Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2462
Творів: 44144
Рецензій: 86096

Наша кнопка

Код:



Рецензії

(!!!)

(Рецензія на твір: Не дорога - напрямок , автор: Щєпкін Сергій)

© Амалія, 30-04-2017
Смішно, навіть дуже, незважаючи на тематику.
Серед ваших літературних запасів може відшукатися яка-небудь східна притча, в якій йшлось би про те, як за кимось одним побігли всі інші? І щоб той перший був якимось східним Іваном Сусаніним?
Спасибі :-)
© Амалія, 30-04-2017.

Обидві притчі класні, і коли прийде час сказати своїми словами, до них дослухатимуться з більшим інтересом, аніж на цьому літературному порталі, на якому частіше за все поети слухають лише самих себе.
Не публікуюсь я тому, що нема чого публікувати, а те що є, воно несистематизоване. Яке кому діло, ким я працюю? А не знаючи про мою роботу, не завжди легко поділити мої погляди. Як назвати збірку, як реалізувати наклад або кому його подарувати? Можна було б військовому госпіталю. А можна було б нічого не роблячи, жити як живеться.
Опублікуватись ще встигну - було б що.
© Амалія, 02-05-2017.

© Амалія, 02-05-2017

Життя і смерть як завжди поруч...
Ще в тибетському монастирі я впевнився, що кожен МАЄ ПРАВО висловити свою власну думку щодо будь-чого у житті, хоча там, у монастирі, було дещо складніше: кожен учень ПОВИНЕН був виконати КОЖНУ вправу, як фізичну, так і духовну., тому мені легше щодо присвят і т.п.
Чому не публікуєтеся? :-)

© Щєпкін Сергій, 01-05-2017

Я з огляду на культурне життя вчорашнього дня.
Нікому не закортілось написати присвяту або щось теж серйозне або й сумне, а почались жарти.
Затягнула вирва легкої несерйозної поезії… Такий от сусанінізм.
Наче ніхто не вмирає, нікого не вбивають, не ранять і не калічать…
© Амалія, 01-05-2017.

© Амалія, 01-05-2017

А ІваноСусанізм - це добре чи погано? Ви зі сторони захисника Івана Сусаніна, чи зі сторони людей, які йому повірили?
Із цих двох одна повинна Вам підійти :-)

Вуздечка

(східна притча)

Битим шляхом, назустріч селянину
Ішов Шайтан з вуздечкою в руці.
«Що то несеш?». «Вуздечку для людини,
Яку надіну в неї на лиці!»
«Дай подивитись, бо мені цікаво», –
І селянин до біса руку простягнув.
«Ходім зі мною, раз така вже справа,
Роздивишся усе як на духу!»
Пішов за бісом селянин. За півгодини
Він знов своє прохання повторив.
«Пішли, пішли! Тебе я не покину,
Побачиш все, як я і говорив!»
Пройшли іще з годину, селянин
Не витримав, і заходивсь кричати:
«Та покажи вуздечку! Що ти за один?!
Я скільки можу цього вже чекати?»
Шайтан лиш небагато стишив хід,
Вуздечку з руки в руку переклав,
Зирну́в на їхній з селянином слід,
Повернув голову, прижмурився й сказав:
«Що ти заладив все: вуздечка, та вуздечка!
Вона для тих, хто сам не хоче йти.
А ти ідеш за мною, як овечка!
Як я на тебе можу упряж надягти?»

***

Черепаха

(східна притча)

В одному царстві, високо у го́рах,
Жив мудрий чоловік, самітник і чернець,
І хоч не вмів він лікувати хворих,
До нього йшли по слово, знали бо – мудрець.
Він вмів сказати так, як більш ніхто не скаже,
І розсудити спір, що вівся без кінця,
Отож до нього цар направив свою стражу
З проханням, щоб суддею ввійшов той до дворця.
Не дуже довго, але і не мало,
Шукала стража, де живе старик,
Знесилені, нарешті відшукали –
Той саме черепаху витягнув з ріки.
«Кидай се брудне діло, пішли з нами,
Суддею будеш, так вже хоче цар,
Життя у тебе буде, що між снами
Сприймеш його, як ніби Божий дар»
Відлюдник здивувався, й розсміявся:
«Невже і справді цар таке хотів?
Щоб я із кимось своїм місцем помінявся,
Зоставив волю, і осиротів?
Чи правда, що у храмових палатах
На найпочеснішому місці вівтаря
Стоїть опудало святої черепахи,
Все в діамантах, злоті, кришталях?
І кожен день, коли заходить сонце,
Цар із сім’єю моляться йому?»
«Це так все! Біля неї охоронці,
Охороняють її вдень і у пітьму»
«Ну так спросіть ось у живої черепахи,
Чи часом не погодиться вона
Зайняти місце тої бідолахи?»
«Ні, не погодиться, хіба вона дурна?
Їй треба ще на цьому світі жити,
Ловити своїх риб, і черв’яків,
Хорошу карму чесно заслужити,
І тільки потім йти до прабатьків!»
«Ось так і я, передасте монарху,
Не маю тяги до його дарів,
І я повторюю сю вільну черепаху –
Живим не місце спочивать на вівтарі!»

***

ПЕЕС Колись прийде час сказати все своїми словами...
Дякую за увагу :-)

© Щєпкін Сергій, 30-04-2017

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.47643709182739 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«Поштовх»: Тим, кому не так потрібні інструменти, як стимули
От і настав той час, коли кожна вільна у своїх думках людина може щось вимудрувати, потім зануритися …
Поезія спротиву: Вірші та автобіографія зв’язкової УПА
У «Смолоскипі» вийшли друком вірші та автобіографія зв’язкової УПА — Катерини Мандрик-Куйбіди. Книжка …
Ув’язнені у розстріляну вічність: «Бабин Яр. Голосами» Кіяновської
На горизонті спалахнули димки. Важезна, мов кит, курява нависла над розпеченим степом. Тиша зачаїлася …
Огляд роману Ліян Моріарті «Велика маленька брехня»
«З біса добра книжка. Смішна і страшна» Стівен Кінг Бестселер за версією The New York Times «Велика …