Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51554
Рецензій:	96005

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Прекрасний верлібр

(Рецензія на твір: Попіл спогадів, автор: Артур Сіренко)

Я дозволю собі розташувати ваші слова та рядки в порядку, що мені здається (суто суб'єктивно) найсильнішим. Наскільки я розумію верлібр. Скандуючи ваші чудові рядки вголос-уголос-уголос...Отож десь--

***
Себе.

Моє рідне селище
засипає попелом
спогадів.

Стежка, що веде в минуле
пахне чебрецем –
рожевим як сон.

Збираю той попіл
жменями.
Забирає той попіл
вітер –

Вітер епохи несе той попіл
по світу
вітером –

вітер
тьми.

Моє рідне селище
фарбоване в чорне.
Там – у минулому -
моє селище
шукачів каменю чорного,
ба вогненного.
Моє селище копачів.

Шукачів давно зниклого,
давно схованого там, у глибинах,
у безоднях
темних,
серед тверді непрозорої.

Там.

Розгрібаю той попіл
спогадів.
Він все падає падає падає
наче сніг.

Що шукаю я там –
за Горою Лисою
За балкою Сніжною, Глухою та Заметеною
серед
дубів
давно зрубаних
серед
хат
давно спалених
серед
колій
що ведуть у ніщо?

Там.
Розгрібаю.
Себе.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.026463985443115 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати