Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44504
Рецензій: 87034

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Прочитав казку

(Рецензія на твір: Гномів вугль, автор: Максим Т)

© Олександр, 13-09-2017
племінникові (5 років) і отримав купу запитань.
Ось деякі з них:
А чому гном живе один? Хіба гноми не живуть громадою?
А чому він не покликав інших гномів, щоб прогнати Брока?
Чому, навіть коли йому стало зле, гном не перестав коритися волі вугляра?
Гном - зомбі?
...
Щоб відповіли ви малому?
Дякую.

О, чудово. Жодного разу Сванте не отримував запитань від читачів, тим більш від... еее.... "цільової аудиторії". Отже, передайте малому відповіді Сванте (а якщо дасте мені адресу, то отримаєте цілу книжку, щоправда, російською поки що).

1) Видобування вугілля - робота тяжка, небезпечна, непочесна, та ще й не дуже дохідна. Поклади вугілля в тих краях, де живуть гноми, бідні, видобуток мізерний, тому з одної штольні може так-сяк прохарчуватисмя лише один гном-вугляр. Громадами вуглярі збираються лише на свята, а свята в гномів не так, як в людей, у певні дні року, а зовсім інакше - в певні дні століть.

2) Гноми-вуглярі не дуже товариський нарід, та ще й жиють далеко один від одного, завжди покладаються лише на себе та власну долю. Так, на долю! - гноми, як і всі, хто живе на Півночі, фаталісти, тобто сповідують віру в долю, ніколи не відвертаються від дарунків її або чогось іншого, що вона пропонує, хай би то був і прихід пожадливого Брока. "Доля йому така, та й квит", - ось як кажуть гноми один одному, коли раз на кількадесят років збираються на свої свята та діляться новинами про зниклих або померлих або загиблих вуглярів.

3) Згадаємо, що гноми вірять в долю та коряться своїй долі беззастережно. Власне, Валум згадує про це, коли стикається з Броком ("не збагну, як ти взагалі сюди потрапив. Певно, доля привела"). Далі йдемо; гномів вугль є річ страшна, небезпечна, вбивча. Гномові не просто стало зле - він витрачав власне життя на вудобуток зачарованого вуглю, йому не стало сили жити, про опір вже не йшлося. Крім того, він порушив заповіт своїх предків, які веліли не чіпати гномів вугль, то ж мав за свою відступництво відповісти.

4) Гном не зомбі. Але знаю про одне містечко в твоїй країні, малий, колись веселе та щасливе, миле та мальовниче, Млини-на-Дзвінці воно називається. Спитай дядька, хай знайде легенду "Млини-на-Дзвінці"- отам будуть зомбі або хтось дуже на зомбі схожий.

Якщо тобі сподобалися казки Сванте, скажи дядьку, аби приніс тобі цілу книжку - Сванте не відмовить. Щасти тобі, малий. Сванте Свантесон, казкар

© Максим Т, 02-11-2017

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.70428085327148 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем: «Вирішальна роль усе ще за нами»
Книжка розмов із Юрієм Андруховичем «Нам усім пощастило» важлива не лише як дозвіл на гостини до письменницької …