Ідея твору проступає і є однозначна. Оцінюю її як ностальгійну, щемну - словом, позитивну. Хіба трохи незрозумілий наратив:

"Спокуса серця – синьовода сфера –
Спекотним сонцем – стежкою село…
Сільська скарбниця – сонцеликі сквери…
Ставок – смарагдо...

"Хай бундючно будинком гуляють / Як знать"....... Хто хай будинком гуляє? Птахи? Такі великі очікування від вчинків птахів: "А над всім збережуть цього скарба:Книгу, ключа і рядок із вірша..", а в пoпередніх рядках таке зневаження.. Дещо сумбурно.

З т...

Що? Що таки прилітає просто в голову? Таємниця Сьомої печаті?

З теплом,
Віка...

Чи Вам ще не набридло? Нумерувати поезію? Латиницею? Розумію, думки лізуть в голову щодня (найгірше, коли вночі), але отак піддавати оцей дорогоцінний плин тортурам? Відразу в мережу? А що, якщо трішки обдумати, та найкраще передумати - і дати цим думакам...

Гарно, лірично, лише надмірність демінутивів дещо заважає цілковитомму сприйняттю. Цілісність має бути цілісністю, зменшування відбирає картині об´ємності, натомість фокусує зір на деталях - в такому випадку важко малювати панораму, можна лише натюрм...

Інколи таке трапляється, коли ГГ не впізнає свою Аніму/Музу(?).. Але то не проблема - головне - самовизначитися, а потому - і сам Нарцис заздрітиме.

З теплом,
Віка...

Йо ма йо, Уляно? Не використовуємо розділових знаків, а тире - використовуємо? Чи не дискримінація? Але то ж не революція, то ніякий не cancel culture! A якщо вже ребелія, то порядна! А якщо ні, то аби все було до ладу: аби в ряд, аби в ногу - і марш-марш...

Цікаве оповідання! І дебілізм гомо сапієнсів переданий дуже добре - бо люди у цьому справді не мають меж. Але є певні зауважання щодо матчастини. Чорний пітбуль виглядає надто хайпово, до того ж поводиться протиприродно. Пітбулі налаштовані на пошук і бій...

Гарно і майстерно написане оповідання, чудово передані всі події, і герої вельми яскраві. Майстерність автора у зображенні беззаперечна. Але мене геть збила з пантелику композиція. Спочатку чудові реалістичні описи, далі справа переходить на містику, і р...

Як на мене, чудове оповідання! Емоційно напружене, дійсно зачіпає за живе, і ніякого антисемітизму, про який казав попередній дописувач, я не побачила. Обидві героїні викликають співчуття, і всі події гарно відображені. Момент, де Мотря видає Бетті за в...