Дуже гарно!...

Миші на горищі скрипіли дверима...

у третій строфі? коли доходить до "й на своїй вулиці" я наче бордюр не помітила, і спіткнувшись полетіла шкереберть. Як і вірш...

Але все ж таки щось ще заважає сприймати це як переклад Висоцького.

Чист з технічного боку, в другій строфі не сподобалася дієслівна рима. А оця строфа здається особливо вдалою:
Коли я бачу зламаних безкрилих,
То їх мені нітрішки не шкода -
Я не лю...

З літературної точки зору - сподобалося :)

З педагогічної точки зору хотілося б ще однієї строфи в стилі "але ви малята - не кажанята" )))) З іншого боку, це вже буде басня з мораллю. Он же писав Остер без моралі свої некорисні вірші, і все було зрозу...

Отак можна цілий епос написати, і назва вже є. І. мабуть, варто те зробити. Цікаві тут перепади - не дуже симпатична картинка буденності раптом виходить на узагальнення типу "Бог любить усіх".
З повагою, Максим...

Тут є певна невідповідність сентиментального нарису, як основної теми і різкого досить детального окреслення проблеми ейджизму, в результаті ні те, ні инше не отримує повноцінного розвитку...

Уся землеробська міфологія перемішалася: і сакральний шлюбний акт на полі, і фалічна кукрудза, і насіння, і хорватський кожун та ще й Стоунхендж до нього. Дуже семантично обізнані селяни. І нащо прибігли ті чупакабри зі своїм ГМО? Та ще й кола голівудські...

Я поділяю думку, що існують так звані генії місця - і саме вони визначають атмосферу того місця, де мешкають, яким опікуються. Щасливий той, хто навчився помічати ту атмосферу та розрізняти геніїв - тут, бач, такий, а там, бач, геть інший, сякий. Ще більш...

Як чудово, що твої вірші тепер тут є.
Хочеться співати цей вірш на мотив "Ну-ка мечи стаканы на стол", але я не співаю, на жаль....