А судороги українською - судоми...

Я про останній вірш. Ви пишете смерть, як людина, яка нещодавно це бачила. Співчуваю. Але головне, що Вам вдалося вилити це на папір. Мені сподобалося - не сама сцена смерті, проте як Ви це зробили. Дуже сильно. Особливо вражають дрібниці. Їм завжди віриш...

Ваша пристрасть до деталей та вміння їх подати зводить мене з розуму та викликає незлі заздрощі водночас.
Але якщо у ваших мініатюрах ("Ріння", "Відлуння сирен", "Троїстя") такий прийом дивиться вельми оригінально, то в інших творах подекуди зачинає шля...

Початок непоганий,тільки не зрозуміло, куди автор хилить. А каліфорнійське "мерло", як на мене, не варте того, аби його смакувати. Поганеньке винце, чесно кажучи. Чекаємо продовження - може, автор отямиться і повернеться до оковитої?...

Наскільки знаю, кількість бань на наколкох відповідала кількості судимостей носія. У Януковича мало б бути дві бані, а у вас лише одна?
Ну і текст наколки відповідає такому припущенню - дуже він філософський. Вітаю з успіхом...

Розуміємо. У автора горе чорнеє. Муза пішла. Проте напам'ять лишила непоганий образ - скрині запилені з думами.
Та, мабуть, добре, що ця зрадлива Муза покинула Поета. Бо мало того, що вона була надмірно емоційною у проявах почуттів (чого варте лише "кра...

Подібні тексти заперечують кілька речей. Перше, що пунктуація допоміжна при розумінні сенсу. Навпаки - у цій поезії коми можна ставити, як заманеться, і при тому кожен варіант пунктуаційних вправ буде винагороджено черговою варіацією сенсу.
Друге. Що вір...

Друже Карильйоне,
Не можу втриматися від спокуси додати до цієї діжки настояних на коньякові медових дифірамбів про кохання і теде, чи паки похвальних рецензій, ложечки дьогтю, якої тут украй забракло. Звісно, мого занудства на цілу ложку не вистачить, ...

Уй, повний постмодерн, ласкавий пане!
Шановинй Рабінович, не звужуйте, сказано ж, чужого научайтесь... Осьо Вас і научають...

Назва рецензії - це квінтесенція, або принаймні основна думка. Вона дуже дисциплінує рецензента і примушує його чіткіше формулювати свої думки, бо інакше автор не зрозуміє.
А втім, можна і не називати, так само, як не називають вірші або оповідання.
Але...