Виходячи з цього посилання ( http://gak.com.ua/creatives/1/18356 ) та з метою поповнення контенту ГАКу, пропоную шановній адміністрації відкрити окрему рубрику в Залі Слави під скромною назвою
«ДОН ПЕДРО» (як варіант:«ВоВоЧКА»).
Оскільки дон Педро не має кеби вести творчий блог та ще й досі користується русифікованою Віндою, пропоную заповнити цю окрему рубрику також ранніми творами вельмишановного дона, а саме:
1. Ода акушерці, яка впустила дона Педро на підлогу першої ж хвилини його непересічного життя, що звичайно ж позначилося на подальшому світосприйнятті (стиль – оди Горація);
2. Поема, присвячена виховательці та няні дона Педро, які запихали його насильно манною кашею (стиль – наслідування "Енеїди" Котляревського);
3. Поетичний цикл, присвячений педіатру, славно відомому тим, що він першим із вітчизняних світил медицини виявив у пацієнта фімоз головного мозку (поезії в стилі Бобіка Раждєствєнського). Родзинкою поетичного циклу можна беззаперечно вважати образ цицькатої медсестри вищезгаданого лікаря;
4. Коротке оповідання в стилі О’Генрі, присвячене рудому Стасіку з 1-Б, який підклав юному донові Педро кнопку під м’яке місце;
5. Повість у стилі Бабеля, присвячену першому коханню дона Педро (пішла підмитися, та й пропала безвісти);
6. Психологічний роман у стилі Амелі Нотомб, головними героями якого (крім самого Педро) є його тато й мама, які заважали нещасному підлітку жити повним життям, чи то: пити, палити й трахати все, що колишеться, а інколи для розваги підвішувати кота Мурзю за яйця;
7. Сценарій на тему «Щоб я зробив з такими мудаками?», присвячений викладачеві сопромату (який таки змусив нещасного дона Педро забути про омріяну кар’єру радянського інженера та з горя піти вчитися на журналізда);
8. Роман у трьох томах, в якому детально описано психологічний образ першого критика творів дона Педро (з точки зору марксистсько-ленінської філософії). Третій том окремо присвячений аналізу вищезазначеного критика з точки зору Фрейда, з деякими доповненнями від баби Параски;
9. І нарешті – серіал у стилі «Моя затишна фазенда», присвячений колишнім жінці та тещі дона Педро (на жаль, теща дожила тільки до читання 1345 серії), може нарешті знайдеться режисер, який в повній мірі оцінить геній автора…
Якщо в цьому переліку інші твори вельмишановного дона, присвячені недавнім подіям, займуть відповідно місця 9000, 9001, 9002 і т. д., – я на це не зважатиму, як не зважатимуть на це й гаківчани. Егеж, панове?
