Ще й нині часто «вікном у світ» називають екран телевізора, - там справді можеш побачити якусь екзотичну картинку з далекого краю, але вікно, це те, у що споглядаєш щодня, й бачиш панораму змін впродовж довшого часу. Для мене вікном у світ є глибокі аналітичні статті фахівців, як от за 11 квітня цього року нам запропонувала газета «Нове життя» публікацію директора Книжкової палати України, професора, Миколи Сенченка.
Це не журналістські домисли, а переконливе свідчення фахівця стосовно того, що відбувається сьогодні в інформаційному полі України. Проходить там невидима, але запекла війна, або як її називає західна цивілізація –«культурна революція». Яка ж мета цієї революції? У перспективі Україна має стати країною егоїстів, які поклоняються «золотому тільцю», відрізаними від релігійного й культурного коріння, орієнтованих тільки на споживання. Мають зникнути поняття про честь, совість, любов, патріотизм. Маніпулюючи свідомістю людей через викривлення історії, культури, віри і традицій в українців стимулюють споживацький егоїзм.
До слова тут слід сказати, що публікація Миколи Сенченка не сьогоденне відкриття. Нині видрукувано кілька книг, присвячених цій проблемі: в Російській Федерації — книжка відомого письменника й історика Юрія Дмитровича Пєтухова «Четвертая мировая. Вторжение. Хроника оккупации Восточного полушария» (М.: «Метагалактика», 2004), а також книжка публіциста, історика, журналіста Віктора Філатова «Война: сводки с фронтов иудейской империи» (М.: Алгоритм, 2006); в Білорусі — книжка політолога й аналітика Миколи Гродненського «Четвертая мировая: США в войне за мировое господство» (Мн.: Изд. Ильин, 2004); Це тим більше свідчить, що до публікації треба поставитись серйозно.
Хто ж революціонери? Їх важко не помітити, адже на будівлях і площах розвіваються прапори переможців – бренди корпорацій і монополій, каже автор, і це теж правда, в якій можемо легко переконатись...
«Інформаційна агресія» - це, напевне, ноу-хау якого ми ніколи не бачили, відтак й гадки не маємо, як боротися з цим злом? Та ні, в своєму екскурсі в історію вчений нагадує нам, що після захоплення більшовиками у 1917 р. влади, ідеологи революції висунули гіпотезу, що пролетарі не приєднались до революції, бо їхні душі отруєні християнством. Власне вони захопивши всі засоби масової інформації розпочали тотальну пропаганду нових цінностей.
Хто ж були ці нові марксисти? Угорський філософ Дьорль Лукач (1885-1971), який 1919 року став наркомом культури Угорської Радянської республіки. «Я вважав революційне знищення суспільства єдино можливим і правильним способом дій». Працюючи комісаром з питань культури, Лукач запровадив до шкільної програми радикальний курс сексуального виховання. Дітей вчили вільному коханню й сексуальній вседозволенності, а також говорили про «незаконність» релігії, що позбавляє людину всіх плотських задоволень. Така пропаганда була спрямована на знищення інституту сім’ї – основи християнської культури. У 60-х роках ідеї Лукача знайшли своїх прихильників в Америці, коли настала епоха сексуальної революції.
Упроваджувати "культурну революцію" почали в Сполучених Штатах Америки в 60 роки минулого століття, що призвело до появи "загубленого покоління". Про "культурну революцію" в США досить відверто і зі знанням справи написав у книзі "Смерть Заходу" Патрік Дж. Б’юкенен, радник американських президентів Річарда Ніксона і Рональда Рейгана, кандидат у президенти від Республіканської партії на виборах 1992 і 1996 років. "Мільйони людей почуваються чужинцями у своїй країні, — пише Патрік Дж. Б’юкенен. — Вони відвертаються від мас-культури з її культом тварин-ного сексу і гедоністичних цінностей. Вони спостерігають зникнення старовинних свят і згасання колишніх героїв. Вони бачать, як артефакти славного минулого зникають із музеїв і замінюються чимось потворним, абстрактним, антиамериканським; як книги, що запам’яталися нам з дитинства, вилучають із шкільної програми, даючи шлях новим авторам, про яких більшість ніколи не чула; як скидають звичні, успадковані від минулих поколінь моральні цінності; як умирає культура, що виростила цих людей — разом з країною, в якій вони росли".
Це написано про США, проте кожна мисляча людина може сказати, що стосується воно й України, де людей намагаються зробити чужинцями у своїй країні.
Упродовж останніх десяти років нам довелось побачити, як розділяють Церкву, розвінчують Бога, паплюжать культуру, перекручують моральні цінності, а тих, хто чинить опір, називають екстремістами й брехунами. Світ перевернувся. Вчорашня істина обернулася нинішньою брехнею. Все, що вчора вважалось ганебним – перелюб, аборти, евтаназія, гомосексуалізм, - сьогодні прославляється, як досягнення прогресивного людства. Саме культурна інверсія складає суть нового світового порядку і є ядром «культурної революції» - цілком слушно заявляє автор, називаючи поіменно тих, хто керує цими процесами.
Сенченко в своїй публікації робить лише один акцент – на інформаційну агресію, це правильно – неможливо осягнути неосяжне, та обсяги цієї війни значно ширші. Якщо головним простором війн минулих століть була земля й вода, а у ХХ столітті сюди додалось і повітря, то бойовий простір сучасних та майбутніх воєн – це, передусім, розум людини і плоди її діяльності. Існує велика різноманітність способів бойових дій, проте їх можна звести до кількох основних видів: технологічно-силова війна, економічна війна, прихований геноцид, організаційна та інформаційна війни. Для того щоб розглянути це питання детальніше, почнемо з узагальнюючого визначення. Війна – це рішучі дії, спрямовані на зміну поведінки супротивника у потрібному напрямку. Отже, стисло розглянемо їх у порядку збільшення ефективності.
Перший. Технологічно-силова війна. Найпростішою формою зміни поведінки людини, групи людей чи народів є технологічно-силове протистояння за допомогою кам’яних сокир, мечів, вогнепальної зброї, літаків, ракет, лазерів, радіоелектронних засобів тощо. Спосіб доволі дорогий і ризикований, оскільки на будь-яку дію завжди може знайтися адекватна протидія, скажімо, у вигляді тероризму, в т.ч. комп’ютерного.
Другий. Економічна війна. Є значно ефективнішим і водночас безпечнішим способом змінити поведінку супротивника. Хоч що кажіть, а голод – потужний інструмент для керування людиною, народом, цивілізацією. Це зброя другого рівня ефективності. Прикладом її застосування є економічні санкції, «антидемпінгові розслідування», нееквівалентний товарний обмін, валютні експансії тощо.
Третій. Прихований геноцид. Оскільки економічне середовище може змінитися, а супротивник – вийти з-під економічного контролю, то для того, щоб корінним чином назавжди підірвати його здатність до опору, застосовується зброя третього рівня ефективності – геноцид. Йдеться про цілеспрямоване руйнування генофонду шляхом наркотичного, алкогольного, тютюнового геноциду, широкого застосування штучних харчових добавок, штучних і генетично модифікованих продуктів, цілеспрямованої зміни культури харчування, застосування шкідливих для здоров’я та неперевірених медпрепаратів.
Автор статті у «Новому житті» Микола Сенченко у своїх наукових працях зазначав, що в Україні абсолютно «законно» використовується близько 500 видів харчових добавок, які заборонені в США і Європі – у країнах так званого «золотого мільярда». За статистикою, серед дорослого населення – лише 20% здорових, а серед дітей – 5%. Ефективність цього виду зброї криється в її непомітності і дешевизні, більше того, на тютюновому, алкогольному і наркотичному бізнесі заробляють величезні гроші.
Четверта світова війна — це невидима війна світових правителів із країнами і народами за скорочення населення (тому що ресурсів на всіх скоро не вистачатиме), перетворення сучасної людини у своєрідного біоробота, поведінку якого можна запрограмувати й промоделювати на комп'ютерах. Мета війни: створення нового світового порядку, в якому контроль над країнами і народами буде здійснювати світовий уряд, а населення Землі буде значно зменшено.
У рамках планів майбутнього, замість узгодженого розвитку природи і суспільства, світові правителі висунули рецепт скорочення чисельності населення. Їх головна посилка полягає в тому, що сьогодні на Землі живе 6,5 млрд людей, а оточуюче середовище може зберегтися тільки при населенні, яке не перевищує 1-1,5 мільярда. Крім того, за останні 150 років при зростанні населення в чотири рази навантаження на біосферу збільшилося в 100 раз. Завдання полягає в тому, щоб гуманно прибрати цих “зайвих” 5 млрд людей. Таким способом світо вий уряд намагається вирішити проблему врятування людства як єдиного цілого. Коли будуть ліквідовані надлишкові 5 млрд населення Землі, виживуть ті люди, які належать до цивілізованого громадянського суспільства, і це краще, ніж загине світова цивілізація через екологічні проблеми, зв'язані з перенаселенням планети.
Справді, ще зовсім недавно ми думали, що західна цивілізація бореться з тоталітарним комунізмом, і що з його зникненням ми житимемо в злагоді й гармонії. Тепер стає зрозуміло, що метою цієї боротьби, було не повалення режиму, а здобутки влади над народом України, над світом.
«Новий тип світових війн, — пише Пєтухов — здійснюється під дезінформаційними вивісками «боротьба з міжнародним тероризмом», «боротьба з нерозповсюдженням ядерної, хімічної і бактеріальної зброї»… «політика знищення тоталітарних режимів і демократизація країн колишнього Східного блоку та країн Третього світу». Інформаційна пропаганда приводить до того, що значна більшість населення земної кулі не розуміє, що насправді відбувається.
Генерал В.Філатов, в минулому головний редактор «Военно-исторического журнала», за останні роки був на всіх фронтах перманентної війни проти народів, країн-лідерів — «осі зла» так званої «світової спільноти». Він зустрічався з Саддамом Хусейном, Слободаном Мілошевичем, Муамаром Каддафі та іншими і вважає, що воюють не солдати США чи НАТО, а «солдати Ротшільда», долари, які під вивіскою Федеральної резервної системи (ФРС) друкує Ротшільд, щоб потім продати свої «зелені папірці» вартістю 3 центи (саме купюру) уряду США за захмарними цінами. Бізнес Ротшільда призвів до того, стільки грошей потрібно витратити, щоб надрукувати 100-доларову що США винні ФРС (Ротшільду) майже 9 трильйонів доларів. Долари Ротшільда — це його солдати і вони, використовуючи стратегію «керування хаосом», можуть знищити економіку будь-якої країни. Це й було продемонстровано під час Третьої світової холодної війни, коли розвалився СРСР. Солдатом Ротшільда в Україні є Сорос під «дахом» фонду«Відродження».
Білоруський автор М. Гродненський вважає, що Четверта світова війна ведеться США за встановлення нового світового ладу, де тільки одна країна — США — пануватиме над світом, виконуючи волю своїх закулісних господарів—фінансових олігархів.
