Я з людьми розмовлятиму віршами …
Погляд на творчість К.Мордатенка через квартет поетичних збірок
Коли в поета порух думки млявий,
то вірш – не вірш, – словесний вінегрет.
І не поет – позбавлений уяви,
і хто не творить диво – не поет.
М.Цибенко
Оце я себе зацитував, щоб підкреслити – Костянтин Мордатенко вміє творити і творить диво. Підтвердження цьому – квартет поетичних збірок. Я навіиь не буду їх перелічувати (вони подані в кінці тексту), бо сприйняв ці збірки як одну. Тому, наводячи багато цитат, я не буду посилатися на конкретну збірку. Маю надію, що автор не образиться, якщо я буду називати його просто Костя.
Риторичне запитання: чому людина пише вірші? Одна із можливих відповідей: бо не писати – не може. Це все одно, що не співати не може. Инша справа – рівень майстерності, або рівень таланту, або рівень оригінальності виконавця… Із названого Костя має все у високому степені. А який же погляд самого автора поетичного квартету на поезію? На це питання важко відповісти тому, що Костя ще продовжує визначатися сам, а з иншого боку, легко це зробити, навівши багато цитат-рядків з його поезії.
Я стать поетом забажав,
бо вірші, як пісні-брундушки.
Брундушки – це проліски, а поєднання пісні-проліски-вірші для поета є синонімами.
Поезія! Ось непідробний вівтар,
з якого пророчить Всевишній.
Дар, талант, талан дає, на думку автора, Господь Бог. Чи не тому поет проголошує:
Не у мене вдихни святість віри,
…а в мої слізно-росяні вірші.
Як же автор поводиться з віршами:
Насіння-вірші із гарячих жмень –
в чорнозем сіються…
Тому й не дивно, що:
На полі поезії вірші – колосся…
Ось таке у поета збіжжя і він сміливо каже:
Я з людьми розмовлятиму віршами,
цвітом лип, зорепадними жестами.
Якщо такий високий рівень поетичності, то з людьми розмовляти віршами не тільки можна, але й треба. Адже талант поета, як і кожної творчої людини, належить суспільству, нації. Під цим кутом зору поглянемо, що ж декларує Костя-поет. Чи не найефектніше свій погляд на відродження України в таких афористичних рядках.
Загадка
Що спільного між Ісусом Христом і літерою «Ґ»?
Вілгадка
…воскресли.
Може поглянути на державність і через ракурс історії:
Крізь пустелі, вітри з фіваїдських печер
Наливайковим шляхом в безсмертя
українську державність у слові простер,
дужість правди сильніша за ретязь…
Найбільш яскраво своє духовне кредо поет висловив у вірші «Українгеліє» (таку, до речі, має назву і одна із збірок).
…Лунає пісня Ніни Матвієнко
між пелюстками квітів,
найлюдяніше в світі
джерелить
Українгеліє
«Ой роду наш красний.
Роду наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо багацько нас є».
Говорити про поезію Кості Мордатенка можна довго, бо я ще не торкнувся творчих засобів, які використовує автор, про багатий словник художнього мовлення, врешті-решт, про неологізми, яких у віршах поета – хоч гатку гати. Щодо останнього, то інколи навіть виникає внутрішній спротив – наша мова настільки багата, що не вистачає життя для опанування хоча б якогось її дрібка, а автор пропонує ще щось нове. Але автор має право на своє творче обличчя, яке, можливо, якраз і вирізняє його поміж братами та сестрами по перу.
В своїх поезіях Костя не раз згадує Тичину, тому викликає спокуса сказати про вплив класика на власну творчість. Але так можна назвати і неназваних поетів, і народні пісні, і кущ бузку, і чарівну Рось, і непересічних людей… На справжній талант впливає все, але воно перевтілюється через серце і душу в неординарну поезію, яка якраз виділяється поміж подібними своєрідністю.
Підкреслю, що фахова оцінка творчості К.Мордатенка ще чекає досліджувачів, але я якраз і хочу цим «Поглядом…» привернути їхню увагу.
Насамкінець – ще цитати з доробку Кості Мордатенка.
Про життєве кредо:
…бо творити добро – це потреба.
Коли ж мова йде про напрямок руху:
Спитає хто: «Камо грядеши?»,
я відповім:
«…Йду…
…до людей!..»
