Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2535
Творів: 45766
Рецензій: 89555

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Рай для Каїна, автор: Катерина Омельченко)

© Максим Т, 30-12-2017
Є кілька моментів, вартих відзнаки.
Перше: за твердженням Дм.Л.Бикова, оповідання має бути схожим на сон - це тут повною мірою є, деяка фантасмагоричність. Я сам, щоправда, трохи відійшов від написання таких оповідань, але Вам тепер просто заздрю: я ще пригадую, яке неймовірне відчуття охоплює, коли ти поринаєш у той свій власний рукотворний сон.
По-друге, місцями оповідач "збивається" на голоси великих попередників. "Тож хто цей молодий... не скажу чоловік... чоловічок, що крутиться перед дзеркалом, придивляючись до своєї непоказної мармизи із напрочуд задоволеним вигдяом?" - мені це Гоголь просто. Люблю таке.
По-третэ, тут такий закручений сюжет, що мены, наприклад, який не пише оповідань більш ніж з одним персонажем, взагалі важко уявити, як автор тримає в голові усіх своїх героїв, будує між ними відносини, пускає весь цей натовп кожного своїм сюжетним ходом і час від часу майстерно зводить героїв на перехрестях їхніх доль. Це ж треба попрацювати! - щойно я почак подумки дорікати авторові, що про мати написали сім мішків гречаної вовни, а навіщо, коли про неї далі анічичирк, аж раптом - БАЦ! - Сірожа Каїн до мами доповз.
Маю окремі зауваги. По-перше, треба дещо скоротити текст, оповідач, як то кажуть, ні в чому собі не відмовив. Наприклад, перший абзац - геть. Та й другий - там йдеться про прикрі дива, про страшне, а фінал оповідання в принципі позитивний. Можна просто з гоголівської фрази починати, а далі вже перебрати кожну фразу - Ви маєте багато знахідок, оригінальних формул, але вони часом губляться в багатослівних фразах звичайного ґатунку. Ах, багатослів'я! - стільки є чудових синонімів, таке багатство мови, так хочеться викласти його на папір, показати читачеві, особливо, коли в думках "легкость необыкновенная", що зазвичай супроводжує написання фантасмагоричних творів! - Але цій спокусі не варт піддаватися, шановна моя Колего, не варт! - з водою можна виплеснути дитину, тобто втопити читача в так би мовити "воді". А ще - не помітити, як течія думки заносить човен розповіді в болото помилок (от бачите, як важко читається фраза, що складається з одним метафор!). Наприклад, непоказана мазда - в ній сидять міцні молодики, а в багажнику лежить Тарас, мабуть, також не дєвочка (він, до речі, забув не тільки сховати пістоля, а й зробити контрольний постріл або якось переконатися, що Сашко помер). А мазда скаче бруківкою, наче легкий жбан. Не буде вона скакати, а достовірність маленьких деталей підсилювати переконливість фанатсмагорії - навпаки, буде.
Про одруківки вже Вам повідомляли, я ще помітив "навсебіч".
Фінал мене дещо засмутив, якщо чесно. Воно й несподівано, тут Вам, Катерино, честь і слава, перекинути світ догори дригом у фіналі - обов'язок і мрія кожного автора. Та водночас - я не повірив у таку трансформацію Каїна. Ви ж недарма назвали його Каїном, а той був затятий у своїх гріхах і переконаннях. Та й те, що він єдиний лишився живий з клану (керівників якого він спекався практично власноруч і міг би тепер посісти їхнє місце як спадкоємецйь!) - це мало б його переконати, що він - обраний. А він, навпаки, згадав, що він є Сірьожа та занурився в сільське господарство. Воно, звісно, нещасне скалічене дитя, але нещасні скалічені діти в дорослому віці не лікуються таким чином. Вони взагалі не лікуються - дійсні серед них обрані хіба що усвідомлюють свою скаліченість і не дають їй брати гору над їхніми стосунками з собою, зі світом, з богом, з людьми.
Не знаю, який би я тут пропонував фінал - для моєї уяви тут забагато героїв, стосунків, переплітінь сюжетних ліній тощо. Але ось маю таку непевність, чи саме такий він би мав бути... Можливо, більш досвідчені, професійні й талановиті колегі порадять щось краще. Наприклад, залишити саме такий фінал.
З повагою, побажаннями нових творчих здобутків і щирими вітаннями з прийдешніми святами - Вам і родині.
М

Максиме, дякую за таку серйозну рецензію. Мені соромно, що оповідання виявилося таким недопродуманним - я тепер це й сама бачу. Напишу, може, колись більш розлогу відповідь, бо, справді, ваші слова мене вразили, але тепер перебуваю під враженням. З іншого боку, бачу, в якому напрямку треба працювати далі. Дякую за те, що наштовхнули мене на роздуми.

© Катерина Омельченко, 30-12-2017

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.281965970993 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …