Пані, панни й панове! Я помітив, що на ГАКу сексуальна тема доволі широко розповсюджена. Власне, не стільки сексуальна, скільки розпусна. Про це пишуть серйозні автори, головна тема творів яких далека від розпусти. Просто автор доточує до основної теми ще десь нецнотливі речі, силоміць прямо-таки засовує їх до свого твору. Товариство! Я вас не розумію. Ви хочете ствердити, що ви не імпотенти? Не фрігідні?
Ви боїтеся показати себе несучасними?
Та ця ваша гіперсексзаангажованість просто псує ваші твори. Ви пишете про речі, які насправді не відбуваються.
Один пише про те, як студенти-археологи цілий день перекидували землю лопатами, потім напилися горілки і до їх послуг студентки дівчата-курви; треба думати з контексту, що у такій кількості вистачить на всіх.
Другий пише про те, як голодний і знеможений бомж, недалекий від голодної смерті, бажає жінки.
Третій пише про те, як у солдата лейбгвардії при вигляді царя таємна частина тіла так високо важкі солдатські штани підняла, що цар наступного дня увесь полк лейбгвардії на фронт відправив. Український селянин, бачте, побачив високородних жінок у нарядах з відкритими грудьми. До того, як став солдатом, натикався у селі часом на дівчат, що купалися в річці, відвертався і спокійно уходив, а в історичному оповіданні на царицю у нього ствол не гірше гармати на германському фронті піднявся. Та ще й змушує автор бідаку хвалитися такою «артилерійською» подією у святому місці, у храмі Божому. Та він би і в корчмі після того, як багато випив, не став би про таке розповідати, а тут заставляють прямо у церкві. Та бійтеся Бога, авторе!
Товариство! Дозвольте вас запитати. Та ви коли-небуть займалися тим сексом? Після кількох днів голодівки чи після цілого дня важкої роботи під пекучим сонцем? Я певен, що Ви у житті зовсім не такі розпущені й нестримані, як ваші герої. Не думаю, що й святі, але не всі дівчата у ваших студентських гуртожитках були курвами, і вам саме не курви подобалися, навіть після того, як ви, може, колись і проводили з ними час.
Чого ви мене, читача, годуєте отим випожненням?!! Хіба я від цього ваші твори з більшим захопленням читатиму? Чи вам самим до вподоби описувати мерзості? Чи вам подобається таке читати? Чи скажете, що це реалізм життя?
Про реалізм життя, яке було колись у нас, почитайте «Опис України» французького інженера Гійома Левасера де Боплана. А сучасна суспільна мораль хоча й далека від ідеалу, але не така вона, як ви її зображаєте. Ще не вмерла… ТАКОГО паскудства, як ви пишете, ще не має. Воно буде! Не довго чекати залишилося. Суспільну мораль також літературні твори формують сучасних авторів. З вашою участю через деякий час змінемо прийменник «ще» на «вже», а частку «не» уберемо, як таке ж непорозуміння, як дівоча цнота на тілі.
Прошу, припиніть суча…снити! Успіхів вам у творчості!
