Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2647
Творів: 49039
Рецензій: 93681

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Ястрибок, автор: Адольф Гарі)

© Катерина Омельченко, 28-10-2017
Я бажаю вам ні через що не перейматися і, тим більше, не впадати, не дай Боже, у відчай. У вас талант, і це видно неозброєнним оком, і вам ні в якому разі не можна облишати письменництво. Пишіть, будь ласка. Адже навіть це маленьке оповідання - вартісна річ, справжня література, а не фейсбучна "мудра," псевдо-психологічна, повчальна оповідка, те, що користується у нас величезною популярністю, і що вже в печінках сидить. Сучасну літературу мають розвивати саме такі люди, як ви, ті, що вміють не шугати по поверхні, а занурюватися вглиб, відчувати потаємне, бачити приховане. Дуже сподіваюся, що ви це розумієте. Бажаю вам вийти у великий літературний світ і - успіхів.

Ага, тоді відповім Вам, Яно. Вважаю, що позиція автора цілком проглядає з оповідання, як мовиться, вуха стирчать. І ці вуха мені теж не подобаються, як би автор не хотів їх приховати за начебто поглядом стороннього спостерігача.

© анонім (108.209.227.—), 31-10-2017

91.124.36.— це була я)

© Уляна Янко, 31-10-2017

Та скільки б не перечитувала, побачу лише те, що написала, а не те, що вам примарилось))) Вже вибачайте;)

© Катерина Омельченко, 30-10-2017

Справді? Тоді перечитайте ще раз свої кьоментарі під цією рецензією.

© анонім (108.209.227.—), 30-10-2017

Маячня і наклеп, Валерію: все розклала по поличках, розжувала й поклала перед носом, а вашої особистості жодного разу не торкнулася;) Хоча кілька разів помітила, що ви якось перекручено сприймаєте мої слова - але ж то не мої проблеми, чи не так?

© Катерина Омельченко, 30-10-2017

Як і те, що ви нічим не змогли довести свій тезис про самобутність і літературне майбуття автора після прочитання його коротесенького оповідання, просто перенасиченому граматичними та стилістичними помилками, замість чого почали обговорювати надумані недоліки коментатора.

© анонім (108.209.227.—), 30-10-2017

Те, що ви, нарешті, визнали моє право на власну думку - теж прогрес, адже спершу ви сюди завітали, як мені здалося, щоб його заперечити або, принаймні, довести мені, що моя думка - дурня;) Сподіваюся, ви і надалі памятатимете про те, що підхід "моя думка і неправильна думка" щонайменше дуже суперечливий.

© Катерина Омельченко, 30-10-2017

А хто накидається на автора? Автору, може, взагалі до лампочки, що ми тут ламаємо піки. Давайте обговорювати текст і лише текст, а не недоліки чикйогось характеру. Причому надумані. Ок? Я кажу, що текст поганий, ви - що дуже гарний. Кожен залишається при своїй думці.

© Валентин Ліпчинський, 30-10-2017

Навіщо ж так гарячквати й напускатися на автора? Адже він вам ще жодного слова не відповів, тож ми з вами й не можемо передбачити, як саме він вас назве у відповідь на ваші коректні вислови. Але я щаслива, що ви вже трохи скромніше стали називати себе коментатором, а не критиком, і те, що ви пишете людям - теж приватна думка, а не критика, і вона ніяким чином не є остаточним вироком автору. А я слово графоман взагалі ненавиджу і ніколи його не вживаю до жодного з письменників, бо це більше характеризувало б мене, і не з кращого боку. Я виражаю свою думку через те, що читаю або не читаю людину. Коли написано гарно, я залюбки підтримую автора, коли погано - мовчу, бо читацька байдужість, мовчанка - найгірше покарання для недбайливого письменника;)

© Катерина Омельченко, 29-10-2017

Та причому тут граматика! Тут ледь не кожне речення можна розкритикувати в пух і прах! І що значить - не він вас перший зачепив? У відповідь на вказанням помилок у тексті автор повинен називати коментатора графоманом? На фіга тоді взагалі викладати щось на сайт? Пиши і посилай зразу у видавництво - там тобі за твої гроші ще не таке видадуть. Якщо видавець лише гроші любить і про своє реноме не дбає. Чи для того, аби добрі тьоті з дядями сказали: о, супер, новий гемінгвей народився! Аффтар, пеши исчо!

© анонім (108.209.227.—), 29-10-2017

І підпис)))

© Катерина Омельченко, 29-10-2017

Нижче моє, звісно. Катерина Омельченко

© анонім (93.74.19.—), 29-10-2017

Біда, може, в тому, що ви вірите, ніби можете когось виростити? Люди якось усі повиростали і сформувалися самотужки, доводиться з цим якось миритися))) Ну, і я - геть протилежної думки. Вважаю, що "краще відпустити десятеро винуватих, ніж покарати одного безневинного." І, до того ж, ваша критика зовсім не така гостра, як вам здається. Що гострого в розрахунках тампономісткості носа або в констатації неприпустимості вбивства, або в тому, що ваші думки щодо повстанців не збігаються з авторовими? Це, в кращому випадку, демагогія, а не критика. Чи, може, гостроти критиці додає обізнаність на граматиці? Це, зрозуміло, величезний плюс, який, втім, не робить людину гострим критиком. А тому, навіть пусте захвалювання краще, ніж пусте критиканство. Як на мене. І чим, скажіть, люті графомани лютіші за лютих критиканів? І в чому різниця? Ким би ви не вважали автора, він вас не зачіпав першим і графоманом не називав (хоча, може, має на це правао - я не знаю, бо запамятала вас лише як рецензента). Взагалі, у нас на сайті слово "графоман" використовується, як поняття "фашист" у сучасній Росії - всі ним плюються діло не по ділу і частіше, все ж таки, не по ділу;)

© анонім (93.74.19.—), 29-10-2017

Чорт! Написав довгу відповідь, а її не сприйняв сайт! Коротше, здогадав1тесь самі, чому я вважаю, що гостра критика краще за пусте захвалювання. Аби не виростити чергового лютого графомани, який на кожну критику верещатиме- тролі нападають! Я самобутній автор!

© Валентин Ліпчинський, 29-10-2017

Ну, а якщо крім жартів, то я вважаю, що автор, у першу чергу, має писати цікаво. Мені було цікаво (знову треба пояснювати, чому?), якщо вам ні - ваше право.

© Катерина Омельченко, 29-10-2017

Ой, коми навколо "взагалі" забула. Сподіваюся, ви не подасте на мене в суд за образу вашої честі й гідності і за непристойну поведінку?)) Дуже вибачаюся)

© Катерина Омельченко, 29-10-2017

По-перше, здається, я вам відповіла вже по самобутності, навіть попри те, що не під вашим текстом про неї написала і тому вам нічого пояснювати ніби-то й не мусила. Ну, то вже нехай. По-друге, я взагалі вашої позиції не розумію. Вам шкода, що мені сподобалося оповідання? Ви хочете мене переконати, що я не мала права його вподобати? Змусити щось комусь пояснювати про те, чому саме мені сподобалося, і яке я мало право писати схвально про роботу, що вам, чисто субєктивно не сподобалася? Чому? Тому, що у вас якась помилка автора відбиває бажання читати? Ну, то вже особливості вашого характеру, мені-то що до того. Вам не сподобалося й повідбивало всі бажання, а от мені, навпаки, на щастя))) Був би товар, а купець знайдеться;)

© Катерина Омельченко, 29-10-2017

І не переходьте стрілок, Катерино - Ви заявили про самобутність і неповторність стилю, Вам це ідоказувати. :)))

© Валентин Ліпчинський, 29-10-2017

Скромність для письменника - прямий шлях у небуття. А що, я маю мовчати, коли щойно прибулих автор, виставивши віршик з суцільними дієслівними римами, намагається у відповідь на мою цілком справедливу критику принизити мене і обзиває графоманом, коли сам ним і є? :)

© Валентин Ліпчинський, 29-10-2017

Розумієте, Катерино, така кількість граматичних, стилістичних помилок, таке нагромадження штампів особисто у мене відбиває навіть бажання читати текст. Для мене навіть одна граматична помилка автора вже багато свідчить про нього. І ось чисто графоманська відмовка - Ок, тут я напартачив, а в наступній шедевральний нетлінні все буде в кращому вигдляді - для мене не працює. Янкщо автор нездатне вичистити текст навіть тоді, коли його носом танули у помилки і недоречності - з нього ніколи нічого не буде.
А що вам усьому тексті сподобалося? Повен ніс тампонів? А скільки тампонів може, як гадаєте, поміститися в ніс? Чи півтора десятка я на такий короткий текст? Чи безграмотне володіння російською начебто повстанця УПА? Чи його постріл у голову пораненому ворогу? Недарма ж у одному з коментарів це названо наклепом на повстанський рух. Так міг вчинити саме НКВС-івець, а неповстанець.

© Валентин Ліпчинський, 29-10-2017

щодо стилю. написано непогано, і граматичні помилки, то другорядне, але тут роль зіграла тема. зараз багато хто виїжджає саме на темі : майдан, війна, і т. д,, але не погоджуюся з Катериною, бо не це література. література - це стиль і стилістика те,, це глибока філософія твору, це с донесення до читача свого ставлення а не кидання кістки чи дишла як інтриги.
власне є твори, де головний конфлікт - ідеологія, світогляд. якщо у світоглядному творі акцент змішений на щось інше, а не на то в очах читача твір починає конфліктувати сам зі собою, читач сприймає його не як спосіб донести думку, а як спробу обдурити, злукавити. читач не дурний все розуміє, свідомо чи підсвідомо такий твір не дає читачу сатисфакції від читання - позитивної чи негативної. добрий світоглядний твір твір або обурює або заворожує.
тут такого нема. мені цей твір нагадав твір, що трохи давніше тут публікувла авторка на ім'я Пауліна Пулу про війну на сході. вона хотіла протягнути свою лінію пацифізму, але полдала її не прямо а з хитрозакрученою претензією на оригінальність. така собі маленька авторська політтехнологійка). тому твір програв.
люди є дорослі світогляди сформовані, тож або погоджуються зісвітоглядом твору-автора або ні. або ні. а от при такому хитрозавуальованому способі подачі, а насправді спробі перекоанти у правоті власного світогляду, спробі обдурити читача , твір програє завжди.

© анонім (91.124.36.—), 29-10-2017

Ще кілька слів до автора. Коли вам кажуть: переробіть текст, перепишіть, виправте помилки - дослухайтеся, але застосовуйте уже в наступних текстах, якщо поради вам видадуться слушними, звичайно. Письменництво - це динаміка, та й талант розвивається в процесі, в той час, як рутина вбиватиме вас як письменника. Тож пишіть ще, пишіть багато, щодня, приділяйте цьому увагу, і ви побачете добрий результат. Ну, і, звичайно, памятайте, будь-яку недоречну кому вам помітять і не пробачать)))

© Катерина Омельченко, 29-10-2017

То ви - зовсім як Ісус, не тільки добрий, але й скромний?))) Щодо самобутності - чисто субєктивна читацька думка. От, бачте, читаєш, буває, читаєш, а все якесь однакове, ніби на верстатах Оруелівського 1984 сфабриковне. А тут рядок за рядком - не счулася, як і до кінця дісталася. То, буває, читаєш - і порожньо на душі, а тут - уява працює, картинка пішла, емоція... Може, то особливості моєї уяви - не знаю, я ж - читач - чого ж від мене термінів вимагати, розповідаю про те, що відчуваю. Але ж і авторові для читача писати. Хоча, критики, звичайно, формують думку аудиторії і виховують її смаки. То, може, ви поясните, в чому саме я не права в оцінці автора, виховаєте мій смак... Чи, вважаєте, я така безнадійна, що годі й старатися?

© Катерина Омельченко, 29-10-2017

Так а в чому все таки самобутність стилю автора? Ви так і не відповіли на моє питання

© Валентин Ліпчинський, 29-10-2017

З много ви читали, як мінімум, одне оповідання, тому що залижшили під ним відгук і оцінку 2 бали - конкурсне, з конкурсу, в якому ви стали переможницею. До речі, обидва ваші конкурсні оповідання моені сподобалися, я навіть передрік, що саме ви переможете, оскільки володієте магією переможця:). Моє оповідання було під номером 10, чащоб не помилюсь. Згодом я його трішки переробив і опублікував ще окремо. А з розмірами у мене все в порядку. :))) щодо доброти, то ще Ісус Христос казав: навіщо називаєте мене добрим? Добрий тільки мій Отець. (За точність цитати не поручусь).

© Валентин Ліпчинський, 29-10-2017

Ну що ви, Валерію. З вашого я читала, може, один-два рядки, щонайбільше, тому не беруся вимірювати розмір вашого таланту і смаку. Вас я всього лише занесла до категорії добрих людей. Сподіваюся, проти цього у вас не може виникнути жодних заперечень, адже це - правда.

© Катерина Омельченко, 29-10-2017

шановна Катерина, вочевидячки, так розбирається в стилях, як я у кормі для собак :)
хоча насправді стиль автора даного опусу давно відомий
і називається він - несмак з домішкою графоманства та еклектики.

© анонім (178.62.230.—), 29-10-2017

Так поясніть, у чому саме самобутність стилю? Я бачу купу помилок у тексті окрім граматичних. А закид щодо відсутності смаку, стилю і таланту - це в чий бік? Невже мій, не дай Бог?:)

© Валентин Ліпчинський, 29-10-2017

Ну, якщо стиль і граматика - це одне й те саме, то, мабуть, ні;) Але я б авторові сказала: стиль чудовий і самобутній, а над граматикою попрацюйте. На щастя, граматичні помилки набагато легше виправити, ніж відсутність смаку, стилю і таланту, ще й добрі люди підкажуть)))

© Катерина Омельченко, 28-10-2017

А я чому цей самобутній стиль, Катерино? В граматичних помилках? :)

© анонім (108.209.227.—), 28-10-2017

Приготуйтеся чути таке, як ото знизу, дуже і дуже часто - хай воно вас не обходить. Ви маєте особистий, і дуже самобутній стиль, що вирізняє вас від натовпу, і тому вас намагатимуться або повернути до зручної серединки, або довести, що ви знизу від тієї середньої лінії, або позбутися. То все дурня - ви ж філософ, а не мораліст?))

© Катерина Омельченко, 28-10-2017

о боже,ну який там в біса талант? у чому??
особисто я ніякого таланту не спостерігаю.
А от невийняті тампони-то це таки да.

© анонім (188.163.31.—), 28-10-2017

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.65234398841858 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …