і ці горобці! Взагалі в них я побачив українців. Такі сіренькі, такі маленькі, такі веселі. Так бояться замерзнути. Патріотично мовчать, коли можна було б і не керуватися принципом "під стріхою хати, що скраю, моя хата". А бути більш, т'к скзть, компанійс...

це екскурс в історичне минуле нашої Батьківщини. Наше історичне ДНК, зчитане Ігорем, і записане (репліковане) на бомазі.

Цікаво Ви тлумачите бачене. Без фанатичного захоплення, сліпого копійювання, без авторитетів! Молодець! ...

Олесь, у Вас працює думка, я щиро заздрю білою такою. Можете! І не лише я заздрю. Але щоб бути зрозумілим треба цього захотіти. І трішечки дати публіці "десерту" хоча б суниці з вершками. До речі вершки - це дуже калорійний продукт. І робиться він шляхом ...

Так іноді пишуть коли важко щось читати, а написати відгук хочеться. Ех, я спочатку вчитався жадібно, упірнув в текст, думав з розгону осилю. Але чи то повтори, чи то ще щось стали на заваді. Напевно автор грається словами і сам процес і є метою написання...

А взагалі таке звернення до історичних постатей має дуже цікаве втілення! Себто у такий спосіб легше за все показати як ми зараз читаємо, розуміємо наших попередників. Називаючи, вивчаючи, згадуючи їх імена, ми ніби наближуємось до Їхньої Особи. Стаємо та...

але ні, таки щось є. Взагалі оцінка така або "2" або "100", питання в тому хто оцінює, і що він вбачає. (До речі чи не оцінка ця не автора а читача? Ось де питання!) Або геніально, або... ну ви зрозуміли. Легко скотитись до банального "што віжу то пайю", ...

Ось слово "біль" напевно відбулося вмирання тіла. І душа попростувала сонячною доріжкою (які аналогії! "місячна доріжка" вночі, і сонячна вдень!) до Безкінечності. Роман у матрьошках (слово таки незвичне але влучне) вбачає пошаровість будови тіла та його ...

Просто сказати "цікаво" - це нічого не сказати. Мені сподобалось... Боже, я це сказав? Не чікав від себе такого.
Класно придумані вислови, сильні:
1)"Київ зустрів мене смердючим вокзалом. Хоча, це брехня. Він взагалі мене не зустрів...”
2)"Сунь пальця ...

Таки-так... Що й казати?Як там казала Ірена Карпа:
"Оксани Забужки лягають спати і кладуть під подушки своє видане-перевидане-переперевидане"...
То до чого я веду?
До того, що автор - видна людина: розумна, начитана і, що головне, надрукована!
Усе це...

Таки важко. Текст справляє непогане враження. Але я не зрозумів передостаннього абзацу. Це відповідь янгола? Чи слова дитини? І те і те мені видається сумнівним.
Янголами не народжуються, янголами стають....