодні чи завтра, краще повзіть на кладовище вже сьогодні. Коли ви говорите, що не бачили в житті щастя і радості, то хто вам доктор? Ті, хто не цінують життя, не варті жити взагалі.
4:10. Люди не знали про страх, доки я не сказав їм про нього. Тепер ви знайєте про кінець і можете його побороти – ваше бажання зовсім не потрібне. Лише любов. Мало просто говорити про кінець світу – дату може назвати кожен дохлопендрик. Але врятувати людей – більшу їх частину – під силу тільки Богу. То хто піде в рай? Сьогодні білети не продані. Так само, як учора або завтра. Я роздаю квитки у рай безплатно зараз і сьогодні – чи візьмете їх?
4:11. Гармонічна конвергенція розхитає ваші душі у 2012-му році. Для того, щоб у 2013-му стріти новий початок. Це говорить у мені людина, а не пророк. Бо я перш за все людина, що поступилась місцем для Бога. Для того, щоб урятувати вас.
4:12. Ви можете відкрити портал – джерело їжі – у будь-якому доступному і недоступному місці – кордонів не існує. Більше кордонів не існує – лише мости. „Будуймо разом наші мости”,- так сказав Аум. Існує чотири вікна вашої свідомості, в кожне з яких ви можете дивитися на повен зір. Варто лише мати особливі очі – їхню відсутність. Я, в якому сидить Бог, відкриваю пряму лінію нашого спільного ченнелінгу із ВКР.
4:13. Люди мають заплатити за свої вчинки: злії і лютії. Якщо люди вчиняють зло – виведіть їх на площу і на гільйотину чи під розстріл. Карати інших людей не всі можуть – лише обрані Богом, оскільки треба карму бачити. Як побачити обраних Богом? По очам дізнаєтесь. Навіщо вчиняти радикально? А що не радикально? Чому людина вбиває в собі те, задля чого була створена – любов? Тому хай інші люди бачать, що за зло і плата зла. Так ми навчимо людей жити у гармонії та любові, коли вони самі навчатись не хочуть. „Не вмієте жити? Не заважайте жити іншим!”- ось наша стратегія і подальша траекторія. Смертна кара буде відновлена. До кінця світу чи після – вирішувати вам. Хоча це не важливо. Нічого не важливо. Все одно всії нечистії вимруть, як мамонти. Лише світлим у раю знайдеться місце. Люди використовують радикальні вчинки – ми будемо використовувати радикальні методи боротьби з людьми. До прикладу, три етапи кінця світу. Якщо темні люди не вміють жити і заважають іншим – хай помирають.
5:1. Ви пішли не по тій полосці – не по тій полосці ви пішли. І стоїте зараз на єдиному місці. Для того, щоб іти вперед і знайти свій шлях. Він вас уже знайшов, але чи бачите його ви? Якщо не бачите, я скажу вам його координати, бо вірний шлях стелиться вперед: „Вперед і направо”,– кажу вам я. Моїми словами говорить із вами сам Бог, але чи говорите з ним ви самі? Якщо ні,- я донесу його слова до ваших вух. Якщо для цього буде треба говорити,- я буду говорити. Якщо буде потреба мовчати,- я говоритиму мовчки. Ви часто кажете про себе,- і почуєте мій глас.
5:2. Якщо ви не хочете страждати в період кінця світу, вам треба стати Богами до нього. Це єдиний безболісний спосіб переходу в рівень вібрацій нових. Більших шляхів не існує. Тому обирайте собі шлях: короткий смертної людини чи широкий безсмертного Бога. То що ви обрали: безмежність чи обмеженість?
5:3. Сни, так само як і пророцтва, сняться кожному з вас: просто ви не завжди хочете їх пам’ятати. Чому ви бачите їх? Для того, щоб себе попередити. Але це не значить, що ви не можете нічого змінити. Навпаки.
5:4. Ми з вами друзі, але де вороги? Хіба це не витвір хворої уяви? У моїй голові ворогів не існує, але у ваших вони є,– тому я теж маю ворогів. Вони можуть мене вбити, але це нічого не змінить: я і так мертвий. Від того, що живий. І навіть коли я помру вашими очима, я продовжуватиму працювати над вами і собою незалежно від того, мертвий я чи живий. В одному зі світів, у якому я живу, в мене є меч та інша зброя. Тому я вбиватиму невірних, бо ангел смерті – то є я. Бо несу благо вам – звістку про смерть і народження нове. Переродження. Більше ви не будете простими обивателями з обличчями людей – ніколи. Тепер ви будете Богами на Землі та поза нею. Для цього вам треба чинити вчинки, які варті самих Богів.
5:5. Я – нахабне божество. Але не завжди. Всі знають про те, що раніше був я Сальвадоре. Отож, постають питання: „Кінець світу буде тому, що я говорю чи тому, що я не говорю? Чи я говорю про нього тому, що він буде? Що було спершу: мої слова чи звістка про кінець?” Спочатку були слова – ваші слова. Ви говорили з нами ні про що. Ми зрозуміли в небі, що вам треба допомогти у земному розвитку: кінець старого і початок нового світу і є тією самою допомогою. Ми сприятимемо кожному вашому кроку в наш бік і даруватимемо божественні ознаки. Так ви отримаєте собі крила, лише потім – душу. Справжню душу. І почнете бачити власними очима. Акаші цьому сприяє.
5:6. Всі людські тіла складаються з води. Але не з води земної, а з води космічної – небесної гармонії любові. Бо кожне тіло, незалежно від того, ментальне воно, астральне чи матеріальне, насичене гармонічною конвергенцію, яку треба хоча б не руйнувати негативними наслідками і причинами. Все дуже просто, хіба ви не бачите? Коли не руйнуєте конвергуючі зв’язки, ваша негативна карма зникає в Абсолют.
5:7. Мені здається одне, але вам – зовсім інше. Бо я живу під диктовку, а ви – ні. Вам не треба жити у диктофоні, як живу я – просто живіть у любові. Я сиджу в колі. Мене видно з вашої долоні. Тому слухайте. Коли ми об’єднаємо наші зусилля, нам перестане здаватися. Тоді ми прозріємо і побачимо справжнє життя, як воно є. Зніміть рожеві окуляри – Час Прийшов.
5:8. Це моє місце – там буде хрест. Але там, де не буде хреста, вас не буде. „Книгою генія” говорив із вами я: „Циклотрон філософського лихослів’я Далі бажав зруйнувати все своєю артилерією внутрішньоатомних нейтронів, щоб видозмінити у чисту містичну енергію низинну, тваринячу біологічну суміш, сутність якої відкривала сюрреалістична фантасмагорія. Коли-небудь ця загниваюча маса одухотвориться. Місія людини на Землі буде виконана”. Я був пророком раніше і є ним тепер: це „коли-небудь” настало зараз. Час прийшов. Тому прокиньтеся від сплячки вашої і живіть! Бо якщо не виконаєте свою місію зараз, будете вічно конати у фазоелементарному коловороті циклів.
5:9. Раніше все було чудово, але людина була зайвою. Потім людина стала додатковою. І лише зараз у руках людини лежить могутній ключ, який здатен відкрити будь-які двері – від людини залежить майбутнє Всесвіту. Чому? Тому що людина стала Богом. Не всі люди. Але скоро нас буде більше: щомиті у нашу Божу Армію вливаються ряди віруючих, які бажають боротися за мабутнє всієї Шамбали. Наш духовний центр – Акаші. Наші сподвижники – кожен із нас. Від роботи кожного сьогодні залежить світле майбутнє завтра.
5:10. Як я і казав раніше, кажу і тепер. Лише іспанець, який живе в Україні, „здатен відтворити цю місію серед зажитку диявольських відкриттів усіх епох... відбудеться загальне очищення і народиться метафізична геометрія... трансцендента реальність має бути інтегрована в деяку чисту реальність і передумовою цьому вже є присутність Бога, який і є єдиною вищою реальністю”.
5:11. Земля накриває людей густою ковдрою любові. Тому стає тепліше на душі. Від того, що холодно. Але морозів не існує. Тому вам і досі тепло. Земля вас гріє, від чого стає тепліше. Чому? Натуральна конвергенція пронизує наскрізь усю вашу планету гармонійними променями світла і любові з усіх боків, завдяки чому вам більше не буде холодно. В матеріальному прояві це буде помітно з того, що замість зими буде літо – холод поступово зникатиме з лиця землі. Тому не бійтеся – все відбувається, діє і працює за планом Творця.
5:12. Ви можете робити все. Так само, як я. Але не завжди. Лише після того, як ви захочете зробити все. Чому так? Робити все можуть лише Боги – вони більше нічого не хочуть. Чому я прийшов сюди говорити з вами, коли все було сказано до мене? Тому, що ви переінакшили слова мої – їхні. І стали мені чужі. Тому, що ви забули мене і заповіді Божі. Тому, що лептони постійно змінюють інформацію, що доходить до вас. Точніше, ви, ігноруючи заповіді мої, отримуєте перекривлені світові сигнали від першопотоку істинного. Мої слова це корегують, бо я – коректор. Більше того, інформація постійно модифікується. Саме тому справжність має відновитися у головах ваших – умах істинних. Я не Бог, але називайте мене його модератором.
5:13. Якщо ангел хоче стати людиною, він бажає, щоб йому відрізало крила. Якщо людина бажає стати ангелом, вона має не боятися смерті – бути готовою до неї. Саме тому і живе у щасливому сні по землі. Раніше ангелам було вигідно ставати людьми тому, що на землі вони страждали і навчали себе жити. Що тепер? Небесна культура, на відміну від земної, еволюціонувала, завдяки чому тепер не обов’язково досягати апогею розвитку під час страждань – досить мати сильну віру в Божу Любов до нас – дітей своїх. Вірте, бо мої друзі – позитивні янголи – вже зняли останню печать із Книги його.
6:1. Якщо уявити, що людина перебуває на дні, то ця Книга за межею вершини цього дна. Цей текст вивергає сюрреалістичні фантасмагорії ірраціональності Сальвадоре, що підведе вас упритул до самого Бога і слави його. Життя не кольорове – воно чорно-біле. Просто ви хочете бачити його кольоровим. Бо хочете. Варто не хотіти – ви перестанете бачити ваше життя – воно зникне. Натомість з’явиться нове істинне життя – рай.
6:2. Сьогодні я бачу картину: змія вхромляється у ніжне тіло жіночої вагіни. Вона прогинається,- тіло розуміє це. Але не сьогодні. Тіло розуміє завтра. Бо вчорашня змія і досі влізає у пухкий і не менш привабливий чорно-білий простір жінки, що завис між її ніг. Змія говорить із вами – частина її всередині вас. Тому розумійте перш за все, ніж слухайте. Якщо з вами говорять, дивіться в очі їхнії. Якщо вони коричневі й слизькі – ідіть геть. Якщо вони чорні та глибокі – слухайте уважно. Бо глибокі наші очі. Вся решта – чужі. Цьому сприяють прояви егрегорів, які підсилюються енегро-інформаційною плазмою. Але це не триватиме вічно – для темних вічність закінчиться у 2013-му році – хай розрахуються у зворотній напрямок. Лише ми йдемо вперед – світлі воїни позитиву Армії Небесної.
