Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2631
Творів: 48066
Рецензій: 92815

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Оповідання

Перемога (на конкурс)

© Залєвський Петро, 29-11-2008
Ви скажете, що шкільне життя – то лише Перше вересня з букетом  квітів? Це коли  намагаєшся якомога швидше здихатися того оберемку, подарувавши його вчительці? Ну хоча б для того, щоб нарешті вивільнити руки та звично запхати їх до кишень? А ще потім, подумавши, поважно додасте, що школа – то безкінечні уроки, домашні завдання та повна сумка книжок і зошитів? І наука, наука, наука?..  
  Розкажете це наївним першачкам. А не мені. Я ж-бо уже три роки, як школярую. І тому про школу знаю все! Ну, визнаю, там дійсно багато чого намагаються затовкти у наші голови. Але не тільки, як ви оце говорите, чи-и-тання чи, наприклад, математику й англійську. Там ще й іншому, бувало, навчають. Правда, не вчителі. Спитаєте мене, хто ж тоді? Хто-хто… Є такі, в старших класах. Он тільки Слава чого вартий! Бувало, що через нього й до школи не охота йти. Він же такий, що не мине. То йому раптом посеред широкого коридору тісно, а ми, малявки, як він каже, йому попід ногами плутаємось. І давай нас – щиглями, як тих горобців. То ще яку капость придумає – наприклад, комусь підніжку підсуне. Ти падаєш, тобі боляче, а він – гигикає…  Еге… Ото наука, в жодній книжці не надибаєте! Та ви ось тільки послухайте. Було це минулого року…
Якось на великій перерві я побіг у магазин, що навпроти школи, по пачку кукурудзяних пластівців із сюрпризом. Бо це в нас усіх така «пошесть» - не так їжа, як цяцька. Бо ж у такій пачці, окрім смачного наїдку, обов’язково знаходиться якась мила і дуже потрібна дрібничка  то блискуча брелока до ключів, то мотоциклик чи стругачка  для олівців. І навіть бува, трапляється пістолет, що стріляє водою! Смачно хрумаючи пластівці, я одночасно порпав у пачці в пошуках нової забавки. Правда, на той раз мені особливо не поталанило: там не було ніякого міні-ліхтарика, а звичайна кулькова ручка. Але однак  приємно!
Роздивляючись обновку, я повільно піднімався сходами на другий поверх, де знаходиться наш клас.
Назустріч, засунувши великі пальці рук у кишені потертих джинсів і зайнявши чи не всю ширину сходів, чваньковито “сповзав” на задниках кросівок довготелесий Слава. Він учився чи то у восьмому, чи то аж у дев’ятому класі. Не знаю чому, але його прозвали Лобатим, може, дійсно, у нього великий лоб, а може й тому, що він у Слави  дуже високо од землі.
─ Сюрприз? Що виграв? Дай гляну!
Хоч мені й зовсім не хотілось зупинятись біля нього, та все ж похмуру й височенну постать обійти збоку було неможливо. Я нехотя протяг ручку:
─ Ось. На… подивись.
Слава довгенько вертів її в руках, навіщось два рази підкинув у повітрі, роздумуючи, що робити з нею і зі мною. А я-то вже чув про його недобру славу й “гарячу любов” до тих, хто слабший, і тому насторожено та злякано чекав розв’язки.
─ Подаруй, ─ він дивився на мене зверхньо, переламавши губи кривою посмішкою. ─ Ну!..
Слава ніскілечки не просив, він нахабно вимагав. Та хіба справжні подарунки просять, або, і того гірше, вимагають? Їх саме дарують, щоб людині було радісно і приємно. Пам’ятаю, як я підскакував до стелі, коли тато з мамою на мій день народження, не зважаючи на зиму, подарували мені омріяного велосипеда. Потім з яким нетерпінням я чекав весни! А велосипед ставив на ніч біля свого ліжка, і, щоб ніхто не почув, бажав йому пошепки приємних снів…
Та й у мене було тверде переконання, що ручка Славі була потрібна приблизно так само, як корові сідло. Він просто хотів показати свою зверхність і всемогутність перед такою “нікчемною козявкою”, як я.  У нього таких дрібниць могло бути з головою! Але в моїх планах ніскілечки не було й гадки про подібні дари, які певніше нагадували грабунок серед білого дня. Слава хотів відсторонити мене рукою і йти собі далі. Ні, мені не жаль було тієї ручки. Просто в мені, перемагаючи страх, закипали лють і ненависть до кривдника.
 Віддай!  я навіжено вчепився за Славину руку, навалившись на нього всією вагою свого тіла.  Чуєш, віддай! Це моє!
Слава на мить здивовано остовпів, видно, не очікував від мене ніякого опору. Що й казати, коли і я від самого себе не очікував такої сміливості. Самовіддана боротьба за справедливість на мить затьмарила думку про цілком передбачувані наслідки мого зухвальства.
 Жаднюга?.. На, забирай!  Слава опустив підняту догори руку із затисненою в долоні ручкою. Я тільки хотів було вхопитись за неї, як старшак замість того щоб розтулити кулак,  спритним рухом з усього маху заліпив мені по носі щигля. З очей бризнули сльози, не скільки від болю, а більше від образи та відчуття власної безпорадності й безсилля. Потім він гидливо струсив мене зі своєї руки, наче бридку гусінь:
 Відв’яжись!.. Малявка…  діловито чвиркнувши крізь зуби, цей “напівбог” розмашисто переступив через мене, як через якийсь непотріб. Потім діловито засунув мою ручку до верхньої кишені своєї розцяцькованої заклепками джинсової куртки. Стиснутий у тугий клубок відчаю й непокори, я сидів на сходах, розтираючи по  обличчю сльози:
 Лобатий!..
Він якось нехотя, ліниво повернувся, підійшов знову, повільно підняв мене за комір:
 Ну, малий, як ти мені набрид, ─ і вже без слів, мовчки, дав мені ногою міцного “пенька”. Та так, що я відлетів у куток. Потім дістав з кишені мою ручку, пожбурив її слідом за мною й посунув донизу. Новенька ручка від удару об стіну розсипалась на друзки. А я, збираючи по підлозі пластмасові осколки, відчув, що переміг. І мені вперше не хотілось жалісливо бігти ні до Олени Іванівни, ні, тим паче, до мами. Але ж якими важкими бувають ці перемоги…
Ну що, переконались? Тільки-от не знаю, як-то цей шкільний предмет називається… Підкажіть.




Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Костенко Олександр, 03-03-2009

Типова ситуація

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© , 02-12-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 6 відгуків
© , 02-12-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Олексій Тимошенко, 30-11-2008

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Кактусь, 30-11-2008

Нескорена гідність.

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© , 30-11-2008

школа виживання

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Андрій Бачинський, 29-11-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.54514598846436 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …