Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2613
Творів: 47589
Рецензій: 92436

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка

Подарунок від Миколая (на конкурс)

© Андрій Бачинський, 19-11-2008
Оленка стояла біля вікна і  сумно дивилася, як дорослі тітоньки і дядечки ведуть у дитсадок своїх дітей.   Сьогодні у садочок на свято мав прийти сам Святий Миколай! Оленку на свято не пустили - вона була покарана. Дівчинка плакала й ображено бурмотіла під ніс: “Поганий Миколай. Я просила його  ляльку Барбі з Кеном, а він вночі приніс мені під подушку якогось зайця з  крокодилом.  І тато з мамою погані. Чому вони не пустили мене на свято? Подумаєш – вивернула зайцю ногу і викинула разом з крокодилом через вікно  – а не треба було мені дарувати те, чого я не просила, от так.”
  Щороку перед днем Святого Миколая тато приносив додому ялинку, яку наступного ранку  прикрашали всією сім'єю. Сьогодні  лісова красуня вперше залишилася не вбраною. Оленка  важко зітхнула, всілася біля ялинки і непомітно заснула, прикрившись її широкою м'якою “лапою”...
  З коридору війнуло  холодним повітрям, Оленка прокинулася.
- Хто там? Мамусю, татку, це ви?! - вигукнула дівчинка, вибігла з вітальні  і застигла з розкритим ротом: на порозі стояв...  дід з великою сивою бородою, одягнений у  довгий синій плащ з білосніжною хутряною оторочкою.
- Привіт, Оленочко! -  усміхнено промовив старий. - Чому тебе не було сьогодні на святі? Дітки влаштували концерт: співали, розказували віршики, танцювали навколо ялинки, а тебе не було.
- В-ви  хто?  С-с-вя-тий М-м-и-ко-лай? - від несподіванки Оленка ледве вимовляла слова.
- Хіба ти не впізнала мене?  Ну, то чому ти не прийшла?
- А я-а-а, - дівчинка запнулася. Їй так не хотілося признаватися, що вона покарана за те, що викинула подарунки від Миколая.
- А я  захворіла! В мене горло болить, - випалила мала і для достовірності покашляла.
- Як шкода. Я всім дітям після концерту цукерки роздавав.
- А давайте я Вам теж концерт зараз влаштую! - підхопилася з місця Оленка.
- Але ж у тебе горло болить?
- А мене вже менше болить! Навіть взагалі майже не болить!
- Ну що ж, добре. Але що то за концерт без глядачів? Може  запросимо  звірят із лісу - їм, напевне,  також хочеться на святі побувати?
- А як ми їх  запросимо? - здивувалася дівчинка. - Ліс  десь аж та-а-ам за містом.
- А ми пошлемо за ними зайчика, якого я тобі сьогодні вночі подарував.
   Олена знітилася й опустила голову.
- Що з тобою? Що сталося? -   схвильовано запитав Миколай.
- Я випадково зламала зайчику ніжку, - тихо відповіла дівчинка.
- То неси його сюди, я полікую.  
  Оленка підбігла до вікна, виглянула, але сніг був чистий – ні зайця, ні крокодила під вікном не було.
- Він пропав, - жалібно промовила Олена, а потім глянула  з-під лоба на діда і  зізналася:
-  Я, я образилася за те, що Ви не принесли мені Барбі, і викинула  зайчика через вікно.  
- Хіба ж він був у чомусь винний? -  з докором запитав Миколай.
Оленка ще більше знітилася й тихо промовила:
- Пробачте мене, будь ласка.
- Треба не в мене, а в зайчика просити вибачення. Тепер він повернувся в  чарівний ліс і сидить у нірці, заліковує скалічену лапку. Якщо хочеш, то я відправлю тебе до нього. Одягайся  тепліше і сідай під ялинку.
    Дівчинка  одягнула  зимові чоботи, кожушок і підбігла до ялинки, на ходу натягаючи  шапку. Миколай  простягнув до Олени руку: в нього на долоні лежала маленька сніжка.  
- Ти любиш гратися в сніжки? - запитав він.
- Люблю, звичайно.
- Тоді візьми цю сніжку. Коли опинишся перед лісом, кинь її щосили вглиб лісу і вона впаде прямо біля нори зайчика. Ну що, не передумала? Тоді сідай!
   Миколай підняв обидві руки, змахнув ними, і навколо ялинки закружляв сніговий вихор. Сніжинки  засліпили Оленку, вона зажмурилася. Коли вітер стих,  дівчинка розплющила очі  й побачила густі височенні білі дерева. Оленка здивовано роздивлялася  і не могла повірити, що вона у справжньому казковому лісі. Дівчинка  розмахнулася, з усієї сили жбурнула сніжку в лісові хащі і побігла за нею, на ходу гукаючи  Зайчика.
  Над снігом з'явилися два вушка, а за мить показався і сам пухнастик. Він стояв на одній ніжці, а друга безпомічно звисала. Оленка обережно взяла  Зайчика на руки і погладила. Малюк скулився й притулився до неї. Він виглядав таким безпомічним, що дівчинка аж заплакала. Гарячі сльозинки текли по щоках і скапували на скалічену ніжку. Зайчик підвів очі і промовив:
- Не плач, ніжка загоїться. Головне, що ми тепер друзі,  правда ж?
- Правда. Пробач мене, маленький. Тепер ми завжди будемо разом. Зараз  ще запросимо  до нас на святковий концерт лісових звірят і повернемося додому... Ой, а як же ми повернемося? – Оленка почала злякано роззиратися навколо
- Не бійся – я знаю куди йти. Ти понесеш мене на руках, а я показуватиму дорогу!
    Незабаром Оленка із Зайчиком підійшли до нірки Їжачка. Кликали його, кликали, а відповіді немає.
- Може він до когось у гості пішов? – Спитала Оленка.
- Не знаю. Ходімо у Лисички взнаємо.
     Але Лисички  дома не було. І нора Вовчика  виявилася порожньою. Слідів теж ніде не виднілося, бо лапатий сніг, що сипався з неба, весь час вкривав землю свіжим простирадлом.
- Де ж вони всі поділися? – стривожився Зайчик.
-  Може, їх хтось злякав, і вони повтікали?
- Кого ж їм лякатися у себе вдома? – заперечив вухастик.
- А може всі зібралися у когось, хто має  хатку велику і простору? У Ведмедика, наприклад.
- Та ні, він уже впав у сплячку і тепер аж до весни не прокинеться.
- Навіть якщо хтось нападе на нього чи на його друзів?
- Ну, тоді не знаю. Добре, пішли до нього, переконаємося.
     Щойно малята побачили за деревами  барліг, одразу ж почали  хором кликати Ведмедика. Над снігом показалася темна волохата голова:
- Мерщій біжіть сюди! - закричав Ведмідь.
  Оленка швидко підбігла і заскочила всередину. У ведмежій хатці були всі звірята.
- Чому ви такі перелякані? –  спитав Зайчик.
- А ви ще не знаєте, що у лісі з’явився страшний  звір, який повзає по снігу і весь час клацає  страшнючими величезними зубами, намагаючись когось упіймати і з’їсти?
- Та ні, ми нікого не бачили. – заперечила Оленка.
- Вам пощастило, - сказав Ведмедик і тут-же насторожився. – Чуєте? Чуєте цей звук?
     Ведмедик підійшов  до маленької щілинки, крізь яку знадвору поступало світло, і виглянув.
- Це той звір, - прошепотів він, -  підібрався до нашої схованки і клацає зубами – очікує. Все, нам кінець!
Оленці закортіло подивитися на дивного прибульця і вона теж виглянула наверх.
- Та це ж Крокодильчик, якого мені сьогодні Миколай уночі приніс разом із Зайчиком! – вигукнула дівчинка. – Він же зовсім не страшний і не кусається!
- Ага, а чому ж в-в-він т-т-тоді так з-з-зубами клацає? – запитав  переляканий Вовчик.      Йому було так  страшно, що  аж почав затинатися. Лисичка теж трусилася від страху і нервово гризла свій розкішний пухнастий хвіст, а Їжачок взагалі скрутився в клубочок і забився в куток.  
- Та не бійтеся ви, - почала заспокоювати звірят Оленка. – Він просто дуже змерз, от і клацає зубами від холоду. Він же тварина африканська і до морозів наших не звик. Відчиняй, Ведмедику, я його сюди, в тепло заберу.
           Клишоногий обережно прочинив двері і випустив дівчинку, продовжуючи крізь щілинку спостерігати, як Оленка підбігла до Крокодила, зняла з себе кожушок і загорнула в нього теплолюбного звіра, притулила  до грудей і натягнула йому на голову свою шапку.  Звірята повилазили зі схованки і кинулися роздивлятися дивного гостя. В Оленчиному кожушку і шапці він уже не виглядав таким страшним, а, навпаки, був дуже і дуже симпатичним.
- Звідки ж ти взявся у нашому лісі взимку? – здивовано спитав Ведмедик.
- Мене прогнали з мого нового дому, я не мав куди подітися і  непомітно пішов слідом за зайчиком, якого теж викинули.
- Хто ж  тебе прогнав, та ще й  отак, посеред зими?
- Тепер це вже не важливо, - сказав  Крокодильчик і міцніше притулився до Оленки.
     Дівчинці стало дуже соромно, і вона розказала  про свою сьогоднішню ранкову витівку.  Потім Оленка знову попросила  пробачення й запросила звірят до себе додому на святковий концерт.
      В ту ж мить здійнялася заметіль. Гілля дерев розхитувалося в різні боки, а сніг закружляв навколо, занурюючи всіх у молочну непроглядну пелену...
  Скінчилося  все так само раптово, як і почалося:  Оленка і звірята опинилися у власній квартирі, а  біля ялинки стояв і посміхався крізь вуса Святий Миколай.
- Ну? То я почую сьогодні концерт, чи так і піду з цукерками геть? – лукаво промовив він.
     Звірятка почали моститися півколом на підлозі, а Оленка побігла одягати свій святковий костюм сніжинки...
    
     Мама з татом повернулися  пізно.  Вони тихенько відчинили двері, ввімкнули світло і... здивовано застигли на порозі:  ялинка, яку вони залишили зранку не вбраною,  знизу до самого вершечка була завішана  різноманітними солодощами і цукерками, а під ялинкою на підлозі,  тихо посапуючи, спала Оленка, міцно тримаючи в обіймах  Зайчика і  Крокодильчика.      

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Новорічне диво

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Наталія Дев’ятко, 14-08-2009

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Тала Владмирова, 25-11-2008

Бачинський - права рука Миколая

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© Володимир Читай, 19-11-2008
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.5970401763916 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …