Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51619
Рецензій:	96041

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Самостріл ч.1, автор: Михайло Нечитайло)

Знаєте, дорогий друже, коли дочитав до останнього рядочка, згадав "Порнографію" - там все крутилося довкола того слова, що дзижчало повсякчас за вухом читача, наче нав'язлива муха, воно видерлося в назву та вигулькувало то тут, то там, то деінде. І тут специфічне слівце вскочило в назву та виринуло вже недалеко від неї в тексті. До речі, шановний Михайло, в якому значенні використане тут слово "самостріл"?
Стиль - 100% Ваш стиль. Це і добре, і ... не добре. Я читаю Ваші твори вже років зо два, і помічаю, що насичена, густа, мов борщ, мова, і така ж поживна, як борщ, робиться наднасиченою, надгустою, як холодець, якщо вже продовжувати харчові асоціації (от, їсти захотілося...). Я не повною мірою погоджуюся з Олешею, що ниін епоха телеграфного стилю (хоча повно тепер авторів, які в один рядочок вкладають огогогого скільки), але зазначу, що епоха таки дійсно інша. Проте довгі тексти все ще мають право на існування, але не задурно: увагу читача необхідно тримати. Хоча б тому, що нині забагато відволікаючих чинників та банальної конкуренції. Або кофлікти, або афоризми, або вбивчі думки, або щось яскраве й не таке як в інших - щось таким має тримати читача за бороду (еге ж, нині розвелося бороданів).
Стиль все ж таки... знаєте, не може один і той самий стиль супроводжувати будь-яку розповідь. САмостріл - явно не казка, не легенда, не фентезі. але часом голос автора лунає, немов розповідь діда-казкаря. Часом збивається на такі надмірні розцяцьковані речення, що ну. Часом перетворюється на уривок з якоїсь провсепедії. Я часто пригадую, як почав писати свої "скандинавські" казки. Це була забавка, так, аби не сумувати, коли роботи немає. Тому-то писав їх недбало - а коли їх видали, було вже пізно. Сидів над перекладом однієї казки та просто тлів від сорому за те, що Еґґелундські кури "досягли успіхів у своїй курчій справі". "Досягли успіхів" - ну що ганебнішого можна сказати в казці, що тупішого можна видати про курей?! А слово вже розійшлося світами. скільки тепер у комп'ютері не виправляй - вже автор тими успіхами затаврований, як той бугай або каторжник.
Пишу це все з почуттям відчаю та безнадії. По-перше, по-друге та по-третє тому що сам досі не знаю, як писати, що писати, тільки очима на монітор кліпаю. Далі - тому що все це не має значення.
Та попри все те ось таку маю пораду: перечитайте 12 стільців, глави, де згадується інженер Трєухов. Він болісно нагадує Вашого Гната, але все те написано набагато коротше й водночас - вичерпно.
Щиро Ваш, Максим

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.041842937469482 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати