Всьо починається, але минуле не минає і поїзди тільки метафори, бо потім будуть маршрутки. І ще (що насторожує): плутанина в часі: "Так проходить вечір", "Завтра ми розїдемось", "вона слухає, як в ранковому місті", "Ми сьогодні помремо. І відзавтра народи...

Минуле Осіннього Бога бачили у відчуттях, теперішнє - у описах, а коли майбутнє?...

Мене дещо дезорієнтував початок, який вискакує у скоротшеному меню "Академії". Якби там не було слова "епіграф", я б, напевно, не став читати.
Ідея оповідання цікава - подати події з ЇХНЬОЇ точки зору. І кінець виходить парадоксальний. Єдине що задля так...

Цілком зрозуміло що автор хотів сказати, але розуміння приходить після блукань семантичним лабіринтом. Це, звичайно, добре для інтелектуальної поезії, та "глухих кутів" бажано б поменше: "Ось вже люди
не ладні себе
ось вже люди
ладнаються в дорогу
і я...

І справді файне оповідання, у дусі Едгара По.
Єдине, що кінець трошки підгуляв - електрична машина для переселення душ за висновок не канає, бо читача уже давно здогадався про її існування. Варто було б або змінити кінець, або замаскувати цю машину в про...

Такі тексти на межі віршу та прози дуже корисні для відпрацювання стилю.
Проте намагатися всунути у такий твір щось більше за одну емоцію чи одну думку - означає заплутати читача.
Спробуйте обмежити свою художню задачу і викликати у читача тільки одну е...

Йому це не вдалося. На жаль.
Давайте спробуємо розібратися, чому.
Зрозуміло, що політичний конфлікт навколо Тузли виглядає гротескним і викликає бажання стібатися. Однак тут можна трапити у пастку. Бо стьоб продовжується засобом доведення ситуації до аб...

Колекцыя росыйських картинок щодо Тузли: http://www.dirty.ru/comments/11324...

Красиво. Але – здається, я безбожно повторююсь – не віриться. Незакінчена сцена з телевізором – чогось в ній немає. Відчувається, але якось побіжно, непевно – самітність головного героя. Шампанське й підготовка до самогубства, спогад про друга – супер. Ал...

речення - досить промовисто, агадує якісь приповідки царя соломона...
...