Черговий семінар творчої молоді України в Ірпінському Будинку творчості відбувся. Його мистецька частина, зорганізована й проведена спільними зусиллями видавництва “Смолоскип”, СПУ й ТА “500”, в основному виправдала сподівання учасників. Щасливі і втомлені вони роз’їхалися по містах і містечках, тусовках і гуртожитках, словом, по всім тим місцям, де твориться нова культура, народжуються нові мистецькі твори, буяє життя і гинуть таланти. Ірпінь знову окреслив певні координати творчого пошуку, висвітлив панівні тенденції, визначив лідерів, дав поживу пліткарям і спричинився до вибухового попиту на спиртні напої у місцевих гастрономах.
Протягом чотирьох робочих днів семінару було обговорено чимало тем, одні з яких потрапили “в точку” очікувань учасників, а інші вже самою своєю постанвкою дратувала аудиторію. Загалом у більшості випадків організаторам вдавалося спровокувати досить зацікавлені і плідні дискусії, в яких ненав’язливо, але таки й невідступно розкривалася головна тема семінару - “Молодь на зламі епох”.
Перший круглий стіл відбувся за участю членів журі літературного конкурсу видавництва “Смолоскип”. Підводячи цьогорічні підсумки, його голова доктор філології Григорій Штонь зауважив, що рукописи зразка 1997 року “не схожі на те, що було, але схожі один на одного ... своєю індивідуалізацією”. Пан Штонь виявив “якісний злам” у літературному потоці і визначив його як перехід до “літературної літератури”, котру, у свою чергу, назвав елітарною. Роксана Харчук сподівалася на лавиноподібне збільшення числа конкурсних рукописів, але цього року їх було 55, на один менше, ніж торік. Текстами ж керівник бюро “Смолоскипу” лишилася задоволена, а про переможців заявила: “було вибрано тих, кого слід”. Відповідаючи на запитання семінаристів Р.Харчук назвала такі критерії відбору: гідне оформлення збірки (концепція, технічні моменти), її талановитість, мова, чисто професійні (стилістичні) якості і сучасність творів. Ті, кому не пощастило пермогти, зможуть побачити котрісь із своїх текстів у збірнику “Початки”.
“Сучасні літературно-критичні дискусії”, що пройшли під проводом Євгена Барана та Ігора Бондара-Терещенка, довго не могли визначитися зі своїм предметом. Висунутий на розгляд трикутник письменник-критик-читач виявився справді “бермудським”. Відповіді на порушені питання “що потрібно читачеві” і “кому потрібен критик” тонули в його темних водах без сліду. Слово “дискусія” кожен розумів по своєму, тому цікавість учасників досить легко переключалася з питань теорії літератури на її історію, а вже від цього перейшли до сучасних дискутантів (скандалістів -?) Юрія Андруховича, Оксани Забужко і Віктора Неборака. Репліку Сергія Руденка про те, “чи існує, власне, література, щоб бути дискусії?” пропустили повз увагу, яка на той час уже була прикута до питання про полудник із помаранчами. На завершення І.Бондар-Терещенко висловив здогад про те, що час літературних дискусій у їх класичному вигляді просто минув.
Психоаналітичним дослідженням на тему “До проблематики оргазму у ранній творчості Оксани Забужко” Богдан Жолдак раз і назавжди збочив дискусію з приводу “Прози молодої та наймолодшої генерації - спроба узагальнення” (ведучий - О.Яровий). Частина аудиторії висловила різке неприйняття грайливого поводження доповідача з темою виступу, інші знайшли в цьому розширення можливостей навкололітературної комунікації. Вивів на шлях істинний дискутантів Іван Андрусяк, який запропонував аудиторії своє бачення прозового доробку Степана Процюка.
Перед тим Іван аналізував творчість поета Василя Махна і взагалі був чи не найактивнішим учасником усіх круглих столів, на яких виступав якщо не ведучим, то доповідачем. За ініціативою Андрусяка на засіданні з приводу того, “Чи можлива сучасна поезія як популярний жанр?”, семінаристи одержали практичне завдання. Навколо запропонованого ведучим образу “кістки” (котру, як відомо, “кидають” з провокативною метою) всім присутнім пропонувалося нашвидкоруч створити “попсовий” текст. Результати перевершили всі сподівання. Переможці - Ірина Старовойт і Павло Тихомиров викликали справжню овацію публіки, але найскладніше їм було розділити між собою головний приз - мильну бульбашу, роль якої виконувала повітряна кулька.
Впродовж трьох днів, після вечері відбувалися поетично-прозові читання, де кожен бажаючий міг оприлюднити свою творчість. Завершалися вони всі однаково: гумористичною бувальщиною у виконанні дуету Андрій Кокотюха (художнє читання) - Любомир Стринаглюк (художній сміх). Безсумнівний успіх мали також виступи Тараса Прохаська. Його філософські оповідки про сумну долю черепахи і секвойї, разом з екзотичною лірикою Романа Скиби та вишуканою пародією на останню Лідії Мельник - те, що найбільше запам’яталося з цьогорічного літературного меню.
АНКЕТА ’97
(заповнена учасниками літературно-мистецької частини семінару)
1. Хто з сучасних українських письменників має для вас найбільший авторитет?
Л.Костенко (19), В.Шевчук, Ю.Андрухович, М.Вінграновський, В.Герасим’юк (всі - 4), І.Римарук, І.Драч, В.Неборак (всі - 3), П.Загребельний, Ю.Мушкетик, І.Білик, Дімаров, С.Йовенко, І.Калинець, В.Ілля, С.Вишенський, О.Лишега, К.Москалець, Ю.Тарнавський, О.Забужко, І.Малкович, Ю.Позаяк, О.Пахльовська, Н.Білоцерківець, В.Павлів, Івахів (Канада), Я.Орос, Т.Прохасько, “Нова дегенерація”, В.Цибулько, Р.Скиба, В.Квітка, С.Жадан (всі по 1).
2. Назвіть імена тих, кого ви відносите до наймолодшого покоління в нашій літературі.
Автори антології “Молоде вино” (в т.ч. найчастіше згадані Р.Кухарук, М.Розумний, С.Жадан, І.Андрусяк, Ю.Бедрик) (30), Л.Стринаглюк, Р.Скиба (по 5), Т.Девдюк, Н.Федорак, О.Ткач, В.Виноградов, Т.Прохасько, Школа Вільних Мистецтв (всі - 3), В.Кожелянко, В.Неборак, Ю.Андрухович, В.Винничук, О.Федунь, Д.Кубай, А.Назаренко, О.Куценко, Н.Левчун, О.Яковина, В.Мастєрова, В.Івченко, Т.Мельник (всі по 1).
3. Хто з них дебютував найяскравіше?
не названо жодного імені (22), С.Жадан (6), О.Горкуша (5), І.Андрусяк, Ю.Бедрик, В.Квітка, Н.Неждана, Р.Скиба, Т.Девдюк, В.Мастєрова, В.Івченко (по 1).
4. Який стиль чи напрям у літературі, мистецтві загалом ви вважаєте на сьогодні провідним?
ніякого (18), постмодернізм (9), авангард і модерн (6), символізм (4), класика, еклектика, історико-патріотичний, українська література, інтелектуалізм, фантастичний реалізм, експресіонізм, публіцистичний, бубабізм (по 1).
5. До якого відносите себе?
ні до якого (21), традиційний (7), постмодерн (5), міфологічний символізм (3), еклектика, чорна поезія, абсурдосимволізм, експресіонізм, публіцистичний, модернізм, дискусійний скептицизм (по 1).
6. Що вам особисто найбільше заважає займатися творчістю?
брак часу - 26, брак коштів - 14, брак творчого спілкування - 15, брак освіти - 11, відсутність натхнення - 6, відсутність внутрішньої потреби писати - 5, проблеми з друком - 6, моральні застереження - 4, провінційність українського культурного життя - 6, інше - 0, нічого не заважає - 7.
7. Яким ви бачите майбутнє Спілки письменників України?
ніякого майбутнього (12), добре майбутнє (7), не знаю (7), бажаю їй помолодшати (6), реформована, активна, демократична (6), похмуре (6), гурт інтелектуалів (3), профспілка (2), без змін (1), єдність (1).
8. Яким ви бачите майбутнє Творчої Асоціації “500”?
не знаю (14), світле, рожеве, веселе, погідне (22), бажаю їй бути зконсолідованішою, літературна агенція, ніякого майбутнього (по 2), вона буде зареєстрована, еліта нації, бажаю бути незаорганізованою, увійде в історію літератури, ТА “666”, ТА “2000” (по 1).
9. Які мистецькі спільності ви вважаєте найдоречнішими?
одна-єдина Спілка - 4, спілки й асоціації - 29, гурти - 18, клуби - 19, студії - 14, профспілки - 2, жодних спільнот не визнаю - 6, всі можливі - 3.
ПАМ’ЯТКА УЧАСНИКА СЕМІНАРУ ТВОРЧОЇ МОЛОДІ
(літературно-мистецька частина)
Шановний учаснику!
Тобі виявлено велику честь - ти запрошенй на традиційний семінар творчої молоді в м. Ірпінь. Ти опинився серед вибраних. На тебе, як на одну з кращих творчих одиниць України, дивиться прогресивна і світова громадськість.
Разом з тим, це велика відповідальність. Тому ти змушений будеш виконувати певні правила, інакше твоє ім’я буде назавжди буде зняте з обліку творчої молоді, а також автоматично вилучене з адресара видавництва “Смолоскип”.
Вимоги до зовнішнього вигляду учасника:
1. Учасник повинен бути акуратно підстриженим, чисто вимитим, охайно одягнутим, національно свідомим навіть зовні.
2. Учасник семінару чоловічої статі повинен з’являтися в костюмах синього, чорного або білого кольорів обов’язково вітчизняного виробництва. Він мусить мати випрасувану білу сорочку, краватку спокійних тонів, шкарпетки. Взуття мусить бути щодня вичищене кремом вітчизняного виробництва.
3. Учасники семінару жіночої статі повинні носити охайні плаття світлих тонів. Нижній край плаття або спідниці повинен знаходитися на 25-30 см нижче рівня колін. Наявність панчіх обов’язкова.
Правила поведінки учасника семінару:
1. Учасник повинен починати день о сьомій ранку з фізичних вправ.
2. Він мусить акуратно відвідувати семінари, брати участь у дискусії не менше як один раз на півдня.
3. Учаснику дозволяється запізнюватися на сніданок, обід та вечерю. Натомість він не має права запізнюватисяна семінари.
4. У розмовах між собою і в звертанні один до одного учасники повинні бути ввічливими. Слово “старий”, вжите по відношенню до людей свого віку і протилежної статі, означатиме автоматичне викреслення з списків творчої молоді. Приклад спілкування учасників між собою: “Доброго ранку, Олександре!” “Дай тобі боже, Маріє!” “Який сьогодні за розкладом семінар?” “Той, що зазначений в програмі”. “Ти візьмеш участь у дискусії?” “Ні, я збираюся бути доповідачем”. “Як цікаво! Обов’язково прийду послухати і скажу всім іншим!”
5. Учасник повинен лягати спати о десятій годині вечора.
Учасникам семінару категорично забороняється:
1. Вживати алкогольні напої.
2. Вживати алкогольні напої.
3. Зловживати алкогольними напоями.
4. Палити цигарки імпортного виробництва. Підтримуйте вітчизняних виробників.
5. Пригощати цигарками охоронців та собак, які знаходяться при виконанні службових обов’язків.
6. Вживати в розмові елементи ненормативної лексики.
7. Співати хором пісні з репертуару російської естради.
8. Вступати в інтимні стосунки з особами протилежної статі, якщо ці стосунки не узаконені офіційно і не підтверджені свідоцтвом про укладення шлюбу.
9. Вступати в інтимні стосунки з особами своєї статі. Будь-яке підтвердження законності цих стосунків на території України не дійсне.
10. Ночувати не в тій кімнаті, в яку ви офіційно поселені. Дозволяти ночувати у вашій кімнаті великій кількості випадкових осіб.
11. Приховувати від оргкомітету випадки порушення кимось із учасників хоча б одного з вищеозначених пунктів.
Якщо ви збираєтесь дотримуватися усіх перерахованих правил, то якого біса ви сюди приїхали і хто назвав вас творчою молоддю?
ШОРІ-НОРІ-НА
(“Злам епохи” як будівничий концепт)
Перефразовуючи клясика, можна засвідчити, що пам’ять - це п’яненький Сашко Яровий, якого ловлять вночі на ірпінському вокзалі, мовляв, хотів перевірити, чи не вкраде його хтось на Захід? Отака собі “спроба узагальнення”, якій, між іншим, був присвячений семінар з прози, ведений згаданим угорі втікачем, на щастя неможлива при згадці про сьогорічний, третій з черги семінар творчої молоди, що знову відбувся в Ірпіні. Адже те, що література й мистецтво для “для молоди на зламі епох” - речі абсолютно випадкові й необов’язкові, не потребує зайвого десятка доказів. Культура - це насамперед контекст, себто люди та їхнє взаємнення: тексти якось народяться й придадуться самі. Спершу, як на думку організаторів семінару, слід розібратися: “Периферія - поняття географічне?” “Чи можлива сучасна поезія як популярний жанр?” і “Старий, ти п’яненький?” - і вже потім простуватися собі, потягуючи принциповий “джін & тонік” та покладаючись на ті питання, як на чіткі орієнтири у власнім часопросторі.
Одним словом, камерний фестиваль в Ірпіні свідчить про набігання відцентрових тенденцій, коли крізь плішку культурної п’ятиднівки стає зрозумілим, що саме те, що не є літературою, може стати нею: мельодекламації Гавура, черепахові оповіді Прохаська, бітлівські “шорі-норі-на” Бондаря, які змагалися нині в популярності з травневими жабами, солов’ями та поетами. Себто на очі стає феномен паралітератури, що твориться з нас самих: рук, ніг та спраглих горел “зламаної епохи”. Нехай збоку все те виглядає на бліде городське мистецтво дітей підземелля: стилізована нудота, перманентне похмілля, спадкове недокрів’я. Нехай. Сьогоднішнє явище “тусовки” не передбачає з’яву “чужих” і не перймається думкою збоку, її символом надовго залишиться ірпінський дятел, що нині транслює свої маніфести не зі стовбура набридлої “укирсучлітератури”, а з бляшаної коробки “новоязівського” ліхтаря - мовляв, так гучніше виходить. “Хто далі б’є, той краще грає,” - мудро засвідчує подібну практику відомий поет-футболяр Юрко Нога.
Харків,
травнем 1997 р.Б.
Спеціяльно для “ЧП”
Ігор Бондар-Терещенко
Оскільки основна тусівка відбувалася в традиційному мистецькому паломницькому місці - Будинку творчості м. Ірпінь - всі новини так чи інакше пов`язані з подіями цих чотирьох днів (8-12 травня).
ТУС-НЬЮС
Преміями "Смолоскипа" відзначені серед інших президент "Лір-Арт-клубу" Роман Скиба та продюсер цього ж таки клубу Ліда Мельник. Скиба енд компані прибули до Ірпеня з "Півлірні" - міні-фестивалю, котрий становить складову частину "ЛІРу". Тобто, стан фестивальності для Скиби був перманентним. Лауреат тинявся Ірпінем понурий. Чого його радіти, коли видано вже три книжки і перспектива отримати четверту не несе в собі елементу новизни? До того ж, Скиба планує робити V Всеукраїнський фестиваль мистецтв "ЛІР" цього року останнім. Передчасний сум за поступово згасаючим проектом? Побачимо.
Якщо Скиба ховає проекти, то представники півдня України починають їх закручувати. Миколаївська делегація виявилася досить потужною і заявила про початок мистецького проекту "Білий Ярлик", складова цього проекту - акція "Межиріччя" ("Междуречье"). З того, що вони встигли показати, видно: акція матиме альтернативний характер і передбачає видання власного альманаху, котрий надійно збереже для історії імена її учасників. Можна передбачити, що проект принаймні помітять, адже задіяні в ньому безпосередньо працівники місцевих засобів масової інформації, тобто паблісіті забезпечене.
Семінар з проблем сучасної прози, котрий мужньо вів Олександр Яровий, змістився з легкої руки найбільшого українського прозаїка Богдана Жолдака в досить цікаву площину. Основною темою розмови стала порнографія в українській прозі, прочому дехто серйозно намагався довести, що порно - необхідний складник масової культури, а оскільки нам зараз потрібна читабельна проза, то порнографічна тема поверне її обличчям до мас. Ведучий час від часу намагався кволо спрямувати розмову в інше русло - національно свідоме. Йому це не вдавалося. Темою для обговорення чомусь ставали чи то ненаписані, чи то невидані тексти порнографічного змісту. Дехто з учасників досить безапеляційно пророкували успіх майбутнім творам Р. Кухарука, котрий, за словами його шанувальників, плідно працює на цій ниві. Спільними зусиллями дійсно зацікавлених літературою людей тему дискусії вдалося повернути до власне прози, але тут вичерпався час, призначений для семінару.
Після тривалого перебування осторонь мистецького життя в тусівці з`явився Андрій Коваленко. Три дні він радував загал своєю присутністю і сам радів від того, що нарешті побачив близьких йому за духом людей. Перебуваючи в стані перманентної ейфорії, Андрій не читав своїх текстів, як це роблять інші митці в подібному стані. Він просто переходив з кімнати в кімнату в супроводі прозаїка Олександра Ярового і спілкувався, надолужуючи втрачене. До речі, нетерпіння Коваленка можна проілюструвати хоча б тим фактом, що до Будинку творчості він дістався з Києва на таксі.
Цього року виникало досить багато справді небезпечних конфліктних ситуацій (суперечки навколо кількості алкоголю і складу учасників процесу розпиття не рахуються). Однієї ночі завітала в повному складі Школа Вільних Мистецтв. Їх довго, але чемно намагалися випроводити і нарешті досягли мети. Потім довелося протистояти представникам яскраво виражених кримінальних структур. Для локалізації конфлікту задіяли міліцію та "Беркут". Фарсом виглядала спроба трьох п`яних жінок легкої поведінки проникнути в корпус №6, звідки лунала музика й чулися чоловічі голоси. Зрештою вони поснули на травичці під взятим в облогу корпусом. Та й сама природа не раз випробовувала витривалість митців. Через грозу перегоріла електрична помпа і корпуси лишилися без води. Відтак цього року в Ірпені досить часто можна було зустріти немите (в прямому сенсі) обличчя української культури. А літературознавець з Лубен Олег Гаврильченко отруївся котлетою, після чого з розпачем вигукував: "Ми ж горілкою ніколи не труїмося!" Та побут, як водиться, не задавив мистецького духу.
