Інакше думка девальвується і народ не сприймає. Отже емоція у вірші є, зрозуміло, що авторці болить. Але не вистачило техніки покласти цю емоцію на папір. Образи не вишикувалися, а стирчать самі по собі, не зв'язані. Голка в кінці - найяскравіший приклад....

Так сказала мені одна тернополянка у часи моєї служби в Радянській Армії. Задум класний, контраст вдався, окрім рими душі-журні претензій немає. А от кінець не вийшов - думки немає. Придумайте думку, і Маяковський у труні перевернеться від заздрощів...

Ви мене зарізали. Звідки стільки романтики у наш час? Вражений, захоплений. П'ю каву мілкими ковтками.
Вірш легкий, технічний і ароматний. Браво!...

Щось воно тут заплутано. Тіло, усмішка, сон, слово, того і воно - у цьому ребусі я не розібрався. Хто того і хто воно. Перечитав тричі і все одно не зрозумів. Пробачте...

Ми з японцями насправді брати. І в них, і в нас естетика і ландшафти - над усе. І в цьому вірші є щось японське. Безодня естетики і вільне поводження зі словами.
Але мене напружило слово "споживаю" - воно незвідси, воно протокольне. І наступне - "взимку"...

Люди не такі погані - придивіться. Зійде передвиборча піна і ми знову станемо нормальними. А з технікою віршування треба ще працювати. Особливо страждає ритм....

Незленький вірш, зграбно і моцно. Єдина рима, що мене напружила - відкрите:в нім видно. А так - поезія у її класичному розумінні....

Секс може врятувати від багатьох хворіб. ГІпербола про жінку-вамп вдалася. Та й побічні деталі порядні. 5 балів, але чому все обривається на комі? ...

"Свободи предтеча –
розхристана втеча
з мурованих дум
у мандруючий дим.
Дзвенить ручаїв стрімголова малеча
блакитною кров’ю камінних глибин."
(Ліна Костенко)

Коли життя — суцільний суїцид,
А нежиття — лише ганебна втеча —
Стою, завчас посиві...

Вірш навіює гарний настрій... відвертий позитив... дякую...