Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2698
Творів:	51558
Рецензій:	96010

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Вічний двигун ч.2, автор: Михайло Нечитайло)

Як на мене, Мішо, цей твір, як на мене, не найкращий з решти Ваших інших. Власне, спочатку я дуже зраділа, коли прочитала перші речення. Бо початок і справді був таким динамічним, багатоообіцяючим - таким весняним (ах ті мотоцикли, юність!). Навіть чомусь мимохіть пригадався славний фільм-мюзикл "Бріолін" з Джоном Траволтою та Олівією Ньютон.. Проте потім Ви чомусь з´їхали на іншу колію - і враз - ніби все потухло. Читаючи далі, зрозуміла, що мені багато чого тут бракує: роздумів, індивідуальності героїв, природнього розвитку подій у дорослому житті героїв, тонкої психологічної гри. Розумію, що у Вас була певна думка, яку Ви хотіли висловити, але вибачте, дещо мені подача твору нагадала опис подій у чорній хроніці: є задіяні фігури, є схема, план злочину, є мотив і підозрюваний, нарешті, є саме дія, виконання злочину. Але в тім всім я чомусь не побачила душі людської - індивідуальної душі, яка вагається, сумнівається, бореться зі своїм сумлінням, радіє і сумує. Хоч у такому малому оповіданні і втиснуто все життя персонажів, проте вони мені чогось нагадали роботів - все у них дуже просто: любив-зрадив-вбив. Не побачила я ні психології Раїси (і де Ви лишень такі археологічні імена відкопуєте?), ні її кохання та ненависті, ні якихось хоча би зблисків раціонального мислення та завагань у наївного і плаского, як фанера, Романа стосовно запропонованого вбивства (мабуть, йому його життя вже настільки набридло, що вбивати для нього це - раз плюнути і без тюрми він вже свого життя й уявити не може уявити - так він з нею зріднився, мабуть), та й самого Дмитра я чомусь не побачила - так собі - ще одна жалюгідна фігурка у статистиці жертв кримінальної злочинності. Який же такий вічний двигун жене цих Ваших персонажів? Хіба любов? Чи просто тваринні інстинкти: жадність та хтивість, спонукані страхом у боротьбі за виживання?
Мішо, будь ласка, не ображайтеся на мою критику. Я знаю, що Ви вмієте писати так, що аж дух захоплює. Зі словами Ви вмієте жонглювати та вичаровувати з них дива, ніби справжній маг. Тому краще почекаю на Ваш наступний твір - на такий, від якого аж мурашки по шкірі.
З теплом,
Віка

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.044412136077881 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати