Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2477
Творів: 44614
Рецензій: 87294

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Самостріл ч.2, автор: Михайло Нечитайло)

© Максим Т, 04-10-2017
Шановний Михайло, зацитую Вам одну рецензію: "слово має лягти так, аби воно вже лежало в душі. З-за слів має проглядати герой. Живий, щоби наяву бачився, навіть якщо немає опису його зовнішнього вигляду окрім двох-трьох загальних слів".
Як на мене, слів тут забагато. Метафори, порівняння, синонімічні ряди та інші прикраси через зловживання відокремлюються від змісту, видаються хизуванням: а ще отак можна сказати. а ще отаке можна завернути, а ви про таке не чули. Ваш герой каже: "людина повинна мислити конкретно, але й переплетено" - а текст довкола здебільшого переплетений, але не вельми конкретний або й вельми неконкретний.
Приклад: "...поруч креслив у лінійку небо ще один магістр тої справи" - за оцим кремезним муром, крізь який не кожен читач продовбеться, ховається інформація, що в школі був другий вчитель математики. Нащо так ускладнювати? А чому в лінійку? На фізиці та математиці пишуть в зошитах у клітинку. Чому це він магістр? - він що, вчора випустився з інституту? Бачте, наднасичена навантажена-перевантажена словами фраза породжує більше питань, ніж дає відповідей. Не лягає на душу так, немов там вже й була, як це СУПЕР-влучно сформулював один наш із Вами загальний знайомий.
Беручи до уваги Ваш неабиякий креативний потенціал, Вашу шалену працездатність, неосяжність словникового запасу та потужність зображувальної здатности (изобразительная сила, по Набокову, является главным достоинством писателя, правда, русского, но не суть) - з огляду на отакенні Ваші скарби переконаний, що цей Ваш твір, як і будь-який інший, міг би кристалізуватися в стисліше, влучніше, яскравіше, динамічніше, читабельніше літературне досягнення. На яке я наполегливо чекаю!
З повагою, Максим

Згоден з усім, окрім закидів у самохизуванні. Не хизуюся, просто так пишу. Люблю закрутити слово, от люблю і все. Інакше мені просто нецікаво. А коли нецікаво, то навіщо братися? Аби десь комусь сподобалося? А мені? Я не прагну в класики чи там у висоти, де гонорари дозволяють купатися в золоті. Я просто люблю те, що люблю. Можливо, тавтологія, але нехай. Можливо, егоїзмом є робити те й так, аби було до шмиги перш за все тобі. Ну й нехай. Бо цікаво жити можна тоді, коли тобі цікаво (ще одна тавтологія). Інше - вторинне. Навіть коли ти сам у світі. Отака-от сповідь. Хоча розвиватися можна в будь-якому напрямку. І пробувати варт. І дослухатися варт. Але себе інколи переступити важко. І чи доцільно - це ще питання. Бо за тим кроком, буває, є тільки порожнеча, де тебе вже немає. І нащо, питається, тоді йшов туди? По що? Тому цей твір буде такий, як є. а далі прийде інший. Можливо, не такий, а можливо, схожий. Все залежить від настрою й тематики, яка обсяде.
Не буду вдаватися в конкретику відносно неба в лінійку й магістрів, бо ті вислови вжив з певним нальотом сарказму. Та й не так то важливо на фоні загальної критики. Яку, до речі, сприймаю й роблю висновки. Але не завжди відповідні. Казав же - егоїст до останньої кістки. Але не маю наміру тим хизуватися.
Тут один рецензент питав мене, чи я багато читаю. Я йому не відповів, бо запізно прочитав рецензію, навряд чи він добіг би до тої відповіді. Так от щодо читання -всяк буває. Колись запоєм ковтав книги, ну, коли молодість ще гупала в скроні. зараз із-за велетенського браку часу - рідше. Іноді життя ставить у рамки, і ти стаєш дуже зайнятою людиною, де ніде й ніколи не встигаєш, а хочеться. Але це так - просто замальовка до основної думки. Так от - завжди читав і перечитував ті твори, де словам затісно, й рідко коли сягав останньої сторінки в занадто простому письмі. Не буду конкретизуватися на авторах, бо багатьох, певно ж, не мав нагоди осягнути в житті, але... Ваші казки ковтаю. За рідкісним винятком, вони полонять. І не простотою слова в тому числі. А ще у Вас є не казки. Отам Ви вже гуляєте по повній. Маю на увазі якраз ту саму не простоту. Це не докір, це похвала з уст не надто презентабельного автора й надто вимогливого читача.
А загалом ваші рецензії читати суще задоволення. Бо коли просто "ох", то й відповідь проста - "ах". А коли вглиб, то на поверхні не зустрінешся, мусиш і сам пірнати.
З повагою М.Н.

© Михайло Нечитайло, 06-10-2017

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.40157794952393 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Роман «Моя бабуся просить їй вибачити». Некваплива прогулянка майже шведським садом
Якщо якогось холодного зимового ранку вам закортить посміятися і поплакати, трохи (але не занадто) похвилюватися …
Нікола Юн «Увесь цей світ»: найбільший ризик – не ризикнути
Світ, у якому ми з вами живемо, сприймаємо як належне й буденне для героїні цієї книги — непізнане й …
Філіпп Майєр «Cин». Кривава історія Техасу
Філіпп Майєр з другої спроби написав роман, який потрапив до списку фіналістів Пулітцерівської премії …
Керолін Вебб «Живи на всі сто»: як завжди бути щасливим та продуктивним?
Ідеї саморозвитку і самомотивації не є новими — вони давно мандрують сторінками книг та блогів. Але …