Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51622
Рецензій:	96045

Наша кнопка

Код:

Рецензії

жалійте себе - мене вже пізно

(Рецензія на твір: 13, автор: InnOK)

Спочатку плював у стелю, спиною на прямокутному гранатовому килимі, рухи схожі на конвульсію. плював до останнього, доки в роті не пересохло, встав, пішов, повернувся із зеленою пляшкою води. струнко став відразу за пляшкою, яку поставив у центрі килима. зирнув вверх - там слина - від неї нікуди не дітися - нікуди не дітися від слини на ромбічній стелі.
нахилився до пляшки, взяв, набрав у рота води, проковтнув, але не всю. залишком прополоскав ротову порожнину, між зубами, по піднебінню, під язиком - перетворив це в слину. тьху. тьху.тьху.
слина стікає по стінах пінистими краплями. плюю ще і ще - краплі зливаються у потік, що сповзає на гранатовий килим. місиво слини сповзає зі шпалер на ромбічних стінах і стелі. Хоча ні, я ж стою у центрі килима, а килим - посередині кімнати, тож слина на стелі спливається до центру; бубнявіє крапля вже не пінистої слини, падає прямісінько мені натім'я, кілька секунт - ще одна, ще і ще,і ще, і ще. Коротше, я з'їхав з глузду. Які ви всі жалюгідні!!!

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.028172969818115 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати