Я вирішив прочитати твір панни Мігель Ольги "Миші люблять сир" з кількох причин. По-перше, цей твір довгий час тримається на верхівці місцевого хіт-параду, по-друге, мені до вподоби інші твори цієї автірки, а по-третє, самому стало цікаво, а чому ж миші люблять сир. І чи тільки сир. До того ж, я також люблю сир, і я подумав : а чи не миша я сам ?
Твір загалом справляє дуже позитивне враження. Приємно, що автірка взяла за основу події , що відбувалися на теренах Київської Русі - це є патріотично, а після перемоги співачки Руслани на Євробаченні ще й модно. Забігаючи вперед, зазначу, що після прочитання твору навіть у найскептичнішого скептика не залишиться сумнівів у тому, що миші люблять сир - настільки переконливо описала події панна Ольга. Реалістичність і правдоподібність цього твору настільки вражаюча, що хочеться запитати у автірки, чи не була вона присутня особисто ( за допомогою якоїсь фантастичної машини часу) при тих трагічних подіях, коли миші своїми маленькими зубками кусали князівський сир, чи не заглядала вона у якусь приховану шпаринку, а чи й не була співучасницею цих вікопомних подій ?
Фабула твору проста : до Києва приїхали поторгувати голандські купці. Привезли сир. Та вони, голандські купці, не знали, що в Києві споконвіків , ще з мак-аріївських часів , водяться миші. А навіть якби вони про це й знали, то не могли відати, що ті миші люблять сир, бо якби сир любили і місцеві голандські миші, то навряд би ці купці навіть змогли виїхати з сиром зі своєї Голандії. Вони би від"їжджали від Амстердама миль на двадцять, ставали на нічліг, а потому знову поверталися за новою партією сиру, оскільки голандські миші миші би встигали за ніч робити свою чорну мишачу справу.
Отже, судячи з контексту, то був перший у світі візит голандців до нашої країни, що свідчить, по-перше, про давнину виникнення Русі , як такої , та, по-друге, про широкі торговельні зв"язки древніх русичів з Європою. З іншого боку, часто згадуваний у тексті "сарай", говорить нам про те, що сараї будувалися на Русі ще до татаро-монгольської навали, і саме слово "сарай" має не тюркське походження, як помилково досі вважали майже всі без винятку так звані філологи, а чисто і конкретно слов"янське, я би навіть додав - мак-арійське. Можливо навіть , що у ранніх сараях князівської доби жили біженці з древньої Палестини, бо деякі філологи трактують слово "сарай" як назву тимчасового житла, де жили "Сара й Абрам". Абрам згодом кудись подівся, чи то шукаючи кращої долі, чи то втікаючи від аліментів, що, в принципі, одне й теж, отже таке житло стало згодом називатися просто "сарай". Хоча, з іншого боку, деякі наші опоненти доводять, що термін "сарай" походить від словосполучення "сир, ай!" ( "сирай", що згодом просто трансформувалося в більш питоме "сарай"), тобто місце, де зберігається багато цього смачного і поживного продукту.
Особливу роль у динаміці твору відіграє образ звичайного, але допитливого хлопчика, маленького Петрика, котрий спостерігає з вікна терему за дурними , як зусули, голандськими купцями. "Може вони (миші- прим. К.Ч.) його ( сир - прим. К.Ч.) дуже люблять? " - саркастично посміхаючись, запитує він у матері, при тому облизуючись і погладжуючи наїдену животюню. "Може, й люблять", - сумно зітхаючи, відповідає мати, натираючи на тертушці голандський сир для макарійонів по-міланськи ( з помідорами та оливками - прим. К.Ч.) . Цей сюжетний поворот говорить нам про те, що наші предки вже тоді досить скептично ставилися до так званих Європейських цінностей, вступу до НАТО і тому подібних ірраціональних речей. До речі, саме з тих часів, як показують детальні дослідження провідних мак-арійських вчених, виникла традиція при фотографуванні саркастично шкірити зуби і промовляти слово "сир".
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що обговорюваний твір є актуальним, бо вміло перекидує місточок із сивої минувшини у теперішнє сьогодення : князь спить - і це є найважливіше і постійне заняття київського зверхника. А поки князь спить - і його , і державне майно зжирають ненаситні миші. Котрих багато.
