гарно. щось як поезія трубадурів - ось ця рима-луна наприкінці деяких рядків (став - упав, згубив - розлив і т. ін.) і вміла "гра на контрастах". притому контраст - і в цьому повторенні: "ти думала, що я тебе любив, - а я й любив".
бо різна то була любов: та, якою любили, і та, якою думали, що люблять...
що ж, буває й так.
|
