Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51586
Рецензій:	96021

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Людина, що продавала отруту, автор: Артур Сіренко)

Мені було сумно читати це. Сумно, що написали це саме ви, один із найкращих. От я, наприклад, затятий графоман, хоч мене, здається, так у вічі досі не називали (але то лише справа часу), бо помічаю в собі ознаки із неодноразово зазначених гаківцями: мало знаю, роблю купу граматичних помилок, люблю те, що пишу і не вважаю, що повинна писати тільки моральні й ідеологічно правильні речі, які мають навчати людей розумному, доброму, вічному. Бруд, зло, темрява й недоліки світу - мої улюблені теми... Я не хочу писати про те, що людина не здатна на підступність, тому що вона, наприклад, сповідує "правильну" ідеологію чи належить до "правильної" партії. Чи про те, що людина чужа всього доброго тільки тому, що вона завжди чинила зло. Більше того, я навіть читати про таке не хочу, бо це неправда. Людина здатна на все тільки тому, що вона людина. Чи казати про це, значить продавати отруту? Шкода... Коли я намагалася шляхом складних математичних розрахунків визначити графоман я чи ні, мені здавалося, що, навіть, якщо так, то я, принаймні, тихий і нешкідливий графоман)) Але, виходячи з того, що думають гаківчани, графомани - найгірше зло, що отруює землю й людські душі;) Тепер ще й продають отруту. То навіщо ж купувати?)) Я завжди захищатиму графоманів, бо кожен із нас (і я так само) може належати до них, навіть не усвідомлюючи цього.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.11987686157227 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати