Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2584
Творів: 46988
Рецензій: 91392

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Думки вголос.

У яку гру ми граємо з Богом?, або відповідь, apriori, усім, у кого алерг'ія на християн.

© Ольга Теодор, 02-08-2010
Згідно Євангелії  від  Матвія, перед  розп’яттям Ісуса, римські воїни захотіли порозважатись над, закривавленим бичами, тілом Господа. Вони роздягли Його до нага і, одягнувши у  багряницю, та, коронувавши терновим вінком, кланяючись, глузували:
«Радій, Царю Юдейський!»  У таку гру вони часто грали, використовуючи кості. Одягали на  фішку, що принесла виграш, корону, і власник коронованої фішки ставив її на видному місці, щоб  усі інші  їй поклонились, а власник забирав виграш. В даному випадку, воїни використали замість фішки, Господа Ісуса. Так розважались язичники.
Так вони розважаються і донині. А християни мовчать. А я, чомусь, не можу мовчати, хоча у мене знову чорні дні, помирає від раку, у важких муках, близька мені людина.
Усім, кого так турбує моє «сектантство», і  тим, кого хлібом не корми, а дай вилити відро помий  на людину лише за її вибір  служити Богу, я відповідаю:
Шановні  опоненти, мій шлях до Бога – це лише мій шлях, я нікого в мою  подорож  не запрошувала.  Мої зупинки на цій дорозі – то лише мої зупинки, я нікому не пропонувала набивати собі синців зі мною за компанію. Якщо ж прецедентом став той факт, що подана мною християнська пісня не є  фольклор, то не читайте. Побачили  на головній сторінці  моє прізвище, і, одразу, мишкою вниз, або вверх, куди кому треба. Таке враження, що хтось приватизував сайт і, гонорово, дає вказівки, що кому писати.
Але Козьма Прутков  недарма  прорік: « Зри в корень». А в корені у нас – гнилизна.
Я розумію, що поклонятись сонцю, місяцю, камінням…  куди простіше, ніж Творцю   Всесвіту.  Безголосі  ідоли ще нікого  не запитали ( і ніколи  не запитають), чому ти , рідненький, паплюжиш те, чого не знаєш. Таким «богам», справді, дуже легко служити, а  от спробувати усмирити свою плотську натуру хоча б до рівня елементарної толерантності (про виконання 10 заповідей я,узагалі, мовчу) Поцілувався з камінчиком і  все стає  в "суцільному  шоколаді".
У відомому романі  Г. Сенкевича « Qvo  Vadis ?»  Нерон, спаливши Рим, звинуватив  в усьому християн і віддав  їх тисячами на розтерзання голодним   левам і тиграм. Не могла ж його хвороблива  велич визнати, що він , правитель наймогутнішої імперії у світі –  хворий на  параной’ю, маніяк. Це мала б бути лише  сумна і трагічна історія християнства. Але, на жаль, це  не лише  історія. Часи Нерона ніколи не відійдуть у забуття, якщо ми, послідовники Христа, не будемо готові  кожної миті « сораспяться с Христом», як писав апостол Павло, а не тихесенько відсиджуватись на церковних лавах: « Добре, що мене не чіпають»  Сьогодні вони глузують із «сектантів»( хоча мали б знати, що це слово відноситься якраз до них, бо  латинське « okkultus» означає захований, ретельно  прикритий, і майстерно замаскований.)  А  справжній християнин не соромиться  хреста  Христового і  голосить Добру звістку так, як заповів Господь усім Божим дітям, а не лише «сектантам». Я уже писала, в одній з рецензій, цікаву думку одного відомого проповідника.  Як справжня «сектантка»,( гадала, що лише обзиватимуть «лемчихою», так,  ні), я підписуюсь під кожним словом цієї думки.
« Можна жити біля джерела  і ніколи з нього не напитись, можна жити біля Храму  і ніколи до нього не ввійти.  Можна читати Біблію і ніколи не жити за нею. Недостатньо знати, що Бог є, треба колись повірити Йому.» А то будемо усе життя, як у тому єврейському  приколі, коли старий розумний єврей каже молодому не єврею  -  Я вам, конечно, верю, но, почему-то,  мне все время  кажется, что ві  врете…
Наостанку, приведу Вам, шановні, читачі, ще одну  цікаву оповідку часів батька усіх народів -Авраама, цілком можливо, що він сам був тим мудрим хлопчиком:  
     - Хлопчику, я дам тобі  монету, якщо ти покажеш мені, де твій Бог ?
     -  Дядечку, я дам  вам дві монети, якщо ви мені покажете, де Бога  немає.

                                               З повагою, Ольга Теодор.
                      

      

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 3

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Уточнення, 04-08-2010

На христиан не бывает аллергии

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Гей Ирина, 03-08-2010

Ответ

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Світлана Кедик, 02-08-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 11.431324958801 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …