Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2658
Творів: 49550
Рецензій: 94099

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Дуб

© Залєвський Петро, 11-02-2009
Оповідання для дітей.
На дідусевому подвір’ї росте старезний дуб. Широкий стовбур майже від самої землі розтікається двома товстенними гілляками у височінь. Андрійкові здається, що могутнє дерево підпирає розлогою кроною небо. Там, у високості, з велетнем бавиться пустун-вітерець, марно силкуючись одягнути на його зелену голову біленьку шапку-хмаринку. Дуб подовгу мовчазно спостерігає за тими забавами. Та варто невгамовному бешкетнику хоча б ненароком дмухнути сильніше, як дерево вмить стурбовано закрекче кремезним верховіттям. Знайшов, мовляв, потіху… Не порушуй мого древнього спокою.
                 – Дідусю, а хто з вас старший? Ти, чи дуб? – Андрійко підбіг до діда, що  сів перепочити на лавчині в затінку дерева.  
                 – Та… – посміхнувся дідусь, замислено підвівши погляд на розлогу крону, – як тобі сказати…
                – Невже не знаєш? – не терпиться малому.
                – І ровесник мені дуб, і ні…
                – А як це може бути, дідусю?
                – Може, внучку, все може. На віку – як на довгій ниві…
                – Розкажи, діду, ну розкажи! – Андрійко вмостився біля старого.
Дідусь на якусь мить замислився, а потім неквапом розпочав:
                – Давно це було, і багато води утекло з того часу. Був я, мабуть, тоді такий, як оце ти, а може й менший. Війна тоді гриміла  світом, страшна війна… Так і звалась – Друга світова.
                – І що, тоді увесь світ воював? – хлопчина з цікавістю позирнув на дідуся.
                – Ну, весь не весь, а багато країн, і багато народів.
                – А Україна? Теж воювала?
                – Бачиш, внучку, тут така справа – українці воювали, своєю кров’ю землю щедро окропили… Та України, такої, як тепер, вільної, не було.
                – А чому?
                – Тоді наш край належав до країни, якої вже нема – до Радянського Союзу.  А вже він, той Союз, і воював. І українці теж. Разом з усіма.
                – А проти кого?
                – Напала на нас в той час Німеччина. Був тоді в німців головний, як-то по-їхньому – фюрер, вождь. Отож і навчив їх на нашу голову – що краще німців нікого нема на білому світі. А вони йому й повірили…
                 – А це правда?
                 – Ба ні… Такі вони, як і всі. Як українці, чи поляки, білоруси… Але тоді,  1941 року, пішли на нас війною.  
                 – А їх перемогли?
                 – Так, але страшною ціною. Багато воїнів полягло у боях, дуже багато. І вже тоді, коли ворог  тікав геть, трапилося з цим дубом… Селом проходили наші війська. Довга колона. Воїнів, певно, тисячі й тисячі. І піші, й на конях… Автомобілі, гармати…
                – А танки? Танків не було? – Андрійка зацікавили грізні машини.
                – Ні, не було. Зате мали їхати «катюші». Це такі…  
                – Я знаю, знаю! На автомобілях. Стріляє, наче ракета. Я на малюнку бачив… – опередив внучок.
                – То ж і мені, малому, закортіло поглянути. Подався он туди, – показав рукою, – на степок, що біля шляху. «Катюшу» виглядати. Та її, правда, не діждався. Бо раптом все довкола наповнилося моторошним гулом, що наростав з кожною миттю. В небі з’явилися темні цятки, що збільшувались на очах. То були літаки. І зараз пам’ятаю білі хрести на чорних крилах.
                 – Ворожі?
                 – Так. Всі кинулися, хто куди… У повітрі щось пронизливо засвистіло. То посипались бомби. Земля загойдалась під ногами. Все навкруги застелив чорний дим, змішаний з блисками полум’я та ревом вибухів. Випадково вцілів я там. А солдатів полягло…
                 – А з дубом що?
                 – Еге-е… – продовжив старий, – три бомби впали на подвір’я. Одна  влучила по дубові. І зчесала вибухом до пенька. Таким у нас був Новий рік. 1944-й. Ворог засіяв. А навесні пеньок вкрився кущем зелених пагонів. Я всі обламав, та ці два залишив. Ось які вони стали, – дідусь піднявся з лавки, торкнув долонею шершаву кору, – пагони… Вони – мої ровесники. Не можна знищити дерево, не знищивши кореня. Як і наш народ, коріння якого ось тут, у цій землі.  
…А дуб лише стиха гомонів листочками. Теж, певно, прислухався  до розмови.

Р.S. Це абсолютно правдива історія. Жаль, що можливості сайту не передбачають розмістити фото цього дерева.  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Патріотичне оповідання

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ніка Нікалео / Veronica, 20-08-2009

... добре.

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© ... ..., 13-04-2009

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Василь Тибель, 13-02-2009

Дуб

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Світлана Кедик, 12-02-2009

Чекала чергової усмішки,

На цю рецензію користувачі залишили 5 відгуків
© , 12-02-2009

Дуже важлива тема

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Галина Михайловська, 12-02-2009

Повчально

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Дара К., 12-02-2009
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.99199104309082 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …