Сподобалося, Іро. Щирий вірш, вправний, емоційний, кольоровий і звітрений. Здається, троха забагато складів у переостанньому рядку, а, може, то й має так бути, не знаю. Та то й не важливо, врешті.
Щиро - Г.О....

Чарівно так написано, що й не передати! Ніжно так і лагідно. Шкода, що я не вмію таких віршів!...

"солодкиЙ Й Розгублено-дивна" - кепський збіг приголосних..."мене - мене" - це рима? і ритм теж бажано було б вирівняти...Хороша задумка, але є цілий ряд слабких технічних моментів.
...

втретє перечитую, неначе подорож, дорога кудись всередину і не покидає відчуття холоду та зими, чогось що хотілось та не здійснилось... і варта що поснула, і кригодвері за які не пройти, і крейда слів що утримує в колі, і несвобода що не дає взятись за ...

мені проситься саме таке закінчення......

те, що я найбільше люблю - недосказаність, брак чогось суттєвого, яке сам мусиш додумати, домислити, домалювати.
кожне слово тут, як холодний холодний, дошкульний, пронизливий осінній вітер. красиво...

Заплутався, вже читаючи перші вісім рядків. Хто на кого чатує? Ага, в третьому читанні допер: це янголи чатують. Проблема в другому рядку, що відділяє дію "чатуючим" від іменника "янголам".

Добренько, а навіщо оті янголи стоять вздовж доріг і чатують?...

Гнате, шановний, це чудовий вірш! Але мета цієї рецензії не стільки висловити вам мій захват, скільки створити на моїй сторінці лінк на вашу, щоб мати можливість в майбутньому глибше ознайомитись з вашим доробком.
Щиро,
Карповий...

від нього якраз зір і погіршується. А ще, як свідчить історія, можна ненароком відрізати собі лезом вухо :)

Цікавий монолог. Я і не думав, що між закоханими існує стільки вигаданих перешкод. Не переймайтеся, бо якщо дійсно жадатиместься, він виб'є двер...

Вас давно не було, і усі попередні твори ви прибрали, тому дякую, що повернулись:) Значить, все-таки цікаво!...